2-1044/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

08 квітня 2011 року                                         Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді                                        Жовнір Г.Б

при секретарі судових засідань                    Фурик Л.

з участю :

позивача                                                        ОСОБА_2                            

представника позивача                                 ОСОБА_3

представника відповідача                             ОСОБА_4

у відкритому судовому засіданні розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа орган опіки і піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради  про визнання права на користування житловим приміщенням і усунення перешкод у здійсненні такого та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, третя особа СГІРФО Личаківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області про усунення перешкод в користуванні та зняття з реєстрації, суд –

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в суд із позовом до відповідача про визнання за нею та її донькою права на користування квартирою за адресою АДРЕСА_1, усунення перешкод у користуванні вказаним житловим приміщенням та зобов’язання відповідача не чинити їй такі перешкоди. Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом про зобов’язання  ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у реалізації його права власності на вказану квартиру та зняття ОСОБА_2 з реєстрації  за вказаною адресою.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала, з наведених в позовній заяві мотивів, пояснила, що після реєстрації шлюбу з сином відповідача, 21.07.2005 р., вона разом з чоловіком, почала проживати в належній відповідачу квартирі за адресою АДРЕСА_1. Відповідач надав свою згоду на проживання позивачки за вказаною адресою, в зв’язку із чим вона та її донька, що народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрували своє місце проживання у даній квартирі. Після погіршення, з червня 2010 р., подружніх відносин з чоловіком (сином відповідача), вони фактично припинили спільне проживання, шлюб між ними розірвано рішенням суду від 27.09.2010 р. Їх донька ОСОБА_5 з червня 2010 р. і по даний момент проживає у її батьків  в АДРЕСА_2 Позивач продовжувала самостійно проживати у спірній квартирі до вересня 2010 р.,  оскільки в цей період відповідач змінив замок вхідних дверей, чим унеможливив її доступ до помешкання.  Зазначила, що на пропозицію відповідача укласти договір найму вказаної квартири відмовилась, оскільки вважає, що має право на використання даного приміщення. В зв’язку з наведеним просить позовні вимоги за первісним позовом задоволити та відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Представник позивача в судовому засіданні первісні позовні вимоги підтримала, з мотивів наведених в позові, заперечила підставність зустрічного позову та дала аналогічні з позивачкою пояснення, додатково зазначила, що право позивачки на користування спірним житловим приміщенням виникло в зв’язку із вселенням в таке зі згоди власника квартири, і оскільки позивач та її донька зареєстровані за адресою  АДРЕСА_1 вони вправі користуватись даним житловим приміщенням не зважаючи на заперечення власника квартири. В зв’язку з наведеним просить позов задоволити, вимоги за зустрічним позовом вважає безпідставними.

Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні 18.03.2011 р., позовні вимоги заперечив, підтримав зустрічний позов, пояснив, що дозволив проживання позивачки в належній йому квартирі лише, як невістці, на даний момент, коли шлюбні відносини позивачки з його сином припинились він заперечую її право на проживання у спірному приміщені без укладення відповідного договору. На його пропозицію укласти договір найму квартири позивач відмовилась, при цьому не з’ясовуючи можливих умов такого договору. Зазначив, що його син ОСОБА_7 проживає та зареєстрований разом з ним в АДРЕСА_3 Підтвердив факт заміни замка у вхідних дверях належної йому квартири, вважає, що він як власник вправі вчиняти такі дії. В квартирі знаходяться речі, що належать позивачці, він згідний в будь-який момент їх повернути, однак позивач відмовляється від їх отримання.  Вважає, що своїми діями відповідач чинить йому перешкоди у реалізації його права власності, оскільки вона не вправі користуватись належною йому квартирою без його згоди її слід знати з реєстрації за вказаною адресою. В зв’язку з наведеним просить задоволити вимоги за зустрічним позовом та відмовити в задоволенні первісного.

Представник відповідача в судовому засіданні первісний позов заперечив, підтримав вимоги викладені в зустрічній позовній заяві з наведених в ній мотивів. Додатково зазначив, що реєстрація позивачки за адресою АДРЕСА_1 не породжує її право на користування даною квартирою таке може виникнути лише на підставі договору найму, який позивач відмовляється укласти. Своїми діями позивач чинить перешкоди відповідачу у реалізації його права на вільне володіння, користування та розпорядження належним йому майном. Такі перешкоди зокрема полягають у безпідставних зверненнях позивачки зі скаргами на дії відповідача у правоохоронні та інші органи.  Вважає, що позивачку необхідно зняти із реєстрації за вказаною адресою в зв’язку з тим, що вона там не проживає і добровільно покинула дане помешкання.

Представники третіх осіб в судове засідання не з’явились з невідомих суду причин про час та місце судового розгляду були належним чином повідомлені. На адресу суду поступила заява представника органу опіки і піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 18.03.2011 р. (а.с. 111)  про розгляд справи у її відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, свідків,  дослідивши та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що в задоволенні як первісного так і зустрічного позову слід  відмовити виходячи з наступних мотивів.

Із змісту ст. 11 ЦК України вбачається, що підставами виникнення цивільних прав можуть бути договори та інші правочини, а також такі права можуть виникати у випадках встановлених актами цивільного законодавства.

Отже враховуючи вищенаведену норму, право позивачки на користування квартирою може виникнути на підставі договору або в порядку визначеному законом.

В ході судового розгляду встановлено, що між позивачем та відповідачем (власником квартири), будь-які договірні відносини, щодо порядку користування  квартирою, відсутні. Позивач в судовому засіданні відмовилась від пропозиції відповідача укласти договір найму спірної квартири. Отже на підставі договору право користування квартирою у позивачки не виникло.

Мотивуючи свої вимоги позивач посилається на ч.1,4 ст. 156, ст. 160 та ч. 2 ст. 161  ЖК України.

Згідно ч.1 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Частина 4 даної статті передбачає, що припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Однак у відповідності до вимог ч. 4 ст. 156 та ч. 2 ст. 64 ЖК України позивач не являється членом сім’ї відповідача, до таких відносяться дружина, діти та батьки.

Крім цього ч. 4 ст. 156 ЖК України передбачає, що у разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу, яка передбачає платне користування приміщенням на підставі договору, який між сторонами відсутній.

В судовому засіданні встановлене, що членом сім’ї відповідача (власника квартири) являється колишній чоловік позивачки та син відповідача –ОСОБА_7, який в якості свідка суду повідомив, що проживав з позивачкою у спірній квартирі з 2005 р. по червень 2010 р. однак в зв’язку із погіршенням подружніх стосунків припинив своє проживання за вказаною адресою та знався з реєстрації. Зазначив, що його батько дозволив проживати позивачці у даному приміщенні лише як його дружині, а шлюб між ними розірвано 27.09.2010 р. Також повідомив, що їхня з позивачкою донька ОСОБА_5, ще з травня 2010 р. проживає в батьків позивачки в Закарпатській області, даний факт також підтверджується довідкою Тюшківської сільської ради, від 07.09.2010 р. , № 555 (а.с. 11)

Статті 160 та 161 ЖК, на які посилається позивач, регламентують права та обв’язки членів сім’ї наймача, які проживають разом із ним у квартирі, що належить громадянинові на праві приватної власності. Однак ОСОБА_7, на момент звернення із позовом, не проживав у спірній квартирі та крім цього ніколи не являвся її наймачем. Оскільки, у відповідності до вимог ст. 158 ЖК України  наймач користується жилим приміщенням у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення укладається між власником будинку (квартири) і наймачем у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів або в органі управління, що ним утворюється. В судовому засіданні встановлено, що договір найму між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не укладався.
         Крім цього згідно ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

В судовому засіданні встановлено, що місце проживання позивачки зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, даний факт сторонами не оспорюється. Виходячи із аналізу норм ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»від 11.12.2003 р. реєстрація особи за адресою її проживання є її обов’язком та не породжує права на користування даним приміщенням. Частина 2 ст. 2  вказаного закону передбачає, що  реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Згідно ст. 6 даного закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

При вирішенні даного спору судом також беруться до уваги роз’яснення Пленуму Верховного Суду України викладені в ч. 2 п. 15 постанови ПВСУ «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»від 01.11.1996 р., згідно з якими при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст. 33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Таким чином, суд вважає, що будь-які обставини, які б породжували право позивачки на користування квартиро, в супереч волі її власника, відсутні.

Право власності відповідача ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 підтверджується довідкою ОКП ЛОР «БТІ та ЕО»від 06.09.2010 р. (а.с. 21) та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 22)

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.  На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.  У відповідності до вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Отже, враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про необхідність відмовити в задоволенні первісного позову в зв’язку із безпідставністю вимог, оскільки не може підлягати захисту право, яке в особи відсутнє.

Вимоги зустрічного позову в частині зобов’язання  ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_6 перешкоди у реалізації його права власності на квартиру не підлягаю  задоволенню, оскільки позивач (за зустрічним позовом), в супереч вимогам ст. 60 ЦПК України не представив  суду жодного доказу, який би свідчив про підставність даної вимоги. Згідно пояснень представника позивач перешкоди у реалізації права власності позивача полягають у безпідставних зверненнях ОСОБА_2 до правоохоронних та інших органів із скаргами на дії ОСОБА_6 Однак, суд вважає, такі звернення, жодним чином не порушують прав власності чи право користування позивача належним йому майном.

Виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, що закріплений ст.ст. 10, 60 ЦПК України, суд вважає,  що в задоволенні вимоги за зустрічним позовом в частині  зняття ОСОБА_2 з реєстрації  за адресою: АДРЕСА_1, слід також відмовити, оскільки відповідно до ст. 9 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»від 11.12.2003 р. зняття з реєстрації місця перебування особи здійснюється за її повідомленням. Орган реєстрації, отримавши повідомлення особи, знімає з реєстрації її місце перебування та повідомляє про це орган реєстрації, в якому зареєстроване її місце проживання. Стаття 11 даного закону передбачає, що  реєстрація місця проживання та місця перебування особи здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації (далі - орган реєстрації) в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, районах у містах, а також у містах Києві та Севастополі.

Отже, враховуючи наведені норми закону, суд не вправі знімати з реєстрації особу, оскільки дані функції законодавством віднесені до повноважень іншого органу. Вимога про зобов’язання уповноваженого органу до вчинення таких дій в зустрічному позові не ставилась.

 Керуючись ст.ст.10,11, 60, 74, 209, 224-229 ЦПК України, ст.ст. 11,15, 16, 317,321, 383 ЦК України, ст.ст.64,150,156, 158, 162 ЖК України ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа орган опіки і піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради  про визнання права на користування житловим приміщенням і усунення перешкод у користуванні таким, в зв’язку з безпідставністю.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_2, третя особа СГІРФО Личаківського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області про усунення перешкод в користуванні та зняття з реєстрації, в зв’язку з безпідставністю.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в строки і порядок передбачені  ст. 294 ЦПК України до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд.

          Суддя:                                                                      Жовнір Г.Б