Справа №   1-80/11

                                                        В И Р О К

                                                  ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    18 квітня 2011 року

                Жовтневий районний суд   Миколаївської області  у складі: головуючої судді  Царюк Л.М.,   

при секретарі –Бітюковій С.В.,   

за участю прокурора –  Золотарьова В.М.,,

потерпілого -  ОСОБА_1,      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві кримінальну справу по обвинуваченню:   

               ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця,  м.Темир-Тау, Карагандинської області  Росії,  громадянина України,  неодруженого, який має повну середню освіту, не працюючого, без постійного місця проживання, раніше не судимого,

-  у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

          26 листопада 2010 р. приблизно о 22 годині  на територію дачного будинку за місцем помешкання ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 що розташоване біля с. Лимани Жовтневого району Миколаївської області, прийшов ОСОБА_1 для з’ясування обставин через конфлікт, що виник раніше між ним та останнім. З цією метою   ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за пропозицією останнього  пішли за територію садового товариства  для з’ясування стосунків.  По дорозі, на перехресті вулиць 1-а Факельна та Центральна вказаного садового товариства ОСОБА_2, будучи впевненим, що ОСОБА_1 в майбутньому буде застосовувати до нього фізичне насильство на ґрунті неприязних стосунків,  достав з кишені своєї одежі ніж та  умисно наніс ОСОБА_1  два удари ножем  в область грудної клітини та черевної порожнини, завдавши тяжкі тілесні ушкодження по критерію небезпеки для життя потерпілого у вигляді  проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва з пошкодженням легені та проникаючого колото-різаного поранення  черевної порожнини з пошкодженням печінки та шлунку.

     Підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав свою провину повністю та пояснив,  що  з 2004 року мешкав на дачах в садового товариства  «Лиманське»разом із співмешканкою ОСОБА_3 Постійного місця помешкання та роботи він не мав, а тому заробляв на життя тимчасовими заробітками. Працюючи по найму у людей, він познайомився із ОСОБА_1 Через деякий час він зустрів  останнього на території садового товариства та той запропонував йому цуценя. Він погодився та забрав цуценя, але через декілька днів цуценя зникло. Коли  ОСОБА_1 довідався про це, то при кожній зустрічі став дорікати йому  та звинувачувати  у вбивстві тварини. При цьому потерпілий  наносив йому удари руками та ногами по тілу. Також в нетверезому стані потерпілий приходив до його будинку, та застосовував фізичне насильство до  його співмешканки, з приводу чого він скаржився голові садового товариства. 26 листопада 2010 р. приблизно о 22 год., коли він разом із співмешканкою вже лягли спати, ОСОБА_1 прийшов до будинку, де вони мешкали та наказав одягатися та йти з ним для з’ясування обставин, пов’язаних із зниклою собакою. Він виконав вимоги потерпілого. По дорозі на території садового товариства ОСОБА_1 йшов попереду, а він –ззаду зліва. Потерпілий штовхав його руками, щоб він йшов вперед, а потім комусь зателефонував. З телефонної  розмови він зрозумів, що потерпілий  дзвонив своєму знайомому на ім’я ОСОБА_4. В розмові з останнім  ОСОБА_1 сказав, що вони вже йдуть і щоб той готувався. Він розцінив це так, що ОСОБА_1 бажає побити його знову ж за ту собаку, яку йому віддав раніше  ОСОБА_1 Тоді він дістав з кишені своєї куртки розкладний ніж, який постійно носив із собою, та наніс   ОСОБА_1 один удар ножем, а коли той нахилився та повернувся до нього боком, то він наніс ножем ще один удар в  живіт. Від цих ударів ОСОБА_1 впав на землю. Він витер ніж об землю та повернувся до будинку, де мешкав. Про те, що сталося він розповів співмешканці. Вона порадила йому повернутися і допомогти ОСОБА_1, а  у разі потреби викликати машину швидкої допомоги.  Коли він повернувся на місце, потерпілого  вже не було. В цю ж ніч він був затриманий працівниками міліції.

          Свої показання підсудний підтвердив також в ході відтворення обстановки та обставин подій з його участю, де показував як та куди він наносив удари ножем потерпілому (а.с. 182-187).

            Крім визнання провини підсудним, його вина  у викладеному обвинуваченні підтверджується й іншими дослідженими доказами по справі.

