Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22ц-11812/10                                                                         Головуючий у 1 й інстанції - Макаров М.О.

                                                              Доповідач  -  Перцова В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

     17 березня 2011 року                 Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі :

                        Головуючого  судді :  Перцової В.А.

                        Суддів:                         Калиновського А.Б., Лисичної Н.М.     

                        При секретарі:             Керімовій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну  справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації про  визнання дій незаконними та стягнення державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, -

В С Т А Н О В И В :

   ОСОБА_2 у квітні 2010 року звернулась до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації і просила визнати неправомірними дії відповідача по перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;  зобов'язати  відповідача виплатити на її користь заборгованість по виплаті допомоги по догляду за дитиною в розмірі, що складає на момент подання позову 13 810,38 грн.

    В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалась на те, що у неї є син –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим вона отримує щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, але відповідач неправильно нараховує та виплачує їй цю допомогу. Сума заборгованості, яку вона зазначила утворилась за період з липня 2007 року по березень 2010 року.

    Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області  від 17 серпня  2010 року позов задоволено частково; визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування, призначення  та виплати позивачці державної допомоги по догляду за сином до досягнення ним трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно; зобов'язано відповідача перерахувати позивачці державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відповідності до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"  у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей до шести років на час її виплати у вказаний період, та виплатити позивачці різницю між розрахованою та фактично виплаченою сумою державної допомоги; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

    До апеляційного суду із апеляційними скаргами звернулись обидві сторони.

    ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі просить  скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог та задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду вимогам норм матеріального права і порушення її прав.

     Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації в апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення суду в частині задоволення позову та відмову в цій частині позову позивачки з тих підстав, що суд не врахував вимоги норм матеріального права, те, що виплати відповідачем проводяться в межах виділених бюджетних коштів і Управління є неналежним відповідачем по справі.

    При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 має сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим вона перебуває на обліку в  Управлінні праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації.

    У зв'язку із народженням дитини позивачка має право на отримання державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка їй була призначена та виплачувалась відповідачем. При цьому, розмір допомоги позивачці у 2007 році відповідачем був визначений  з урахуванням положень п. 14 ст. 71  Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було зупинено дію, в тому числі ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" щодо розміру такої допомоги та абз. 3 ч. 2 ст. 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким  передбачено, що розмір такої допомоги визначається як різниця між  50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менш 90  грн. для незастрахованих осіб  та не менш 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних застрахованих осіб.

    Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6рп/2007  положення п. 14 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" в частині зупинення на 2007 рік дії ст. 12, ч. 1 ст. 15 та п. 3 розділу УІІІ "Прикінцеві положення"  Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", були визнано неконституційними.

     Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими. Крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

     Апеляційний суд вважає, що враховуючи вищезазначені обставини та норми закону, районний суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок і виплатити їй державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період часу з  9 липня по 31 грудня 2007 року у відповідності до вимог ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", якою передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей до 6 років.

   Доводи в апеляційній скарзі відповідача щодо неправильного застосування судом норм матеріального права є необґрунтованими і зводяться до свого тлумачення ним норм права та переоцінки доказів.   

  Не може бути прийнято до уваги і посилання на те, що Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації є неналежним відповідачем, оскільки, проводить виплати лише у межах виділених коштів, так як  безпосередньо нарахування та виплату щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку проводить саме вказане управління, а недостатність грошових коштів не є підставою для невиконання закону щодо виплати соціальної допомоги.  

    Разом з тим, апеляційний суд не може погодитись в повному обсязі із рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 дій та

    Так, відмовляючи в задоволенні її позовних вимог щодо неправильного нарахування та виплати позивачці допомоги по догляду за дитиною за період із січня  2008 року по березень 2010 року, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правильно визначив позивачці розмір щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з урахуванням змін внесених до  ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", які неконституційними не визнані.

    Але, з такими висновками суду погодитись неможливо, оскільки, вони не відповідають вимогам норм матеріального права.

     Відповідачем призначена і виплачується їй щомісячна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", в редакції п. 23 розділу ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі – Закон № 107-УІ), яка передбачає, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.

  Однак, зазначена редакція ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" діяла лише до 31 грудня 2008 року, як передбачено п. 2 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону № 107-УІ.

    Із 1 січня 2009 року ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" діє в попередній редакції і передбачає, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей до 6 років.   

    Статтею 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" було передбачено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України".

   Як вбачається із матеріалів справи та рішення суду, при визначенні розміру допомоги позивачці відповідач, у відповідності до вказаної норми керувався, Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 із змінами.

   Апеляційний суд вважає , що таке визначення розміру щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не відповідає вимогам норм Конституції України.

    Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, передбачені ст. 46 Конституції України, в тому числі соціальні виплати і допомоги, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент –Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.  

    Крім того,  як зазначено в п. 5.4. Рішення Конституційного Суду України  від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема, бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя.

      Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших  законів.

      Таким чином, Конституційний суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок –скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

      У разі необхідності зупинення дії законів, внесення  до них змін чи доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватись окремі закони.

     В п. 7. даного Рішення Конституційного Суду вказано, що Конституційний суд України також виходить з того, що зупинення на 2008 рік оспорюваними положеннями Закону дії окремих норм правових актів (стаття 67 розділу 1 Закону), внесення до деяких законодавчих актів змін і доповнень та визнання законів такими, що втратили чинність (розділ ІІ Закону), призвело до фактичного скасування чи звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина, а в п. 7.1. –що однією із конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування (частина друга статті 22 Конституції України) чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів (частина третя статті 22 Конституції України).

   Тому, апеляційний суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 в частині  визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування, призначення  та виплати позивачці державної допомоги по догляду за сином до досягнення ним трирічного віку за період з 1 січня 2008 року по 1 березня 2010 року та зобов'язання відповідача перерахувати їй державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відповідності до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"  у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей до шести років на час її виплати у вказаний період, та виплатити позивачці різницю між розрахованою та фактично виплаченою сумою державної допомоги.

    Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_2 на конкретну суму недоплати не може бути прийнято до уваги, оскільки, в даному випадку способом захисту її прав є саме визнання незаконними дій, якими порушені її права та зобов'язання відновити порушене право.

    На підставі наведеного апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу позивачки задовольнити  частково, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення районного суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування, призначення  та виплати позивачці державної допомоги по догляду за сином до досягнення ним трирічного віку за період з 1 січня 2008 року по 1 березня 2010 року та зобов'язання відповідача перерахувати їй державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відповідності до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"  у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей до шести років на час її виплати у вказаний період, та виплатити позивачці різницю між розрахованою та фактично виплаченою сумою державної допомоги та задовольнити її позов в цій частині, а в решті рішення суду – залишити без змін.

    Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 202 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

   Апеляційну скаргу  ОСОБА_2 задовольнити частково, а апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації залишити без задоволення.

   Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2010 року  в частині  відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування, призначення  та виплати позивачці державної допомоги по догляду за сином до досягнення ним трирічного віку за період з 1 січня 2008 року по 1 березня 2010 року та зобов'язання відповідача перерахувати їй державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відповідності до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми"  у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей до шести років. скасувати.  

   Позовні вимоги  ОСОБА_2 в цій частині задовольнити.

   Визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації по призначенню та виплаті ОСОБА_2  допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 1 січня 2008 року по 1 березня 2010 року.

  Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_2 за період  з 1 січня  2008 року по 1 березня 2010 року щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у відповідності до вимог ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" № 2811-ХІ від 21 листопада 1992 року у розмірі, що дорівнює прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років на момент виплати з урахуванням сум, що були отримані позивачкою.

   В решті рішення районного суду залишити без змін.    

   Постанова апеляційного суду  набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі; може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

                         Судді: