Справа № 2-а-521/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11 квітня 2011 року суддя Сокальського  районного суду Львівської області Ніткевич А. В.  

розглянув у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області про визнання неправомірними дій та стягнення коштів,-

в с т а н о в и в:

В Сокальський районний суд з позовною заявою звернувся позивач  ОСОБА_1 до відповідача - управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області про визнання неправомірними дій та стягнення коштів.  

В позовній заяві вказала, що згідно із ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, вона є дитиною війни, оскільки народилася 1933 року. Відповідно до ст. 6 цього закону з січня 2006р. позивачу має виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках позивачу така допомога не виплачувалась, а з 2008 року допомога виплачується в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Просить суд  поновити їй пропущений строк для звернення із адміністративним позовом, зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити їй надбавку, передбачену ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного ЗУ «Про загальнообов»язкове пенсійне страхування» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по час ухвалення постанови у справі.  

Ухвалою від 25.03.2011 року відмовлено позивачу у вимозі поновити пропущений строк для звернення до суду, що стосується періоду з 09.07.2007 року по 22.09.2010 року та залишено без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправними дій, зобов"язання зробити перерахунок та виплатити недоплачену надбавку до пенсії передбачену ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09.07.2007 року по 22.09.2010 року.

У запереченні на позовну заяву, яке надійшло до суду 07.04.2011 року, представник відповідача управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області вказав, що дітям війни, згідно із ст. 6  Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004  пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте, законодавством України не визначено поняття "мінімальна пенсія за віком" як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно із ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", оскільки ст. 28 ЗУ "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. В частині 3 ст. 28 даного Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Стаття 7 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України. Проте, законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог даного Закону, не визначено які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку та яким чином обчислювати вказаний розмір. ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплати за цим Законом проводиться із державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України. Щодо зобов"язання проводити нарахування щомісячної державної соціальної допомоги в майбутньому, вважає, що відповідно до ст.ст. 2, 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому. Просить відмовити у задоволенні позову.  

Дослідивши повідомлені позивачем та представником відповідача обставини, а також матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що позивач наділена правовим статусом дитини війни, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Сокальському районі. За період 2010 року їй нараховувалася та виплачувалася пенсія за віком без доплати як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно із ст. 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 р., прожитковий мінімум у 2010 р. на одну особу для осіб, які втратили працездатність встановлений у розмірах: з 01 січня -695 грн., з 01 квітня -706 грн., з 01 липня – 709 грн., з 01 жовтня -723 грн., з 01 грудня – 734 грн. В свою чергу, згідно із ЗУ «Про державний бюджет України на 2011 рік», прожитковий мінімум у 2011 р. на одну особу для осіб, які втратили працездатність встановлений у розмірі, зокрема, з 01 січня - 750 грн., з 01 квітня - 764 грн., з 01 жовтня -784 грн., з 01 грудня – 800 грн.

Дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком була чинною у 2010 році та є чинною станом на день розгляду справи.

З наведених підстав, суд визнає протиправними дії управління Пенсійного Фонду України в Сокальському районі щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 23.09.2010 року по день ухвалення постанови.

Разом з тим, відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року № 80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року), управління Пенсійного фонду України в місті (районі) відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що саме відповідач зобов'язаний провести нарахування та виплату позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни за період з                      23 вересня 2010 року по день ухвалення постанови у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції станом на 09.07.2007 року).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 6, 17, 104, 158, 160, 161,162,163, 183-2, 256 КАС України, суд-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного Фонду України в Сокальському районі щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 23.09.2010 року по 11.04.2011 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі Львівської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 23.09.2010 року по 11.04.2011 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням проведених виплат.

Постанова підлягає до негайного виконання.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Сокальський районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги. Копія  апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.   

Головуючий:                                                                                  А.  В.  Ніткевич