АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28  березня  2011  року                                                              м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

          головуючого Яремко  В.  В.

суддів: Галичанського А.Д., Чупікової В.В.

секретар Тодоряк Г.Д.

з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Бацей Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в особі Чернівецької філії (далі-ПАТ КБ «ПриватБанк») про розірвання договорів, стягнення коштів та за зустрічним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівці від 3 грудня 2010 року,

встановила:

У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовними вимогами, які в подальшому доповнив та уточнив, до ПАТ КБ «ПриватБанк»про розірвання договорів та  стягнення коштів.

Зазначав, що 25 вересня 2007 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк»був укладений картковий договір №SAMD№20000016072823. Для здійснення операцій за даним договором йому була надана особиста картка MasterCard Gold НОМЕР_1

Аналогічний договір без номера було укладено 10 вересня 2007 року.

Йому також стало відомо про укладення між відповідачем та Українським фінансовим агентством «Верус»договору поруки № 467 від 12 січня 2009 року, згідно якого агентство поручилося за виконання його (позивача) зобов’язань за його договорами  з відповідачем.

Зазначав, що в період з 19 листопада 2007 року по 30 вересня 2009 року він поповнив свій картковий рахунок шляхом внесення готівки на суму 1547,52 євро, що згідно офіційного курсу НБУ складає 16504 грн. 33 коп.

Посилаючись на те, що відповідач свої зобов’язання по обслуговуванню картки не виконує, у вересні 2009 року закінчився термін дії картки і тому вона не приймається для здійснення нових розрахунків, нову картку видано не було і що відповідач неправомірно поширив інформацію про номер договору та рахунку його сусідам, позивач просив згадані договори розірвати та стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк»внесені ним на рахунок кошти в сумі 16504 грн. 33 коп.

Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівці від 3 грудня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

Посилається на неповне з’ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 вересня 2007 року між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк»був укладений договір про відкриття та ведення карткового рахунку. При цьому ПАТ КБ «ПриватБанк»надало позивачеві для користування кредитний ліміт у розмірі 2000 євро.

Це стверджується змістом заяви від 10 вересня 2007 року, копія якої досліджена в суді апеляційної інстанції, яка підписана позивачем та представником відповідача.

Згідно умов заяви вона разом з Пам’яткою клієнта(у випадку оформлення та видачі платіжної карти за кредитною схемою), Умовами та Правилами банківських послуг, а також Тарифами складає  договір про надання банківських послуг.

У зв’язку з цим доводи позивача про те, що між сторонами  укладено декілька аналогічних договорів, в т.ч. договір SAMD№20000016072823 від 25 вересня 2007 року, є необґрунтованими.

SAMD№20000016072823 є референтом договору від 10 вересня 2007 року, а дата 25 вересня 2007 року є датою початку надання позивачеві кредитного ліміту.

Встановлено, що для здійснення операцій за згаданим договором позивачеві 2 жовтня 2007 року була надана особиста картка MasterCard Gold НОМЕР_1, що сторонами визнається.

Судом першої інстанції також встановлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк»та Українським фінансовим агентством «Верус»укладено договір поруки № 467 від 12 січня 2009 року, згідно якого агентство поручилося за виконання  зобов’язань позивача за його договорами  з відповідачем(а.с.50).

Відповідачем в суді апеляційної інстанції подано і копію договору поруки, яка не містить інформації про підписання цієї редакції договору сторонами. Тому ця редакція договору судом апеляційної інстанції до уваги не береться.

Договір у такій редакції не був предметом спору у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про розірвання спірних договорів та стягнення коштів, суд першої інстанції виходив з недоведеності та безпідставності заявлених вимог.

Такі висновки суду першої інстанції є по суті правильними.

Вимоги про розірвання договорів ОСОБА_1 заявив з підстав закінчення терміну дії картки, невидання банком нової платіжної картки, поширення відповідачем інформації про номер договору та рахунку  позивача його сусідам.

Позивач також з посиланням на норми Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 1075 ЦК України вказував на право на розірвання спірних договорів та на отримання залишку грошових коштів на рахунку.

Проте, як встановлено у справі, спірний договір від 10 вересня 2007 року є змішаним та містить умови як договору про відкриття та ведення карткового рахунку, так і умови кредитного договору.

Про це свідчить зміст заяви-анкети на отримання платіжної картки з фінансовим кредитним лімітом від 10 вересня 2007 року, яку підписав позивач, і яка разом з Умовами та Правилами банківських послуг, а також Тарифами складає зміст спірного договору.

Тому, доводи апелянта про те, що спірний договір є лише договором про надання йому банківських послуг є безпідставними.

Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг кредитним лімітом є розмір грошових коштів, наданих Банком Клієнту на строк, обумовлений у договорі, на умовах платності та повернення.

У випадку виникнення Овердрафта Банк має право призупинити здійснення розрахунків за Карткою(заблокувати Картку)(п.5.2).

Договір діє до моменту належного виконання сторонами зобов’язань(п.9.12).

У справі встановлено, що на час закінчення терміну дії платіжної картки виник Овердрафт, тобто ОСОБА_1 мав заборгованість за кредитом.

Це стверджується витягами з особового рахунку ОСОБА_1, досліджених в суді апеляційної інстанції.

В них відображена як інформація про використання позивачем коштів(шляхом отримання готівки та здійснення оплати за надані йому послуги), так й інформація про поповнення коштів, які сплачені ОСОБА_1 згідно квитанцій, які додані до позовної заяви(а.с.5-8).

Позивач не посилався на докази невикористання ним коштів, наявних на його особовому рахунку, відсутності Овердрафту.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм Конституції України, ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів».

Зважаючи, що на час закінчення дії платіжної картки мав місце Овердрафт, Банк мав право не видавати позивачеві нової платіжної картки та вимагати від позивача виконання боргових зобов’язань.

Відповідно підстав вважати, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у розірванні договору від 10 вересня 2007 року ухвалено з порушенням вказаних норм матеріального права  немає.

Відмовляючи у задоволенні позову про розірвання договору поруки, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що позивач не є стороною у згаданому договорі і що підстав для його розірвання немає.

Тому доводи апелянта про порушення судом першої інстанції при вирішенні згаданої вимоги ч. 1 ст. 3 ЦПК України, ст. 8 Конституції України є безпідставними.

Разом з тим, частково обґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Так, суд у мотивувальній частині рішення зазначив, що позивач не надав суду жодних належних доказів того, що між ним та відповідачем підписувалася заява про надання послуг та укладалися будь-які договори і що всупереч вимог ст.ст.10,11,60 ЦПК України позивач не надав суду жодних належних  доказів того, що між ним та відповідачем підписувалася заява про надання послуг та укладалися будь-які інші договори, що пов’язані із правовідносинами відносно особистої картки MasterCard Gold  НОМЕР_1.

Такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Як на доказ наявності між сторонами відповідних договірних відносин позивач посилався на видачу відповідачем на його ім’я особистої картки MasterCard Gold  НОМЕР_1, ксерокопія  якої додана до позовної заяви(а.с.4).

Представаник відповідача  в суді першої інстанції не заперечувала, що  ОСОБА_1 подавалася заява, яка разом з іншими документами складає договір про надання банківських послуг.

Тому, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом виключення з його мотивувальної частини згаданого  висновку.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 3 грудня 2010 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»в особі Чернівецької філії про розірвання договору про відкриття та обслуговування карткового рахунку, стягнення коштів змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення висновок суду про те, що позивач не надав суду жодних належних доказів того, що між ним та відповідачем підписувалася заява про надання послуг та укладалися будь-які договори і що всупереч вимог ст.ст.10,11,60 ЦПК України позивач не надав суду жодних належних  доказів того, що між ним та відповідачем підписувалася заява про надання послуг та укладалися будь-які інші договори, що пов’язані із правовідносинами відносно особистої картки MasterCard Gold  НОМЕР_1.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: