Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22ц-11707/10                                                                         Головуючий у 1 й інстанції - Литвинова Р.А.

                                                              Доповідач  -  Перцова В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 березня 2011 року                  Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі :

                        Головуючого  судді:   Перцової В.А.

                        Суддів :                        Калиновського А.Б., Лисичної Н.М.

                        При секретарі:             Керімовій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області  про  зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

    Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2010 року задоволено позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок і виплатити позивачу пенсію та додаткову пенсію як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії та інваліду 3-ї групи з липня 2008 року до цього часу відповідно до вимог ст. 50, п. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у 6-тикратному розмірі мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком як інваліду 3 групи, пов'язаної з  ліквідацією Чорнобильської катастрофи, з урахуванням фактично раніше отриманих сум.

   Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області звернулось до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просить скасувати постанову суду, посилаючись на те, що пенсія позивачу нараховується і виплачується у відповідності до діючого законодавства.

    При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 має статус учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи першої категорії, що підтверджується виданим йому посвідченням (а. с.6) та є інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного із  виконанням робіт по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджується довідкою МСЕК (а. с. 28).

    Згідно із ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

    При цьому, відповідно до вимог ч. 4 ст. 54 вказаного Закону,  для позивача, який є учасником ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії і інвалідом 3-ї групи, розмір державної пенсії не може бути нижчою 6 мінімальних пенсій за віком, а, згідно ст. 50 Закону щомісячна додаткова пенсія за шкоду здоров'ю повинна бути йому призначена у розмірі 50%   мінімальної пенсії за віком.

    Розмір мінімальної пенсії за віком ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    Відповідач призначав та виплачував позивачу вказані види пенсій в спірний період в меншому розмірі на підставі постанов Кабінету Міністрів України № 654 від 16 липня 2008 року "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян",  та № 198 від  11 березня 2009 року "Деякі питання захисту окремих категорій громадян" а не у відповідності до вищезазначених вимог закону.      

     Однак, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, передбачені ст. 46 Конституції України, в тому числі соціальні виплати і допомоги, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент –Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім –своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

      Положення пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким з 1 січня 2008 року були внесені зміни до ст. ст. 50, 54 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо розміру пенсій,  були визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

      Крім того,  як зазначено в п. 5.4. вказаного Рішення Конституційного Суду України,  Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема, бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя.

      Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших  законів.

      Таким чином, Конституційний суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок –скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

      У разі необхідності зупинення дії законів, внесення  до них змін чи доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватись окремі закони.

     В п. 7. даного Рішення Конституційного Суду вказано, що Конституційний суд України також виходить з того, що зупинення на 2008 рік оспорюваними положеннями Закону дії окремих норм правових актів (стаття 67 розділу 1 Закону), внесення до деяких законодавчих актів змін і доповнень та визнання законів такими, що втратили чинність (розділ ІІ Закону), призвело до фактичного скасування чи звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина, а в п. 7.1. –що однією із конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування (частина друга статті 22 Конституції України) чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів (частина третя статті 22 Конституції України).

    Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що міський суд прийшов до обґрунтованого висновку про порушення відповідачем вимог закону та прав позивача і задовольнив його вимоги.

    Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наведення розрахунків нарахування ним пенсійних виплат позивачу із зазначенням нормативних актів, на підставі яких вони проводились і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки не спростовують висновки суду щодо неправильного застосування відповідачем норм матеріального права та порушення прав позивача.

    Тому, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення міського суду –без змін.  

    Керуючись ст.ст. 197, 198,  200 КАС України, апеляційний суд, -

У  Х  В  А  Л  И В  :

    Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Вільногірську Дніпропетровської області залишити без задоволення.

    Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2010 року залишити без змін.     

    Ухвала апеляційного суду  набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі; може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

              Судді: