Справа №  1-15/11

Веселинівський районний суд Миколаївської області

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

15.04.2011                                                                                     смт.Веселинове                                                                                                                                       Миколаївської області  

Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:

                                  головуючого судді                               Орленко Л.О.,

                                  при секретарі                                        Сіренко А.В.,

                                    з участю прокурора                              Маврова О.П.,

                                    потерпілих    ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,                                                                                

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Веселинове кримінальну справу за обвинуваченням:                                                                                                                         

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт.Веселинове Миколаївської області, українця, громадянина України, освіта професійно-технічна, не одруженого, не працюючого, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого: 22.03.2010 року Корабельним районним судом м.Миколаєва за ч.1 ст.185 КК України до одного року позбавлення волі, за ч.2 ст.190 КК України до одного року позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки. Відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки та із застосуванням ст.76 КК України; 17.06.2010 року Веселинівським районним судом Миколаївської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 -х років позбавлення волі, на підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за цим та попереднім вироком Корабельного районного суду м.Миколаєва від 22.03.2010 р. призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 3 (три) роки та із застосуванням ст.76 КК України;

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.2 ст.190 КК України,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

                                                             ВСТАНОВИВ:

         17 серпня 2010 року о 15 год. 42 хв. ОСОБА_4, діючи умисно, із корисливих спонукань та переслідуючи ціль незаконного збагачення, скориставшись кредитною карткою «Приват Банк» за НОМЕР_1, яка належить потерпілій ОСОБА_1, таємно викрав гроші з її кредитного рахунку у сумі 1070 грн. шляхом зняття із картки «Приват Банк» за НОМЕР_1 вказаної суми через банкомат, який розташований в смт. Веселинове вул. Леніна,4А.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_1 матеріальну шкоду на суму 1 112 (одна тисяча сто дванадцять) гривень 80 (вісімдесят) копійок, з яких 1070 (одна тисяча сімдесят) гривень сума знятих коштів та 42 (сорок дві) гривні 80 (вісімдесят) копійок сума комісії від знятих коштів.

Крім того, 17 вересня 2010 року приблизно о 08 год.30 хв. ОСОБА_4, продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив та ціль незаконного збагачення, шляхом вільного доступу через незачинені двері пройшов до приміщення класу № 40 Веселинівської загальноосвітньої школи №2 та, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, з однієї зі шкільних парт класу таємно викрав мобільний телефон марки «Nokia 7610»вартістю 581 (п’ятсот вісімдесят одна) гривня з сім-картою мобільного оператора «Діджус»вартістю 25 (двадцять п’ять) гривень, що належить учениці 11-го класу Веселинівської загальноосвітньої школи №2 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Після цього ОСОБА_4 покинув приміщення Веселинівської загальноосвітньої школи №2 та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 606 (шістсот шість) гривень.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 4 вересня 2010 року ОСОБА_4, знаходячись біля будинку, розташованого АДРЕСА_2, де проживає потерпіла ОСОБА_3, діючи умисно, із корисливих мотивів та, переслідуючи ціль незаконного збагачення, шляхом зловживання довірою неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, дочки потерпілої ОСОБА_3, без застосування насильства, заволодів мобільним телефоном марки –V 70” вартістю 250 (двісті п’ятдесят) гривень з сім-картою мобільного оператора «Київстар»вартістю 25 (двадцять п’ять) гривень, який належить ОСОБА_3, та в подальшому розпорядився викраденим майном за власним розсудом.

Своїми протиправними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 275 (двісті сімдесят п’ять) гривень.

