У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
20.04.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого – Машкаринця І.М.
суддів- Гошовського Г.М., Дорчинець С.Г.
з участю прокурора – Дем»янчука І.І.
адвоката- ОСОБА_10
розглянув у відкритому судовому засіданні провадження за апеляцією старшого помічника Ужгородського міжрайонного прокурора на постанову Ужгородського міжрайонного суду Закарпатської області від 25 березня 2011 року про відмову в обранні щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу в вигляді взяття під варту,-
встановив:
Постановою дізнавача СД Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області від 14.03.2011 року порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.297 КК України, за фактом наруги над шістьма надмогильними пам»ятниками на кладовищі в с.В.Добронь Ужгородського району Закарпатської області.
18.03.2011 року старшим слідчим СВ Ужгородського РВ УМВС України в Закарпатській області відносно ОСОБА_2 за вказаним фактом наруги над могилами, вчиненої з хуліганських мотивів, порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.297 КК України.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_2 13.03.2011 року біля 22 год. на території сільського кладовища в с.В.Добронь з хуліганський мотивів вчинив наругу над могилами покійних ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, поваливши надгробні плити на цих пам»ятниках на землю та бетонний вазон для квітів з могили покійного ОСОБА_9
Постановою Ужгородського міжрайонного суду від 25.03.2011 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про обрання обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу в вигляді взяття під варту.
Постанова суду умотивована відсутністю фактичних даних, які б давали підставу для обрання обвинуваченому ОСОБА_2 найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для забезпечення його належної поведінки та виконання ним процесуальних обов»язків передбачених ч.2 ст.148 КПК України, а викладені в клопотанні слідчого судження про можливе порушення обвинуваченим цих процесуальних обов»язків нічим не обґрунтовані і є недопустимим припущенням.
В апеляції прокурор порушує питання про скасування зазначеної постанови як незаконної з направленням матеріалів провадження на новий судовий розгляд.
Апелянт вказує, що судом першої інстанції не врахована тяжкість злочину, вчиненого ОСОБА_2 в стані алкогольного сп»яніння, що є обтяжуючою обставиною і не виключає можливий його вплив на свідків та потерпілих з метою створення перешкод для встановлення об»єктивної істини в справі.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення ОСОБА_2 та його захисника, які просять залишити апеляцію без задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, апеляційний суд апеляцію прокурора залишає без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.150 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім обставин, передбачених у статті 148 цього Кодексу, враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, її вік, стан здоров»я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Відмовляючи в задоволенні подання слідчого про обрання обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу в вигляді взяття під варту суд першої інстанції обгрунтовано зіслався на позитивні дані щодо особи обвинуваченого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, позитивно характеризується, повністю відновив пошкоджені надмогильні плити, а особи, визнані потерпілими, не мають до нього претензій, про що письмово повідомили суд.
Матеріали справи не містять даних про те, що обвинувачений ОСОБА_2 який визнає свою вину, намагався ухилитись від слідства і суду, чинив перешкоди встановленню істини в справі, або намагався продовжити злочинну діяльність.
Посилання на ці обставини в поданні слідчого та апеляції прокурора не підтверджені жодними фактичними даними, які б вказували на наявність передбачених законом достатніх підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу в вигляді взяття під варту, а тому є припущеннями, які судом першої інстанції обґрунтовано не взяті до уваги.
Повне вивзнання своєї вини та добровільне відновлення обвинуваченим пошкоджених надмогильних плит є свідченням усвідомлення ОСОБА_2 суспільної небезпечності вчиненого злочину та своєї провини і обумовлює його правильну процесуальну поведінку під час досудового слідства, а тому доводи апеляції про можливе створення обвинуваченим перешкод при розслідуванні справи є непереконливими.
За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сама тяжкість інкримінованого злочину, в якому ОСОБА_2 визнає себе винуватим, не може слугувати єдиною достатньою підставою для обрання цій особі запобіжного заходу в вигляді взяття під варту по вказаній кримінальній справі, по якій досудове слідство закінчено і яка згідно листа Ужгородського мііжраойонного прокурора за №75-149-11 від 4.04.2011 року направлена для розгляду по суті до Ужгородського міськрайонного суду.
Враховуючи, що рішення про відмову в обранні обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу в вигляді взяття під варту судом першої інстанції прийнято з дотриманням вимог ст.ст.148,150 та 155 КПК України, а доводи апеляції не спростовують висновків суду, оскаржена постанова підлягає залишенню без змін, а апеляція прокурора без задоволення.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В :
апеляцію старшого помічника Ужгородського міжрайонного прокурора залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міжрайонного суду Закарпатської області від 25 березня 2011 року про відмову в обранні щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу в вигляді взяття під варту залишити без зміни.
Судді: