ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" жовтня 2007 р. Справа № 9/108
Суддя господарського суду Чернівецької області Чорногуз Михайло Георгійович
розглядаючи справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці
до відповідачів Відкрите акціонерне товариство "Розма"
про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" - 591246,10грн.
за участю представників:
позивача: Станкевич А.Я. доручення №596/01 від 26.01.2007 року.
Чорней Т.В. доручення № 3074/01 від 18.05.2007 року
відповідача: Чеботарьова Л.Д. довіреність від 20.08.2007р.
Чеботарьов А.В. довіреність №7/341 від 07.03.2007р
СУТЬ СПОРУ:
УПФУ в Першотравневому районі м. Чернівці звернулося із позовною заявою про стягнення з ВАТ «Розма» заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, виплачених за період з 01.04.2006 року по 01.07.2007 року працівникам відповідача, яким призначено пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. “б” ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в загальній сумі - 591246,10 грн.
В судовому засіданні 22 жовтня 2007 року за клопотання сторін відповідно до п. 2 ст. 150 КАС України була оголошена перерва до 23 жовтня 2007 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Витребуваних судом доказів щодо проведення звірки взаємних розрахунків і заборгованості за період з 1 квітня 2006 року по 1 липня 2007 року,( із зазначенням періоду, фактичних витрат по кожному ПФУ окремо, з урахуванням Постанови ЛАГС від 06.02.2007 року у справі № 4/71) та надати акт звірки. Позивач заперечує проти проведення звірки посилаючись на невідповідність (на його думку) постанови ЛАГС від 6 лютого 2007 року чинному законодавству.
Відповідач у запереченні проти позову та його представники в судовому засіданні заперечує проти позову та просить закрити провадження по справі, оскільки уже є постанова суду з того самого спору і між тими самими сторонами по справі №4/71.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та заперечення проти позову, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд встановив наступне.
З 14 березня 2006 року по 6 лютого 2007 року у провадженні судів першої та апеляційної інстанцій перебувала адміністративна справа за № 4/71 про стягнення з ВАТ «Розма» заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» яка виникла станом на 1 квітня 2006 року. Судом першої інстанції були задоволені вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача 603548 грн. боргу.
6 лютого 2007 року відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України, набрала законної сили Постанова Львівського апеляційного господарського суду у адміністративній справі за № 4/71. У резолютивній частині даного судового рішення суд постановив скасувати постанову суду першої інстанції та в частині позову на суму 549307грн 07 коп. позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці залишити без розгляду. Згідно даного рішення з Відповідача було стягнуто 54 241 грн. 61 коп. збору з витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.
У мотивувальній частині рішення Львівський апеляційний господарський суд зауважує правильність посилання Відповідача на те, що Наказ Мінпраці № 383 від 18.11.05р., зареєстрований в Мінюсті 01.12.05.р. (та на який посилається суд першої інстанції в мотивувальній частині свого рішення, в обґрунтування вірності позиції Позивача щодо врахування пільгових пенсій) не має зворотної дії, а діє з моменту його реєстрації (тобто розповсюджується на правовідносини щодо призначення пільгових пенсій, які виникли після набрання ним чинності). Скасовуючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд задовольнив вимоги Позивача виключно в межах територіальної дії останнього (Першотравневий район міста Чернівці), а також визначаючи суму боргу починаючи з періоду набрання чинності вищезазначеним наказом Мінпраці. Таким чином, судом було вирахувано суму заборгованості відповідача у іншому процентному співвідношенні, ніж те що було запропоноване у розрахунках позивача, що загалом склало 54 241грн. 61 коп.
Постанова Львівського Апеляційного господарського суду набрала законної сили та згідно ч. 1 ст. 255 КАСУ є загальнообов'язковою і підлягає виконанню на всій території України. Згідно ч. 2 означеної вище статті КАСУ: "Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін."
Предмет даного спору є аналогічним до того, що був предметом спору по адміністративній справі № 4/71, а результатами якої було ухвалено постанову, що вже набрала законної сили.
Згідно акту звірки від 18.09.2007 року Відповідачем було здійснено перерахування грошових коштів на рахунки Позивача у повній мірі згідно Постанови Львівського апеляційного господарського суду.
Позивачеві судом неодноразово надавалася можливість надати ухвалу ВАС України про відкриття провадження у справі, щодо оскарження Постанови ЛАГС, а також суд зобов'язав сторони провести звірку взаємних розрахунків і заборгованості за період з 01.03.2006р. по 01.07.2007р. з урахуванням постанови ЛАГС від 06.02.2007р., які витребовувались у позивача ухвалами від 12.09.2007р., 03.10.2007р. та 22.10.2007 р.).
Посилання Управління пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці на те, що “провести звірку взаємних розрахунків і заборгованості ВАТ "Розма" за період з 1 квітня 2006р. по 1 липня 2007р. з урахуванням Постанови ЛАГС від 06.02.2007р. по справі № 4/71 та надати акт звірки немає можливості виходячи з наступного: по-перше, постанова ЛАГС винесена за інший період, тобто до 1 квітня 2006р. ( суд вимагає за період з 01.04.2006р. по 01.07.2007р.); по-друге, постанова ЛАГС від 06.02.2007р. винесена з порушенням норм матеріального права та ігноруванням положень норм діючого законодавства” є безпідставною та незаконною.
Суд виходить з того, що сплата відповідачем сум коштів за період з 01.03.2006р. по 01.07.2007р. без урахування попередніх періодів сплати неможлива. Згідно чинного законодавства Відповідач відшкодовував Позивачу витрати на виплату та доставку пільгових пенсій і в попередні періоди. Щодо одного з таких періодів, між Позивачем та Відповідачем виник спір з аналогічних підстав, обставини якого були встановлені судом, в результаті чого було винесено постанову, що набрала законної сили. З урахуванням вимог означеної постанови Відповідач проводив розрахунки із Позивачем.
Згідно із ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 1, п.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України “Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.”
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в позові та обґрунтували правомірність позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Управління пенсійного фонду України в Першотравневому районі м.Чернівці є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень Конституційний Суд України у рішенні по справі №1-10/2004 від 01.12.04р. (№18-рп/2004) вказав: "Поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.".
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 71, 72, 86, 94, 160-163, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У позові відмовити.
Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Порядок і строки апеляційного оскарження.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.Г. Чорногуз