          Так, потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що в 2009 році приглядав за дачними будинками АДРЕСА_2, що розташоване біля с. Лимани,  де і мешкав. На дачах він підробляв тимчасовими заробітками, під час яких, влітку 2009 р. познайомився із підсудним, але дружніх стосунків вони не підтримували. В жовтні того ж року він подарував ОСОБА_2 цуценя безпородної собаки, яке до нього прибилося. Через деякий час він  дізнався, що цуценя пропало. Від мешканців дач йому стало відомо, що підсудний та його співмешканка їли собак, котів та їжаків. Про це він розповів своїм друзям ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Одного разу він прийшов до підсудного та вимагав знайти цуценя, але фізичного насильства не застосовував. 26 листопада 2010 р. в обідній час  він зустрів ОСОБА_2 та знову запитав про цуценя. Останній сказав, що собаку не знайшов. Йому стало шкода собаки, та він наніс ногою два удари  по ногах підсудного, і сказав, щоб той продовжував шукати цуценя, аби віддати його іншій людині. В цей же день, приблизно о 18 год. разом з   ОСОБА_4 він прийшов в гості до свого друга ОСОБА_5, який мешкає в дачному будинку біля садового товариства «Факел», де також знаходилися їх знайомі  ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 він випив спиртне. В розмові вони заговорили про ОСОБА_2, та він вирішив покликати підсудного до ОСОБА_5, щоб поговорити з ним з приводу його поведінки та способу життя, оскільки підсудний зловживав спиртними напоями, та на нього постійно скаржилась голова садового товариства.  Він прийшов до будинку, де мешкав підсудний, та сказав, щоб той йшов з ним. По дорозі до будинку ОСОБА_5 він зателефонував ОСОБА_4 та сказав, що йде разом із підсудним. Коли він закінчив розмовляти, то відчув удар в лівий бік в область грудної клітини, а потім в живіт, відчув сильний біль та жар, від чого впав на землю.  Він зателефонував ОСОБА_4. Останній   приїхав за ним разом із ОСОБА_5 на машині і відвезли його до Жовтневої центральної лікарні, де йому зробили операцію.

          Показання потерпілого в судовому засіданні підтвердила свідок ОСОБА_6, яка показала, що  в листопаді 2010 року вона  разом з іншими  особами, серед яких був потерпілий, відпочивали на дачі у ОСОБА_5 Приблизно о 22 годині потерпілий пішов до дому, але через п’ятнадцять хвилин зателефонував ОСОБА_4  і повідомив, що його підрізали. Останній  пішов з дому, а потім повернувся вже з потерпілим, якого він ніс на руках. Потерпілий мав ножові поранення на тілі. Після чого на автомашині, що належить ОСОБА_5 потерпілого відвезли до лікарні.

           Аналогічні показання дав свідок ОСОБА_4, показання якого оголошувалися та досліджувалися судом (  а.с. 70-71,72).

           Показання підсудного в частині виникнення конфлікту між сторонами підтвердила й свідок ОСОБА_3, показання якої оголошувалися та досліджувалися судом ( а.с. 57-58).

          Даними   протоколів огляду місця події встановлено, що 27 листопада 2010 р. було оглянуто місцевість на перехресті вулиць 1-а Факельна та Центральна в садового товаристві «Лиманське», де підсудний наніс ОСОБА_1 ножеві поранення, а також будинок АДРЕСА_3 в тому ж садовому товаристві, де мешкав  ОСОБА_2, та в одній з кімнат на другому поверсі, на матраці, було знайдено ніж.(а.с. 14-16, 17-22).

          Даними довідки Жовтневої центральної районної лікарні та виписки з історії хвороби встановлено, що  26.11.2010 р. о 22-25 год., ОСОБА_1 був доставлений у відділення швидкої медичної допомоги з с. Лупарево, з множинними проникаючими пораненнями грудної та черевної порожнини з пошкодженням печінки та шлунку (а.с. 23). За висновком експерта № 517 від 14.12.2010 р. у ОСОБА_1 було виявлено: проникаюче колото-різане поранення грудної клітини зліва з пошкодженням легені та проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини з пошкодженням печінки, шлунку. Вказані тілесні ушкодження утворились в результаті двох дій якоїсь колото-ріжучої зброї типа клинка ножа. Поранення грудної клітини та черевної порожнини відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя  (а.с. 100-101).

          Згідно висновку експерта № 3024 від 27.11.2010  р. у ОСОБА_2  також виявлені тілесні пошкодження в виді синців та садни в області правого плеча, правої голені, що утворились від дії тупих твердих предметів у термін менше доби до часу огляду. По ступеню тяжкості ці  ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с. 50). З пояснень підсудного тілесні ушкодження в області ніг наніс йому потерпілий  напередодні  вчинення злочину з його боку.          

Як вбачається з даних  протоколу пред’явлення фотознімків для впізнання,                ОСОБА_1 було надано декілька фотознімків осіб, серед яких  він впізнав підсудного, як особу, яка 26.11.2010 р. нанесла йому ножеві поранення на території садового товариства «Лиманське»(а.с. 114).

Згідно висновків експертів № 327 від 09.12.2010 р., № 391/Ц від 30.12.2010р., № 7/Ц від 29.12.2010 р., на куртці та ножі вилучених у ОСОБА_2, виявлено кров, походження якої не виключається від ОСОБА_1  (а.с. 46, 122-125, 136-139, 173-175).

За висновком експерта № 235 від 10.12.2010 р.,  на наданих на дослідження футболці, кофті, коричневій та чорній куртках потерпілого ОСОБА_1, що вилучені згідно протоколу від 27.11.2010 р., наявні сліди двократної дії плоского колото-ріжучого предмета типа клинка ножа, що має гострий кінець.  Не виключається можливість виникнення пошкоджень на вказаному одязі потерпілого від дії клинка ножа, що був вилучений  за місцем помешкання  підсудного та  наданий на експертизу (а.с. 27, 150 -155).

Аналізуючи та оцінюючи досліджені докази, суд приходе до висновку про доведеність вини підсудного ОСОБА_2 в умисному  спричиненні  ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя потерпілого в момент заподіяння, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України.   

          При цьому, скоєння підсудним вказаного злочину у стані алкогольного сп’яніння, як то зазначено в обвинувальному висновку, та за статтею 67 КК України є обставиною, що обтяжує покарання, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки згідно висновку Миколаївського наркологічного диспансеру від 27.11.2010 р.,  ОСОБА_2 був тверезий (а.с. 56).

Обираючи  вид та  міру покарання підсудному суд враховує, що ним скоєно  тяжкий злочин, однак ініціативна роль у конфліктній ситуації, що виникла та призвела до злочину, належить самому потерпілому,  дані про особу підсудного, який раніше не судимий, без постійного місця роботи та місця помешкання, його посередню характеристику за останнім місцем помешкання, та приходе до висновку,   що з метою виправлення підсудного та запобігання скоєнню нових злочинів, йому необхідно обрати покарання у виді позбавлення волі.  

          Відповідно до ст.1206 ЦК України, заявлений та підтриманий прокурором цивільний позов про стягнення з підсудного на користь Жовтневої центральної районної лікарні Миколаївської області витрат на лікування потерпілого ОСОБА_1, підлягає задоволенню в повному обсязі в розмірі 1148 грн. 65 коп., оскільки в судовому засіданні встановлено, що саме з вини підсудного  потерпілий знаходився на стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі та на його лікуванні затрачені витрати, розмір яких підтверджується довідкою цієї установи.

Цивільний позов ОСОБА_1, підтриманий ним в судовому засіданні, на підставі ст.1166 ЦК України, підлягає   задоволенню  у розмірі  витрат,  що документально підтверджені відповідними копіями чеків на придбання ліків на  суму 2093 грн. 56 коп., оскільки встановлено, що саме діями підсудного потерпілому завдана матеріальна шкода.

На підставі ст. 81 КПК України, речові докази по справі, що зберігаються в камері схову Жовтневого РВ УМВС України в Миколаївській області:  ніж та зразки крові ОСОБА_1 та ОСОБА_2, необхідно знищити; носильний одяг  потерпілого ОСОБА_1  та підсудного ОСОБА_2,  необхідно повернути останнім  відповідно за належністю; мобільний телефон «Нокіа» та сим-карту оператора «Лайф», що передані потерпілому ОСОБА_1, слід  залишити йому за належністю.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,   

                                                   З А С У Д И В:

     Визнати винним ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого  ч.1 ст.121  КК України    та   призначити йому покарання у виді позбавлення волі  строком на п’ять років.

     Строк відбування покарання  засудженому обчислювати з дня затримання з            27 листопада 2010 року.   

     Міру запобіжного заходу засудженому  у виді взяття  під варту   до набрання вироком законної сили залишити без змін.

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  2093  ( дві тисячі дев’яносто три) грн. 56 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, та з нього ж на користь Жовтневої центральної районної лікарні Миколаївської області (код ОКПО 01998489, НОД АППБ «Аваль», МФО 826013, р/р 35427001450) витрати на лікування потерпілого ОСОБА_1 у розмірі 1148 (одна тисяча сто сорок вісім)  грн. 65 коп.

Речові докази по справі, що зберігаються в камері схову Жовтневого РВ УМВС України в Миколаївській області: куртку джинсову, вилучену у  ОСОБА_2, футболку, спортивну кофту та дві куртки, вилучені у ОСОБА_1, повернути відповідно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за належністю;  ніж та зразки крові ОСОБА_2 та ОСОБА_1 – знищити; мобільний телефон «Нокіа»із сім-картою оператора «Лайф», передані ОСОБА_1., залишити останньому за належністю.

      На вирок можуть бути  внесені апеляції в апеляційний суд Миколаївської області через Жовтневий районний суд протягом 15 днів з моменту його оголошення, а для засудженого, який тримається під вартою, у той же строк з моменту вручення копії вироку.   

                       Суддя                                                 Л.М. Царюк