КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.12.2007 № 12/241
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Губенко Н.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Балицька О.М. – юрист (дов. б/н від 05.11.2007);
від відповідача - повідомлений, але не з’явився;
від третьої особи -повідомлений, але не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Концерну „Шар”
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.11.2005
у справі № 12/241
за позовом Концерну „Шар”
до Відділу державної виконавчої служби Бобровицького районного управління юстиції Чернігівської області
третя особа відповідача Відділ державної виконавчої служби Чернігівського обласного управління юстиції
про стягнення 166764 грн. 06 коп.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.11.2005 у справі № 12/241 в позові Концерну „Шар” до Відділу державної виконавчої служби Бобровицького районного управління юстиції Чернігівської області про стягнення 166764 грн. 06 коп. відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що: державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Бобровицького районного управління юстиції Чернігівської області були вчинені всі дії, передбачені Законом України „Про виконавче провадження” щодо виконання наказу Господарського суду Чернігівської області по справі № 7/22 та не було порушено строків здійснення виконавчого провадження; постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2005 скасована постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2004 у справі № 4/132-б, якою було припинено провадження у справі про банкрутство боржника, і справа була передана на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області; відповідно на 11.01.2005 – дату винесення постанови про поновлення виконавчого провадження і в період проведення з 11.01.2005 по 06.09.2005 державними виконавцями виконавчих дій щодо виконання зведеного виконавчого провадження діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому державний виконавець не мав права проводити виконавчі дії щодо виконання зведеного виконавчого провадження; невиконання наказу господарського суду у справі №7/22 не може розглядатися як шкода, завдана позивачу відповідачем, оскільки одночасно з наказом від 17.02.2004 по справі № 7/22 на виконанні у відповідача щодо стягнення з Фермерського господарства „Колос” знаходились ще ряд наказів; відсутні складові елементи: шкода, протиправна поведінка відповідача та наявність причинного зв’язку між протиправними діями відповідача та шкодою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Концерн „Шар” звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та доповненням до апеляційної скарги, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.11.2005 у справі № 12/241.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.07.2004 у справі № 7/22с визнано неправомірною бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Бобровицького районного управління юстиції в Чернігівській області і зобов’язано відповідача виконати наказ Господарського суду Чернігівської області від 17.02.2004 у справі № 7/22, але вказана ухвала суду так і залишилась без виконання відповідачем.
При цьому відділом ДВС в результаті бездіяльності не перевірено достовірність даних наданого боржником звіту, не перевірено балансові відомості про кількість посівів ярих та озимих зернових, що належать на праві власності боржнику і на які може бути звернено стягнення за вимогами стягувача, та при цьому не вжито заходів щодо арешту таких посівів.
Відділом ДВС безпідставно не вжито заходів щодо виявлення наявності у божника на праві власності іншого майна, на яке може бути проведено стягнення за вимогою стягувача.
Відповідач не виконав своїх прямих обов’язків, тобто не наклав арешт та не описав жодного майна.
Скаржник вважає, що бездіяльністю відділу Державної виконавчої служби Бобровицького районного управління юстиції в Чернігівській області грубо порушені його законні права та інтереси, гарантовані чинним законодавством України і нанесена шкода в сумі 166764 грн. 06 коп.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
У відзиві на апеляційну скаргу відділ Державної виконавчої служби Бобровицького районного управління юстиції в Чернігівській області просить рішення Господарського суду Чернігівської області у справі № 12/241 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зокрема, зважаючи на те, що: державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Бобровицького районного управління юстиції були вчинені всі дії, передбачені Законом України „Про виконавче провадження” щодо виконання наказу Господарського суду Чернігівської області у справі № 7/22 та не було порушено строків здійснення виконавчого провадження; 09.08.2005 постановою Господарського суду Чернігівської області у справі № 9/180-б(4/132-б) СФК „Колос” визнано банкрутом; 07.09.2005 виконавчі документи про стягнення боргу з СФГ „Колос” направлені арбітражному керуючому Горбач С.Ф.; господарський суд в рішенні № 12/241 правильно вказує на відсутність складових елементів для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди, а саме шкоди, протиправної поведінки державного виконавця та наявності причинного зв’язку між протиправними діями державного виконавця та шкодою.
У письмових поясненнях по справі № 12/241 3-тя особа повідомила, що державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Чернігівського обласного управління юстиції були вжиті необхідні заходи щодо виконання зведеного виконавчого провадження СФГ „Колос” відповідно до вимог Закону України „Про виконавче провадження”.
23.11.2007 Київський апеляційний господарський суд звернувся з листом № 02-10/2013, в якому просив Управління статистики у Бобровицькому районі повідомити чи значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України відділ державної виконавчої служби Бобровицького районного управління юстиції Чернігівської області.
Листом від 28.11.2007 № 894 Бобровицький районний відділ статистики повідомив, що відділ державної виконавчої служби Бобровицького районного управління юстиції Чернігівської області значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.
При розгляді апеляційної скарги колегією суддів були заслухані пояснення представника позивача, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2004 у справі № 7/22 стягнуто з Селянського (фермерського) господарства „Колос” на користь Концерну „Шар” 50000 грн. боргу, 99030 грн. 24 коп. штрафу, 156 грн. 16 коп. річних, 844 грн. 44 коп. інфляційних, 15003 грн. 08 коп. витрат по оплаті юридичних послуг, 1650 грн. державного мита та 79 грн. 80 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На примусове виконання вказаного рішення Господарським судом Чернігівської області був виданий 17.02.2004 наказ у справі № 7/22.
24.02.2004 позивач звернувся до відповідача (див. лист № 82 від 24.02.2004 (арк..с. 41)) з проханням відкрити виконавче провадження про стягнення в примусовому порядку з Фермерського господарства „Колос” коштів згідно з наказом Господарського суду Чернігівської області у справі № 7/22.
Постановою від 27.02.2004 відповідачем відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду Чернігівської області у справі № 7/22 про стягнення з ФГ „Колос” 166764 грн. 06 коп. на користь Концерну „Шар” та надано термін для добровільного його виконання до 05.03.2004 відповідно до приписів ст. 24 Закону України „Про виконавче провадження”.
Оскільки наказ суду боржником в установлений строк в добровільному порядку не був виконаний, виконавче провадження щодо виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 17.02.2004 у справі № 7/22 було приєднано до зведеного виконавчого провадження.
22.04.2004 відділом Державної виконавчої служби Бобровицького районного управління юстиції в Чернігівській області винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, яка була направлена у відповідні установи для виконання.
18.05.2004 державним виконавцем відповідача описано та накладено арешт на нерухоме майно боржника, а саме: магазин, який знаходиться за адресою: м. Бобровиця, вул. Горького, 1.
21.05.2004 та 25.05.2004 відповідачем були направлені запити відповідно до Управління сільського господарства Бобровицької райдержадміністрації та до управління статистика з метою виявлення наявності поголів’я великої рогатої худоби, яка знаходиться на балансі СФГ „Колос”.
Постановою від 03.06.2004 державним виконавцем відповідача зупинено виконавче провадження на підставі ст. 34 Закону України „Про виконавче провадження”, в зв’язку з поданням Приватним підприємцем Бутунець О.В. позовної заяви про визнання права на майно та звільнення майна з-під арешту.
Рішенням Бобровицького районного суду від 21.06.2004 позовні вимоги задоволено, звільнено з-під арешту будівлю магазину, що знаходиться за адресою: м. Бобровиця, вул. Горького, 1.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.07.2004 порушено провадження у справі № 4/132-б про банкрутство Селянського (фермерського) господарства „Колос”, в зв’язку з чим на підставі пункту 8 ст. 34 Закону України „Про виконавче провадження” зведене виконавче провадження 21.07.2004 зупинено.
11.01.2005 державним виконавцем відповідача поновлено виконавче провадження, оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2004 припинено провадження у справі про банкрутство Селянського (фермерського) господарства „Колос” та проводяться виконавчі дії, передбачені Законом України „Про виконавче провадження” (див. арк. с. 110- 118).
Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення
виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника (стаття 25 Закону України „Про виконавче провадження”).
14.04.2005 начальником відділу державної виконавчої служби Чернігівського обласного управління юстиції винесена постанова про передачу матеріалів виконавчого провадження про стягнення з Селянського (фермерського) господарства „Колос” на користь стягувачів боргу на загальну суму 3673471 грн. 47 коп. (6 виконавчих документів) на виконання до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Чернігівського обласного управління юстиції.
На виконання вказаної постанови 15.04.2005 між відділом Державної виконавчої служби Бобровицького районного управління юстиції в Чернігівській області та відділом державної виконавчої служби Чернігівського обласного управління юстиції був складений акт приймання-передачі зведеного виконавчого провадження про стягнення з Селянського (фермерського) господарства „Колос” на користь стягувачів боргу на загальну суму 3673472 грн.
Отже, наведене свідчить, що відповідач вчиняв дії відповідно до приписів Закону України „Про виконавче провадження” і у визначені цим Законом строки, після передачі матеріалів виконавчого провадження до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Чернігівського обласного управління юстиції у відповідача не було правових підстав здійснювати виконавче провадження, з моменту передачі - 15.04.2005 зведеного виконавчого провадження про стягнення з Селянського (фермерського) господарства „Колос” на користь стягувачів боргу на загальну суму 3673472 грн. відділу державної виконавчої служби Чернігівського обласного управління юстиції останній і несе відповідальність щодо здійснення виконавчого провадження.
Як вбачається із матеріалів справи постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2005 скасована постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2004 у справі № 4/132-б, якою було припинено провадження у справі про банкрутство боржника, і справа була передана на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.
Постановою Господарського суду Чернігівської області у справі № 9/180-б (4/132-б) від 09.08.2005 Селянське фермерське господарства „Колос” визнано банкрутом, в зв’язку з чим 07.09.2005 третьою особою у справі були винесені постанови про зняття арешту з коштів та майна боржника, а також винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 7 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження”, а всі виконавчі документи направлені ліквідатору.
Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відділу Державної виконавчої служби Бобровицького районного управління юстиції 166764 грн. 06 коп. майнової шкоди. При цьому позивач свої вимоги обґрунтовує порушенням відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів Концерну „Шар” як стягувача у виконавчому провадженні у справі № 7/22 внаслідок невиконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2004 у справі № 7/22, у зв’язку з бездіяльністю цього органу виконавчої служби.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.07.2004 визнано неправомірною бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Бобровицького районного управління юстиції щодо виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 17.02.2004 по справі № 7/22.
Цією ж ухвалою зобов’язано відділ Державної виконавчої служби Бобровицького районного управління юстиції виконати наказ Господарського суду Чернігівської області від 17.02.2004 по справі № 7/22, вжити всіх заходів до встановлення факту наявності у боржника на праві майна, в тому числі майбутнього урожаю, на яке може згідно із законодавством бути звернено стягнення за вимогами стягувача, а також вжити заходів щодо накладення арешту на майно.
Стаття 56 Конституції України визначає право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійснення ними своїх повноважень.
Відповідно до частини другої статті 86 Закону України “Про виконавче провадження” збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Під шкодою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи майнового блага. Зменшення чи втрата майна тягне за собою відшкодування майнової шкоди в натурі або у вигляді збитків згідно із статтею 1192 Цивільного кодексу України.
За приписами частини 2 статті 22 цього ж Кодексу збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права - реальні збитки; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено - упущена вигода.
Статтями 1173, 1174 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органом державної влади або органом місцевого самоврядування, а також посадової або службової особи органу державної влади або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів чи особи.
Приписи вказаних статей є спеціальними нормами, тобто передбачають особливості відшкодування шкоди, які відрізняють її від загальних правил деліктної відповідальності.
Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної виконавчої служби до відповідальності у вигляді стягнення збитків є факти неправомірних дій - бездіяльності державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями, бездіяльністю державного виконавця і заподіяною ним шкодою. Відсутність хоча б одного з елементів складу цивільного правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої статтею 1166 Цивільного кодексу України.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Виходячи з цього, саме позивач повинен довести наявність всіх складових елементів цивільного правопорушення, які слугували б підставою для притягнення відповідача до відповідальності.
Однак в порушення приписів ст. 33 ГПК України наявними у матеріалах справи доказами сукупність необхідних складових для притягнення відповідача до цивільної відповідальності позивачем не доведено з огляду на наступне.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.07.2004 визнано неправомірною бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Бобровицького районного управління юстиції щодо виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 17.02.2004 по справі № 7/22, тобто вказаною ухвалою позивачем доведено лише один із елементів складу цивільного правопорушення, в той час як для притягнення відповідача до відповідальності необхідна сукупність всіх елементів цивільного правопорушення.
Місцевим господарським судом обґрунтовано встановлено, що позивачем не було надано доказів наявності шкоди, заподіяної саме бездіяльністю відділом Державної виконавчої служби Бобровицького районного управління юстиції у заявленому розмірі, оскільки як вбачається із матеріалів справи одночасно з наказом від 17.02.2004 по справі № 7/22 на виконанні у відповідача щодо стягнення з Селянського (фермерського) господарства „Колос” знаходились: наказ Господарського суду Чернігівської області від 26.01.2004 по справі № 12/365/17 про стягнення 93932 грн. 40 коп. (залишок 56644 грн. 42 коп.), наказ Господарського суду Чернігівської області від 17.02.2004 по справі № 12/19 про стягнення 867308 грн. 26 коп. боргу, наказ Господарського суду Чернігівської області від 14.04.2004 по справі № 7/73 про стягнення 11280 грн. 49 коп., виконавчий лист Бобровицького районного суду Чернігівської області №2-308 від 25.06.2004 про стягнення 372803 грн. 23 коп. боргу, виконавчий напис приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Ющенко О.С. № 427 від 25.02.2005 про стягнення 2161384 грн. 03 коп. шляхом звернення стягнення на заставлене майно відповідно до договору застави від 17.02.2003.
Тобто, наведене свідчить про відсутність серед матеріалів справи доказів, які б переконливо свідчили, що у випадку належного виконання відповідачем своїх обов’язків позивач отримав би кошти у спірній сумі.
Крім того, спірна сума 166764 грн. 06 коп., яка стягнута за рішенням Господарського суду Чернігівської області у справі №7/22 була визначена як сума боргу Фермерського господарства „Колос” перед Концерном „Шар”, а тому не може в даному випадку розглядатись як збитки, завдані позивачеві відділом Державної виконавчої служби Бобровицького районного управління юстиції.
Згідно з пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. № 14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів та посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” до юридичної особи, яка проводить стягнення, не переходять зобов’язання боржника за виконавчим документом. Присуджені з неї на користь стягувача кошти мають компенсаційний характер.
За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено наявними у матеріалах справи доказами сукупність необхідних складових для притягнення відповідача до цивільної відповідальності, а саме: шкоди, протиправної поведінки відповідача та наявності причинного зв’язку між протиправними діями відповідача та шкодою.
Таким чином, враховуючи викладене, немає підстав визнати доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, переконливими та такими, що спростовують висновки місцевого господарського суду, а тому колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення господарський суд першої інстанції всестороннє та у повному обсязі дослідив докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.11.2005 у справі № 12/241 залишити без змін, а апеляційну скаргу Концерну „Шар” без задоволення.
Матеріали справи № 12/241 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя
Судді