Справа № 22/1607                                               Головуючий у  1  інстанції:   Шимко В.П.

Категорія  34                                                                                 Доповідач:   Головчук С.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

8   серпня   2006  року Апеляційний  суд Житомирської   області   в складі   :

головуючого Головчук С.В.

суддів Франовської  К.С.,   Невмержицької Т.І.

при секретарі  Прищепі О.А.

з участю сторін

розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні   в  м.   Житомирі   ци­вільну  справу   за   позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна  подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення  Бердичівського міськрайонного  суду  від  13  червня 2006 року,   -

встановив:

в січні 2004 року ОСОБА_1 звернулась до суду з по­зовом про поділ майна подружжя. Вона зазначала, що з відпові­дачем перебувала в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 18.11.2003 року. В період шлюбу вони придбали спільне майно, в тому числі однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 в м. Бердичеві. Посилаючись на те, що згоди добровіль­но поділити майно з відповідачем вони не досягли, просила ви­ділити їй майна на суму 2040 грн., відповідачу на 2900 грн., стягнувши з відповідача компенсацію за 1/2 частину зазначеної квартири.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 13 червня 2006 року позов задоволено частково. Виділено ОСОБА_1 майна на суму 1201,99 грн., ОСОБА_2 на суму 1970,88 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки 768,89 грн. компенсації вартості спільного майна та 29,61 грн. витрат за проведення експертизи. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 448,15 грн. державного мита.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення. Просила виділити їй телевізор „Шарп", дитячі ліжка та дитячу стінку загальною вартістю 1546,02 грн. Позивачка зазначала, що суд безпідставно не визнав спільним майном подружжя квартиру АДРЕСА_1 в м. Бердичеві, оскільки вона придбана в період шлюбу. Просила стягнути з відповідача ком­пенсацію вартості Ч частини зазначеної квартири в сумі 23985 грн. Крім того, зазначала, що меблі для дитячої кімнати були придбані в період шлюбу, що стверджується актом опікунської ради.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо висновків суду про те, що спальний гарнітур не входить до спільного майна по­дружжя, тому в цій частині рішення не перевіряється.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

В апеляційному суді позивачка подала відомості про зміну прізвища (паспорт громадянина України), відповідно до яких з березня 2004 року її прізвище ІНФОРМАЦІЯ_1.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що одно­кімнатна квартира АДРЕСА_1 в м. Бердичеві придбана на кошти батьків відповідача, тому не є спільною вла­сністю подружжя.

Проте з таким висновком погодитись неможливо.

З матеріалів справи видно, що сторони перебували в зареєс­трованому шлюбі з 1991 року до 2003 року, мають двох неповно­літніх дітей.

Тому спірні правовідносини регулюються Кодексом про шлюб та сім'ю України в редакції 1970 року. Відповідно до вимог ст. 22 КпШС майно, нажите подружжям в період шлюбу, є його спіль­ною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права воло­діння, користування і розпорядження цим майном.

З матеріалів справи видно, що в період шлюбу ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 8.07.1996 року придбав однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 в м. Бердичеві. Вимоги про визнання цієї квартири особистою вла­сністю ОСОБА_2 не заявлялись. Договір купівлі-продажу квартири у встановленому законом порядку не оспорений. Таким чином зазначена квартира належить подружжю на справі спільної сумісної власності в рівних частках. Підстав для відмови в по­зові про її поділ у суду не було.

Враховуючи викладене, рішення Суду в цій частині підлягає скасуванню, оскільки обставини справи встановлені повно, ви­значена дійсна вартість спірної квартири, по справі можливо ухвалити нове рішення.

Апеляційний суд вважає можливим залишити квартиру ОСОБА_2, стягнувши з нього на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі 1/2 частини її вартості, що становить 23985 грн.

Крім того, з огляду на наведене та відповідно до правил ст. 88 ЦПК суд безпідставно стягнув з позивачки на користь дер­жави державне мито в розмірі 448,15 грн. та 29,28 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. Рішення в цій частині також підлягає скасуванню.

Судом встановлено, що в період шлюбу сторони придбали май­но на загальну суму 3173,77 грн. Позивачка не спростувала до­кази, надані ОСОБА_2, про придбання дитячих меблів піс­ля розлучення в 2004 році. Рішення в частині виключення з спільного майна подружжя спального гарнітуру не оспорюється. Тому апеляційний суд вважає, що судом 1 інстанції правильно визначено склад спільного майна подружжя та його вартість на підставі висновку експертизи від 18.04.2005 року.

З врахуванням тих обставин, що спільним майном подружжя після їх розлучення користується відповідач ОСОБА_2, діти після розлучення проживають з позивачкою, суд вважає можливим відступити від начал рівності часток подружжя та виділи­ти ОСОБА_1 майна на суму 1692,20 грн., а саме: телеві­зор „Шарп" вартістю 535,94 грн., стіл під телевізор - 94,28 грн., меблеву стінку - 802,78 грн., два дитячих ліжка - 259,20 грн.

Відповідачу суд виділяє решту майна: музичний центр „LG" вартістю 33,8 8 грн., телевізор „Електрон" - 54,4 5 грн., набір посуду - 4,05 грн., холодильник - 445,50 грн., три пари штор -23,99 грн., дві пари тюлі - 10 грн., п'ять подушок - 60,75 грн., три ковдри - 61,98 грн., два покривала - 17 грн., два матраци -27,70 грн., набір виделок та ложок по 10 штук - 87,48 грн., сервіз кавовий перламутровий - ЗО грн., дві алюмінієві каструлі 30,54 грн., праску - 26,32 грн., цукерницю - 30,05 грн., кухонний набір - 189,60 грн., пральну машину -194,40 грн., три килими - 50,05 грн., акваріум з очищувачем 61,30 грн., дві люстри - 42,53 грн., всього на загальну суму 1481,57 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.22,29 КпШС, ст.ст. 303, 307, 308, 311, 315,317 ЦПК України, суд

вирішив :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду від 13 червня 2006 року скасувати, ухваливши нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Розділити майно, виділивши ОСОБА_1: телевізор „Шарп", стіл під телевізор, меблеву стінку, два дитячих ліжка на зага­льну суму 1692,20 грн.

Виділити ОСОБА_2 музичний центр „LG", телевізор „Електрон", набір посуду, холодильник, три пари штор, дві пари тюлі, п'ять подушок, три ковдри, два покривала, два матраци, набір виделок та ложок по 10 штук, сервіз кавовий перламутровий, дві алюмінієві каструлі, праску, цукерницю, ку­хонний набір, пральну машину, три килими, акваріум з очищува­чем, дві люстри на загальну суму 1481,57 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 23985 грн. компенсації вартості 1/2 частини од­нокімнатної квартири АДРЕСА_1 в М.Бердичеві; 225 грн. витрат за проведення експертизи.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.