ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "31" жовтня 2007 р.                                                                   Справа № 7/25

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Бутирського А.А. при секретарі судового засідання Козмуляку М.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов

СУТЬ СПОРУ: Управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області звернулося з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Мамалигівський авторемсервіс” с. Мамалига про стягнення 23033,45 грн. заборгованості по сплаті збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, у тому числі: 15986,47 грн. недоїмки, 4103,82 грн. фінансових санкцій та 2943,16 грн. пені.

Відповідач не використав права на участь у судовому засіданні та подання відзиву, хоча і був повідомлений про час і місце слухання справи належним чином. При цьому неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 10.10.2007 року розгляд справи відкладався у зв’язку з неприбуттям у судове засідання представника відповідача.

Розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

Із розрахунку суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за грудень 2004 року –березень 2006 року, вбачається, що у відповідача існує недоїмка із сплаті страхових внесків у сумі 15986,47 грн.

Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі –Закон), який набрав чинності 01.01.2004 року, визначено систему пенсійного забезпечення і механізм її функціонування, встановлено, що страхувальниками та відповідно платниками страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування є, зокрема, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і вони зобов’язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (преамбула Закону, статті 2, 14, 15, 17 Закону).

У відповідності до частини 2 статті 106 Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, передбачені статтею 20 цього Закону... вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі –недоїмка) і стягуються з урахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Відповідно ж до частини 6 статті 20 цього Закону страхувальники зобов’язуються сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Проте відповідач у встановлений законом строк страхові внески не сплатив, що призвело до виникнення недоїмки із сплаті страхових внесків у сумі 15986,47 грн., яка підлягає стягненню.

Відповідно до частини 2 статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі –Закон), за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:

10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;

20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;

50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи приписи наведеної норми права, позивачем, 31.10.2005 року, прийнято рішення № 53 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду. Даним рішенням до відповідача застосовано фінансові санкції у сумі 4103,82 грн. і нараховано пеню у сумі 2943,16 грн.

Згадане рішення, яке отримано відповідачем, на момент вирішення спору виконано не було та до органів Державної виконавчої служби не пред’являлась, а тому є обов’язковим для виконання відповідачем.

Відповідно до частини 13 статті 106 Закону про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій. Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення.

Таким чином, у відповідача, який отримав рішення № 53 від 31.10.2006 року, і який не сплатив у встановлений законом строк нараховані суми, виникла недоїмка із сплати штрафних санкцій у сумі 4103,85 грн. та із сплати пені у сумі 2943,16, яка підлягає стягненню.

Судові витрати, у частині державного мита, покласти на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Керуючись статтями 71, 87, 94, 159, 160, 161, 162, 163, 167, пунктами 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Мамалигівський авторемсервіс” с.Мамалига Новоселицького району (код 03767392):

-          на користь Управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі ( код 21430561) м. Новоселиця, вул. Чкалова, 7 –15986,47 грн. недоїмки, 4103,82 грн. фінансових санкцій та 2943,16 грн. пені;

-          у дохід державного бюджету 230,33 грн. державного мита.

3.          Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, п’ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

4. Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, встановлений цим кодексом, постанова набирає сили після закінчення цього строку.

У разі надання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.