ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
РІШЕННЯ
Іменем України
22.10.2007 | Справа №2-15/11475-2007 |
За позовом Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” в особі Джанкойської філії (96100, АР Крим, м. Джанкой, вул.. Совхозна, 18 а, ідентифікаційний код 26225110)
До відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ківі» (97023, АР Крим, Красногвардійський район, с. Марянівка, вул. 60 років СРСР, 3, кв. 9, ідентифікаційний код 32116154)
Про стягнення 14180,65 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача – Павлушкіна Є.С., довіреність б/н від 22.06.2007 р., у справі
Від відповідача – Бурдоленко В.М., довіреність № 83 від 22.10.2007 р., у справі
Обставини справи: Орендне підприємство „Кримтеплокомуненерго” в особі Джанкойської філії звернулось до господарського суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ківі» про стягнення 14180,65 грн. заборгованості, в тому числі: 11210,23 грн. основного боргу, 352,49 грн. 3% річних, 919,48 грн. інфляційних втрат та 1698,45 грн. пені за договором на відпуск теплової енергії № 507 від 01.08.2003 р.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов’язань по оплаті наданих йому послуг за договором № 507 від 01.08.2003 р. на суму 11210,23 грн. за період з 01.01.2005 р. по 01.08.2007 р.
Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог в частині стягнення 11210,23 грн. основного боргу не заперечує, однак зазначає, що сума у розмірі 7000,00 грн. була сплачена відповідачем 14.08.2007 р. Щодо позовних вимог в частині стягнення 352,49 грн. 3% річних, 919,48 грн. інфляційних втрат та 1698,45 грн. пені – просить суд у позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ :
01.08.2003 р. між Орендним підприємством „Кримтеплокомуненерго” в особі Джанкойської філії (Теплопостачальна організація) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Ківі» (Споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії № 507 (а.с. 8-10)
Згідно з пунктом 1 Договору Теплопостачальна організація бере на себе зобов’язання забезпечувати Споживача тепловою енергією у вигляді теплоносія.
Відповідно до пункту 5.1 Договору підставою для оплати є рахунок Теплопостачальної організації.
Розрахунковим періодом для визначення оплати послуг є календарний місяць, плата за який вноситься до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим.
Відповідно до пункту 7.1 Договір укладений строком на 5 років, починаючи з дня його підписання та вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за один місяць до закінчення строку договору не буде сповіщено письмово однією зі сторін про припинення або зміну договору.
Сторони не представили суду доказів припинення дії вказаного договору, у той час як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір продовжує діяти.
Так, позивачем надавалися послуги з теплозабезпечення у відповідності до умов договору, що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками за теплозабезпечення. (а.с. 20-50)
Проте, відповідачем вказані рахунки не були сплачені в добровільному порядку та в повному обсязі, в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 11210,23 грн. за надані послуги тза період з 01.01.2005 р. по 01.08.2007 р., що і стало підставою для звернення Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” в особі Джанкойської філії з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.
Згідно пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Посилання відповідача на той факт, що заборгованість виникла не з його вини, не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Представником відповідача у судовому засіданні були надані докази часткового погашення заборгованості у розмірі 7000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 132 від 14.08.2007 р. (а.с. 64).
Так вказана сума була сплачена відповідачем 14.08.2007 р., в той час як позивач звернувся з позовом до суду 16.08.2007 р., про що свідчить відтиск печатки поштового відділення позивача. Таким чином, на момент звернення позивача з позовом до суду у нього було відсутнє право вимоги на суму заборгованості у розмірі 7000,00 грн. Таким чином, вбачається необхідним відмовити позивачу в частині стягнення суми заборгованості у розмірі 7000,00 грн.
Відповідач відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів оплати залишку заборгованості за надані йому послуги згідно виставлених рахунків. При таких обставинах матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих йому послуг за договором № 507 від 01.08.2003 р., через що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4210,23 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 919,48 грн., 3% річних у розмірі 352,49 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ківі» інфляційних витрат у розмірі 919,48 грн. за період з січня 2005 р. по липень 2007 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов’язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти.
Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, вимоги позивача про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ківі» 3% річних у розмірі 352,49 грн. за період з січня 2005 р. по липень 2007 р. підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.
Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання у розмірі 1698,45 грн. за період з 01.08.2006 р. по 01.08.2007 р.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняються через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
За приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позовні вимоги| позивача| в частині стягнення| з відповідача 1698,45 грн. пені за період з 01.08.2006 р. по 01.08.2007 р. підлягають залишенню без розгляду на підставах пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем не були виконані вимоги суду та не був наданий обґрунтований розрахунок пені з вказівкою періодів нарахування та стягнення суми пені з урахуванням чинного законодавства.
Пунктом 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору, господарський суд може залишити позов без розгляду.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 22, 33, 34, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Ківі» (97023, АР Крим, Красногвардійський район, с. Марянівка, вул. 60 років СРСР, 3, кв. 9, ідентифікаційний код 32116154, р/р 260035729 в КРД АППБ «Аваль» м. Сімферополь. МФО 325071) на користь Орендного підприємства „Кримтеплокомуненерго” в особі Джанкойської філії (96100, АР Крим, м. Джанкой, вул.. Совхозна, 18 а, ідентифікаційний код 26225110, р/р 260090202133 в КФ АБ «Експресс-банк» м. Сімферополь МФО 325071) заборгованість у розмірі 4210,23 грн., 352,49 грн. річних, 919,48 грн. інфляційних втрат, 54,82 грн. державного мита та 45,62 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення пені у розмірі 1698,45 грн. позов залишити без розгляду.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.