Крім того, 5 вересня 2010 року ОСОБА_4, продовжуючи свою злочинну діяльність, знаходячись біля будинку, розташованого АДРЕСА_2, де проживає потерпіла ОСОБА_3, діючи умисно, із корисливих мотивів та, переслідуючи ціль незаконного збагачення, шляхом зловживання довірою неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, дочки потерпілої ОСОБА_3, без застосування насильства, заволодів срібною каблучкою вартістю 60 (шістдесят) гривень, яка належить ОСОБА_3, та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Своїми протиправними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 60 (шістдесят) гривень, а всього заподіяв потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 335 (триста тридцять п’ять) гривень.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 вину  у вчиненні злочину за ч.2 ст.185 КК України визнав повністю та підтвердив, що інкримінований йому злочин вчинив при обставинах, викладених в обвинуваченні: 17 серпня 2010 року після 15.00 год., скориставшись чужою кредитною карткою «Приват Банк», таємно викрав гроші з кредитного рахунку у сумі 1070 грн. шляхом зняття цієї суми із картки через банкомат.  17 вересня 2010 року біля 9.00 год., перебуваючи у Веселинівській загальноосвітній школі №2, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, пройшов до приміщення класу, де таємно викрав  мобільний телефон марки «Nokia»з сім-картою мобільного оператора «Діджус», який знаходився на одній із шкільних парт класу.

Окрім визнання вини самим підсудним у вчиненні двох епізодів крадіжки, його вина у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами: показаннями потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_6

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 підтвердила факт крадіжки у неї із кредитної картки грошових коштів на суму 1070 грн.

Потерпіла ОСОБА_2 вказала на те, що 17.09.2010 р. у її дочки ОСОБА_7 було викрадено мобільний телефон марки «Nokia», який знаходився на парті в класній кімнаті.

Свідок ОСОБА_6 вказав на те, що за заявою ОСОБА_1 була роздрукована фотоінформація з приводу зняття коштів з її кредитного рахунку.

Таким чином, суд проаналізувавши показання підсудного, надавши їм оцінку в сукупності з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, дійшов висновку, що вина підсудного доведена у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

Суд вважає можливим кваліфікувати дії  підсудного за ч.2 ст.185 КК України –як  таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена  повторно.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 вину у вчиненні злочину за ч.2 ст.190 КК України не визнав та показав суду, що восени 2010 р. ОСОБА_5 йому добровільно передала мобільний телефон »взамін нею загубленого його телефону «Nokia», який він  за два тижні до цього передав їй для спілкування з ОСОБА_8, а через три години після передачі телефону вони зустрілися в центрі смт.Веселинове і ОСОБА_5  передала йому срібну каблучку для того, щоб він міг придбати зарядний пристрій до мобільного телефону ».

Не дивлячись на невизнання вини підсудним ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, його вина у вчиненні цього злочину підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Свідок ОСОБА_5 підтвердила, що вона  на прохання ОСОБА_4 передала йому мобільний телефон »для того, що він терміново комусь зателефонував, обіцяючи повернути його. Однак він забрав телефон і не повернув його. Також наступного дня, ОСОБА_4, побачивши на її руці срібну каблучку,  попросив, щоб вона віддала її йому для того, щоб він мав змогу продати цю каблучку та викупити і повернути їй мобільний телефон. Вона передала срібну каблучку ОСОБА_4, так як думала, що ОСОБА_4 поверне їй мобільний телефон.  Однак ні мобільного телефону, ні каблучки їй не було повернено.

Відповідно до заяв на ім’я начальника Веселинівського РВ УМВС України у Миколаївській області потерпіла ОСОБА_3 повідомила про заволодіння ОСОБА_4 шахрайським шляхом її речами -  мобільним телефоном та срібною каблучкою, і просила вжити  до нього заходів (а.с.93-94).

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що у вересні 2010 р. вона виявила пропажу із свого будинку мобільного телефону » та срібної каблучки. Пізніше її дочка ОСОБА_5 повідомила, що передала мобільний телефон ОСОБА_4, оскільки він попросив у неї телефон з метою комусь зателефонувати, пообіцявши його повернути. Потім, як повідомила ОСОБА_5, вона передала ОСОБА_4 срібну каблучку, так як він говорив, що продасть її та викупить і поверне їй мобільний телефон. Однак він не повернув вказані речі. Пізніше її співмешканець ОСОБА_9 звертався до ОСОБА_4 з проханням повернути мобільний телефон та срібну каблучку, і він обіцяв повернути, але так і не повернув.  Тоді вона звернулася з заявою до міліції.

Із оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_9 підтверджується та обставина,  що ОСОБА_5 розповіла йому про те, що передала ОСОБА_4 мобільний телефон для того, щоб він комусь зателефонував, але він забрав його і не повернув.  Також зі слів ОСОБА_5 йому відомою, що вона передала ОСОБА_4 срібну каблучку. Особисто він зі своїм знайомим ОСОБА_10 звертався до ОСОБА_4 з проханням повернути мабільний телефон та срібну каблучку, на що він обіцяв повернути, проте не повернув.

Свідок ОСОБА_10 підтвердив, що він з ОСОБА_9 зверталися  до ОСОБА_4 з проханням повернути мобільний телефон та срібну каблучку, він визнавав той факт, що дані речі йому передала ОСОБА_5, обіцяв їх повернути. Але зі слів ОСОБА_3 йому відомо, що ОСОБА_4 добровільно так і не повернув ці речі.

Свідок ОСОБА_11 підтвердив факт придбання влітку 2010 р. у ОСОБА_4 мобільного телефону »за 140 гривень, який він потім видав добровільно працівникам міліції.

За даними протоколу добровільної видачі від 01.10.2010 р. ОСОБА_11 видав працівникам міліції мобільний телефон –BL 11»,  IMEІ НОМЕР_2. (а.с.128)

Відповідно до протоколу огляду предмету від 01.10.2010 р. було оглянуто мобільний телефон »V 70 , IMEІ НОМЕР_2, та відображено індивідуальні характеристики даного телефону. Вказаний телефон був визнаний речовим доказом та переданий під зберігальну розписку потерпілій ОСОБА_3 (а.с.116, 154, 159-160).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 вказала не те, що їй ОСОБА_4 подарував срібну каблучку, яку вона пізніше добровільно видала працівникам міліції.

Згідно з протоколом  добровільної видачі від 22.09.2010 р. свідок ОСОБА_12 добровільно видала працівникам міліції срібну каблучку (а.с.107).

Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 вказали, що працівники міліції  показали їм срібну каблучку, яка знаходилася опечатаною в поліетиленовому пакеті.

За даними протоколу огляду від 27.09.2010 р. була оглянута срібна каблучка з відображенням індивідуальних ознак цієї каблучки (а.с.108-110). Дана срібна каблучка була визнана речовим доказам та передана під зберігальну розписку потерпілій ОСОБА_3 (а.с. 116, 159-160).                                                                                

Виходячи з досліджених в судовому засіданні доказів суд приходить до переконання, що вина підсудного у вчиненні злочину за ч.2 ст.190 КК України доведена повністю.

Суд вважає за необхідне дії підсудного ОСОБА_4 кваліфікувати за ч.2 ст.190 КК України як - шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, вчинене повторно.

Суд вважає, що твердження підсудного ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_5 безоплатно передала йому мобільний  телефон та срібну каблучку не знайшло свого підтвердження  в судовому засіданні та спростовується сукупністю вище досліджених в судовому засіданні доказів. Також суд  приймає до уваги ту обставину, що в ході досудового слідства ОСОБА_4 вину у вчиненні злочину за ч.2 ст.190 КК України визнав повністю та дав показання, в яких вказав, що він попросив  у ОСОБА_5 мобільний телефон для того, щоб зателефонувати у власних справах, пообіцявши його повернути, однак пізніше він продав даний телефон за 130 грн. Пізніше він побачив на руці у ОСОБА_5 срібну каблучку, та попросив передати йому, оскільки йому потрібні були терміново гроші, пообіцявши їй повернути каблучку, хоча наміру у нього повертати каблучку не було. Потім він цю каблучку подарував ОСОБА_12 (а.с.134-138).

