Справа №  2-О-26/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          16.02.2011 року Подільський районний суд  міста Києва

          в складі :

головуючого – судді Декаленко В.С.

при секретарі - Хіміч А.В.

за участю:

представника заявника – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті  Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання, зацікавлені особи: ОСОБА_3 Територіальна громада Святошинського району м. Києва, Територіальна громада Подільського району м. Києва, Дібровська сільська рада Васильківського району Київської області, Територіальна громада Вишгородського району Київської області, Сухоярська сільська рада Ставищенського району Київської області, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду з заявою про встановлення факту спільного проживання, мотивуючи свої вимоги тим,  що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його мати ОСОБА_4 яка була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, але фактично до дня смерті проживала з ним та братом, за адресою АДРЕСА_2 і даний факт підтверджується довідкою ЖБК «Волга-2» від 24 вересня 2009 року №  23.

Зазначає, що після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з наступного майна:

-          1/3 у житловому приміщенні, квартирі яка розташована за адресою: АДРЕСА_3

-          житлове приміщення, квартира АДРЕСА_4

-          земельна ділянка площею 0,10 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5

-          земельна ділянка 0,0621 га та садовий будинок - АДРЕСА_6

-          дім, який розташований за адресою: АДРЕСА_7
на земельній ділянці 0,73 га - який був спільною власністю подружжя (батько
помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року).

Посилається, що статтею 1270 Цивільного кодексу України встановлено строк для прийняття спадщини, який складає шість місяців з часу відкриття спадщини. Однак у встановлений даною нормою строк ні він, ні його брат із заявою про прийняття спадщини не зверталися, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 1268 Цивільного кодексу, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї, а тому вважали, що фактично прийняли спадщину.

Пояснює, що увесь час, з дня смерті матері вони доглядають майно яке залишилося після її смерті, сплачують квартплату та комунальні послуги та інші пов'язані із утриманням майна платежі. Однак коли звернулися до Першої Київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, нотаріальна контора у видачі такого свідоцтва відмовила посилаючись на те, що із поданих ними документів не підтверджується місце відкриття спадщини та прийняття ними спадщини після матері. І така відмова ґрунтувалася на тому, що їх покійна мати згідно даних адресного бюро, до якого нотаріальною конторою було зроблено запит, була зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1.

Зазначає, що відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Частиною 6 ст. 29 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа може мати кілька місць проживання.

За таких обставин вважає за необхідне звернутися до суду за встановленням факту спільного проживання, оскільки іншим чином не має можливості встановити даний факт.

В судовому засіданні заявник підтримує вимоги з вищевикладених підстав, обґрунтувавши поясненнями, просить заяву задовольнити.

Зацікавлена особа ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримує заяву, просить її задовольнити.

Представники інших зацікавлених осіб в судове засіданні не з’явились, про день час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі.

 Суд вважає можливим слухати справу у відсутності вищезазначених осіб відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України.

Заслухавши пояснення заявника, думку зацікавленої особи ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні,  матір’ю заявника дійсно є ОСОБА_4 що підтверджується Свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1  (повторне) (а.с. 7).

Як вбачається з наданого суду Повторного Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 від 20.08.2009 року, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року у віці 63 років (а.с.8).

Судом встановлено, що після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з: 1/3 у житловому приміщенні, квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 (Свідоцтво про право на спадщину за законом № 2-1490 від 05.06.2007 року (а.с.13); житлового приміщення, квартири АДРЕСА_1 (Свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 22-6188 від 23.11.1999 року (а.с.9); земельної ділянки площею 0,10 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 (Свідоцтво про право на спадщину за законом № 2-1492 від 05.06.2007 року (а.с.16); земельної ділянки 0,0621 га та садовий будинок - АДРЕСА_6 (Свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 32 від 20.04.2005 року (а.с.14) та дому, який розташований за адресою: АДРЕСА_7 на земельній ділянці 0,73 га - який був спільною власністю подружжя (Договір купівлі-продажу будинку від 27.02.1992 року (а.с. 15).

Як вбачається з наданих суду Довідок ЖБК Волга-2 № 23 від 24.09.2009 року та № 12 від 16.02.2011 року (а.с.10, 61), ОСОБА_4 дійсно мешкала в кооперативному будинку з червня 1975 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року за адресою: АДРЕСА_2 Разом з нею мешкали її діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Зі змісту статті 1216 ЦК України вбачається, що спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ж ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно наданих суду пояснень заявника, останній вважаючи, що він фактично прийняв спадщину відповідно до вимог ст. 1270 ЦК України, звернувся до Першої київської державної нотаріальної контори із заявою № 2474/02-14 щодо видачі Свідоцтва на спадщину на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_4 однак як вбачається з наданого суду Листа Першої київської нотаріальної контори від 17.05.2010 року (а.с.11), йому у видачі зазначеного свідоцтва було відмовлено, мотивуючи тим, що при вивченні наданих ним документів по спадковій справі № 1348/2009 не підтверджується місце відкриття спадщини та прийняття спадщини.

Однак з даним твердженням нотаріальної контори суд не може погодитись, виходячи з наступного.

Так відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 УК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно ж до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»,….. місце проживання - адміністративно-територіальна  одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Як вже зазначалося вище, суду надані дві Довідки ЖБК Волга-2 № 23 від 24.09.2009 року та № 12 від 16.02.2011 року (а.с.10, 61), згідно яких ОСОБА_4 дійсно мешкала в кооперативному будинку з червня 1975 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року за адресою: АДРЕСА_2 Разом з нею мешкали її діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 тобто на момент смерті ОСОБА_4 проживала саме за зазначеною адресою і суд вважає дані Довідки належними та допустимими доказами.

Крім того факт проживання  на момент смерті ОСОБА_4 саме за адресою: АДРЕСА_3 разом із своїми дітьми, втому числі і з заявником, об’єктивно підтверджується показами свідків ОСОБА_6. та ОСОБА_5

Пункт п’ятий частини другої статті 234 ЦПК України, визначає, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

          Частина перша ст. 256 ЦПК містить перелік фактів, які можуть бути встановленні судом, однак такого факту, як спільне проживання в ньому немає.

Однак відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Вважаю, що від встановлення такого факту як «спільне проживання спадодавця та спадкоємця в певний період», дійсно залежить виникнення майнових прав.  

Оцінючи в сукупності надані докази, встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що вимоги заявника знайшли своє доведення в судовому засіданні, грунтуються на вимогах Закону, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, ст.ст. 29, 1216, 1220, 1221, 1268, 1270 ЦК України, ст. 3 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»,  керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 209, 212-215, 218, 223, 234, 235, 256-259 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження з своєю матір’ю ОСОБА_4 померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 року з червня 1975 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року за адресою: АДРЕСА_2

Роз’яснити заявнику, що відповідно до ч. 2 ст. 259 ЦПК, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи,  які брали  участь  у справі,  але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          СУДДЯ                                                                                     Декаленко  В.  С.