Справа № 2-627/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"27" січня 2011 р. Бердянський міськрайонний суд

                        У складі: головуючого –судді Троценко Т. А.

                                         При секретарі:            Корнієнко М. Е.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

- за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», 3- тя особа Національний банк України про визнання договору недійсним,

Встановив:

ПАТ КБ «Приватбанк»звернувся до суду із заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позовній заяві зазначив, що 29. 02. 2008 р. між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 211526- CRED, згідно якому відповідач отримав кредит в сумі 4000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25. 02. 2010 року.

Належне виконання договору було забезпечено укладенням договору поруки між Банком та ОСОБА_2 від 29. 02. 2008 року, який зобов”язався солідарно нести відповідальність за кредитним договором, укладеним між Банком та ОСОБА_1

ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором не погашає, на суму заборгованості були нараховані відсотки, а саме: 2 654,53 доларів США - заборгованість за кредитом; 141,76 долара США –заборгованість по процентам, а також штрафи відповідно  до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг - 32, 47 долара США –штраф (фіксована частина), 139,81 долара США –штраф (процентна складова) ,  а  всього 2 968,57 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 22 858 грн., які позивач просить стягнути з  відповідачів солідарно.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просить задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_4 позов Банку не визнав, вважає його не обґрунтованим, не зрозуміло, в якій валюті необхідно платити заборгованість.

ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання банківського договору недійсним з моменту укладення на тій підставі, що кредит був отриманим в доларах США, що є порушенням Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного конторою», оскільки національною валютою України є гривня, яка являється єдиним засобом платежу на території України.

Пунктом 1. 5 Договору передбачено, що валютний кредит був наданий позивачу для споживчих цілей, тобто для розрахунків з іншими резидентами України, а отже, такі розрахунки є порушенням ст. 3, п.п. «г»п. 4 ст. 5 зазначеного Декрету.

Відповідач, як агент валютного контролю, повинен здійснювати нагляд за тим, щоб резиденти України не здійснювали розрахунків в іноземній валюті через нього, як кредитну організацію, а отже, не мав права видавати кредит в доларах США.

Просить визнати договір недійсним на підставі невідповідності законодавству України згідно до вимог ст. ст. 203,215 ЦК України.

В судовому засідання представник позивача просить задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Представник відповідача просить відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що Банк мав ліцензію на право здійснення банківських операцій в іноземній валюті.

Представник 3-ї особи –Національного банку України в судове засідання не явився, в заяві просить розглянути справу за його відсутності, проти зустрічного позову ОСОБА_1 заперечує, в поясненнях вважає правомірним укладання Банком кредитних договір в іноземній валюті, твердження позивача про не здійснення Банком функцій агенту валютного контролю вважає безпідставним, оскільки згідно п. 1. 2 Положення про валютний контроль, функції агента валютного контролю –це обов»язки уповноважених банків, які отримали від Національного банку генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, щодо здійснення контролю за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи. Цей контроль полягає в запобіганні уповноваженими банками проведенню резидентами і нерезидентами через ці установи незаконних валютних операцій.

Порушення «ПриватБанком»функцій агента валютного контролю мало б місце виключно у випадку здійснення розрахунків в іноземній валюті через його установи, а позивачем доказів проведення незаконних валютних операцій представлено не було.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог КБ «Приватбанк»і відмови в зустрічному позові ОСОБА_1

Як вбачається з копії кредитного договору, 29. 02. 2008 р. між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 211526- CRED, згідно якому відповідач отримав кредит в сумі 4000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 25. 02. 2010 року.

Належне виконання договору було забезпечено укладенням договору поруки між Банком та ОСОБА_2 від 29. 02. 2008 року, який зобов”язався солідарно нести відповідальність за кредитним договором, укладеним між Банком та ОСОБА_1

У зв’язку з несплатою відповідачем заборгованості по кредиту, нараховано   2 654,53 доларів США - заборгованість за кредитом; 141,76 долара США –заборгованість по процентам, а також штрафи відповідно  до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг - 32, 47 долара США –штраф (фіксована частина), 139,81 долара США –штраф (процентна складова) ,  а  всього 2 968,57 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 22 858 грн., які позивач просить стягнути з  відповідачів солідарно.

У відповідності до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов»язаний сплатити неустойку відповідно до ст. 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідношень є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 525 цього ж Кодексу одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Стаття 554 ЦК України передбачає, що у разі порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову          ( субсидіарну) відповідальність поручителя.

Позивач в обґрунтування позову надав розрахунки заборгованості за кредитним договором від 29. 02. 2008 р., його позовні вимоги доведені належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про відмову в задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того висновку, що надання кредиту в іноземній валюті не є підставою для визнання кредитного договору недійсним.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Конституція не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. Відповідно до ст.. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується  надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти –це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 і 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього Декрету.

Відповідно до п. 2. 3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17. 97. 2001 року за наявності банківських ліцензій та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких: неторговельні операції з валютними цінностями; операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюється в пунктах обміну іноземної валюти; ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів - нерезидентів у грошовій одиниці України; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках; інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

Таким чином, уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Виходячи з цих міркувань суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що не ґрунтуються на законі, надуманими, а отже задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 1050, 1054, 526,599, 525,554 ЦК України, п. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 2,47,49 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», ст. ст.. 10,60,212-215 ЦПК України, суд

Вирішив:

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»заборгованість за кредитним договором 22 858 грн., державне мито 228,58 грн. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення 120 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Бердянський міськрайонний суд.

Суддя:Т. А. Троценко