Показання підсудного, дані ним в ході досудового слідства, узгоджуються з дослідженими в судовому засіданні доказами, тому суд визнає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, і вважає, що підсудний змінив показання в судовому засіданні по надуманим мотивам.

При призначенні покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності  вчиненого злочину та  дані про особу підсудного.

      Підсудний вчинив злочини за ч. 2 ст. 185, ч.2 ст.190 КК України, які згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості.

        Згідно зі ст. ст.66, 67 КК України обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання, судом не виявлено.       

     Відповідно до характеристики  Веселинівської селищної ради від 15.09.2010 р. та від 11.10.2010 р. підсудний характеризується з посередньої сторони (а.с.174-175).

   За даними характеристики  від начальника сектору дільничних інспекторів міліції Веселинівського РВ УМВС України у Миколаївській області від 26.09.2010 р. № 42/6781 підсудний ОСОБА_4 характеризується з негативної сторони (а.с.192).

      Підсудний ОСОБА_4 раніше судимий за вчинення злочину проти власності, в період не знятої та непогашеної судимості вчинив нові злочини, що свідчить про те, що підсудний вперто не бажає стати на шлях виправлення.

       На підставі наведеного, суд з урахуванням ступеня та характеру суспільної небезпечності вчиненого злочину, даних про особу підсудного, приходить до висновку, що для виправлення та попередження нових злочинів необхідно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі.

       Потерпіла ОСОБА_1 в ході досудового слідства пред’явила позов до підсудного про відшкодування їй матеріальної шкоди на суму 1112 грн., в судовому засіданні зменшила розмір позову і просила стягнути  1093 грн.

       Суд вважає, що позов підлягає задоволенню на суму 1093 грн., оскільки є обґрунтованим та підтверджується  вище дослідженими в судовому засіданні доказами та квитанціями про понесення комісійних витрат від знятих коштів. (1070 грн. +21 грн. +2 грн. = 1093 грн.).

      Речові докази по даній справі підлягають поверненню власникам речей, та відповідно до ст.93 КПК України з підсудного необхідно стягнути судові витрати за проведення товарознавчої експертизи.

      На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321, 322, 323, 324, 327, 328, 330, 331, 333, 334, 335, 343 КПК України, суд –

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.2 ст.190 КК України, і призначити йому покарання:

-          за ч.2 ст. 185 КК України -  у виді позбавлення волі строком на  2 (два) роки;

          -     за ч.2 ст.190 КК України  -  у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік;

         На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

          На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 17 червня 2010 року  і за сукупністю вироків призначити ОСОБА_4  остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років.

         Строк покарання засудженому ОСОБА_4 обчислювати з 17 вересня  2010 року, тобто з моменту його затримання за підозрою у вчиненні злочину.  

         Стягнути з засудженого ОСОБА_4 1093 (одну тисячу дев’яносто три) гривні на користь потерпілої ОСОБА_1 в рахунок  відшкодування матеріальної шкоди.

          Речові докази по даній справі: мобільний телефон марки «Нокіа –7610», який передано під зберігальну розписку потерпілій ОСОБА_2, - залишити їй за належністю як власнику майна;  срібну каблучку та мобільний телефон марки » V –70, які передано під зберігальну розписку потерпілій ОСОБА_3, -  залишити їй за належністю як власнику цього майна. (а.с. 20, 116, 159-160).

       Стягнути з засудженого ОСОБА_4 судові витрати за проведення товарознавчої експертизи в сумі 278 (двісті сімдесят вісім) гривень і 64 (шістдесят чотири) копійки на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Миколаївській області, м. Миколаїв вул. Акіма 2-а, код ОКПО 25574110 УДК у Миколаївській області, р/р 31251272210005, МФО 826013.

      Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити попередній - утримання під вартою.

      На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Миколаївської області протягом 15 діб з моменту проголошення вироку через Веселинівський районний суд Миколаївської області, а засудженим ОСОБА_4 в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської області                          Л. О. Орленко