Справа № 22/1512                Головуючий у 1 інстанції: Голубніча А.М.

Категорія -                                 Доповідач: Головчук С.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

8 серпня 2006 року Апеляційний суд Житомирської області в складі :

головуючого Головчук С.В.

суддів Невмержицької Т.І., Широкової Л.В.

при секретарі Прищепі О.А.

з участю сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі циві­льну справу за позовом ОСОБА_1 до відкрито­го акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" (далі ощадний банк), Бердичівського відділення Державного каз­начейства у Житомирській області про повернення проіндексова-ного вкладу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду від 1 червня 2006 року, -

встановив   :

в січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до оща­дного банку про повернення проіндексованого вкладу. Він зазна­чав, що станом на січень 1992 року на його рахунках банку суми вкладених коштів його сім'ї складали 23869,68 грн. Посилаючись на те, що не може отримати свої кошти з банку, які є його вла­сністю, просив стягнути з відповідачів зазначену суму вкладів.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 1 червня 2006 року і позові відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задо­волення позову. Він зазначає, що суд не дав належної оцінки матеріальному закону, не звернув уваги на те, що відповідачами обмежено його право власності, що суперечить Конституції.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що скарга задо­воленню не підлягає з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач був вкладником колишнього Державного Ощадного банку СРСР і має грошові вклади на загальну суму 23869,68 грн.(а.с.3-8).

Відповідно до ст.92 Конституції України, порядок пога­шення державного внутрішнього боргу, яким є і борг перед вкла­дниками Ощадного банку, встановлюється виключно законами Укра­їни.

Законом України "Про державні гарантії відновлення за­ощаджень громадян України" від 21 листопада 1996 року гаранто­вано поновлення вартості заощаджень громадян та їх поетапне повернення.

Статтею 6 зазначеного Закону передбачено, що кошти для компенсації заощаджень громадян визначаються в Державному бю­джеті України окремою статтею, а порядок перерахування коштів з Державного бюджету України установам Ощадбанку України та колишнього Укрдержстраху визначається Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ).

На виконання цього Закону постановами КМУ від 26 березня 2001 року № 275 "Про виплату в 2001 році грошових заощаджень і страхових внесків громадян України, вкладених до 2 січня 1992 року в установи колишнього Ощадбанку СРСР, що діяли на терито­рії України, і установи колишнього Укрдержстраху", від 5 квіт­ня 2002 року № 471 "Про виплату в 2002 році грошових заоща­джень громадян України, вкладених до 2 січня 1992 року в уста­нови колишнього Ощадбанку СРСР, що діяли на території Украї­ни", від 26 березня 2003 року № 382 "Про виплату в 2003 році громадянам України грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 року в установи колишнього Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, від 11 березня 2004 року № 306 "Про ви­плату в 2004 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень і страхових внесків, вкладених до 2 січня 1992 року в установи колишнього Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, і установи колишнього Укрдержстраху, та викуп облігацій Державної цільової безпроце­нтної позики 1990 року", від ЗО травня 2005 року №409 "Про ви­плату у 2005 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень і страхових внесків, вкладених до 2 січня 1992 року в установи колишнього Ощадного банку СРСР, що діяли на території України, і установи колишнього Укрдержстраху, та викуп облігацій Державної цільової безпроце­нтної позики 1990 року" передбачено часткові щорічні виплати в розмірі 50 грн.

Разом з тим, хоча вказаним Законом обмежено право воло­діння, користування та розпорядження майном громадянами, рі­шенням Конституційного Суду України № 13-рп/2001 визначено, що це не суперечить ст.ст.13,41,64 та іншим статтям Конституції України. А із системного аналізу положень Конституції України випливає, що право власності може бути обмежене. При цьому, висновки судом зроблені, виходячи з положень ст.1 Першого про­токолу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, де зазначено про право держави обмежити володіння, користування та розпорядження майном.

Таким чином рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам закону, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.209, 303, 307, 312-315, 317,319 ЦПК Украї­ни, суд -

ухвалив:                     

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду від 1 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та

може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох

місяців з дня її проголошення.