Справа № 2-а-1342/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

           "07" квітня 2011 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді -                      Катющенко В.П.

розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Дніпровському районі м. Києва про зобов’язання вчинити певні дії та зобов’язання утриматись від вчинення певних дій, -

                                                              В С Т А Н О В И В:

          Позивач, ОСОБА_1, звернулася 02 березня 2011 року до Дніпровського районного суду м. Києва з адміністративним позовом, в якому просить визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва щодо відмови у проведенні перерахунку та доплати недоплаченої пенсії та додаткової пенсії постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи неправомірними та зобов’язати провести перерахунок та виплату пенсії з 01 серпня 2010 року державної пенсії в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, взявши за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений  ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона являється інвалідом ІІ групи захворювання пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Рішенням медико-соціальної експертної комісії їй було встановлено ІІ групу інвалідності з 07 червня 1999 року безстроково. З того часу вона перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Проте, на думку позивача, відповідач невірно обчислює розмір пенсії і, відповідно, сплачує їй не в повному розмірі, керуючись при цьому постановами КМУ, а не на підставі Закону України, тобто всупереч Конституції України та Законів України.

          22 березня 2011 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито скорочене провадження в адміністративній справі.

23 березня 2011 року представник відповідача - Управління Пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва, Кушлак Є.А., отримала копію ухвали суду від 22 березня 2011 року, копію адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 та копії доданих до неї  документів.

04 квітня 2011 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшли заперечення  Управління Пенсійного Фонду України в Дніпровському районі м. Києва, відповідно до яких відповідач просить відмовити у позові при цьому посилається на пропущення позивачем строку для звернення до суду, а також зазначає, що нарахування та виплата позивачу основної та додаткової пенсії здійснена у відповідності до норм чинного законодавства.

Разом з тим, суд не може погодитись з твердженням викладеними у запереченнях на позов, щодо пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду, у зв’язку з чим відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

                    Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про захист своїх прав 02 березня 2011 року, при цьому позовна заява подана до поштового відділення 25 лютого 2011 року, про що свідчить штемпель поштового відділення на конверті в якому до суду надійшла позовна заява, та просить суд зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01 серпня 2010 року, тобто в межах строку визначеного Кодексом адміністративного судочинства України.

Таким чином, розглянувши  подані позивачем документи і матеріали, подані відповідачем заперечення на позов, з’ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, а також повідомлені відповідачем обставини, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку скороченого провадження.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

                   Згідно ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

                   Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

                    Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, що підтверджується копією посвідчення.

                   Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, позивача, відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано інвалідом ІІ групи з 07 червня 1999 року безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК. Вона перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».     

                   Положеннями статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»його  віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

                   Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІI групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

                   Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Вказані  норми Закону були змінені 28 грудня 2007 року, нова редакція зазначених статей 50, 54 Закону набрала чинності з 01 січня 2008 року, проте, вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.

                   Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

                   За таких обставин, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції Закону від 19 грудня 1991 року, 01 липня 1992 року, позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.  

                  Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).

                 Умови призначення і виплати пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, регулюються Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

                  Призначення і виплата такої допомоги здійснюється Управліннями пенсійного фонду України в районних, районних у містах Києві та Севастополі за місцем реєстрації або місцем проживання постраждалих осіб.

                   За таких обставин Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва є належним відповідачем в даній справі.

                  Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді:

а)          державної пенсії;

б)          додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникненню
права на деревну пенсію.

                   Частиною 1 ст. 33 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності.

                   Згідно до п. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що в усіх випадках розмір пенсій по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, не може бути нижчим: - по ІІ групі інвалідності –8 мінімальних пенсій за віком.

                   Зі змісту статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

        За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

         Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

           Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом.

                 Згідно ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, у тому числі віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Таким чином, для позивача, як інваліда II групи, з моменту призначення пенсії їй Управлінням Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою 1 категорії, розмір державної та додаткової пенсії повинен був розраховуватися виходячи з наведених розмірів.

                  Суд не приймає доводи відповідача в тій частині, що  відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з настанням інвалідності або втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого відповідач - Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, керувався розміром, визначеним постановами КМУ від 22 травня 2008 року №530 та від 16 липня 2008 року №654, а відповідно до ч.5 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.

Постанови Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актами, які повинні забезпечувати виконання законів шляхом конкретизованого нормативного регулювання всього комплексу суспільних відносин. Кабінет Міністрів України встановлюючи порядок обчислення пенсії повинен був не порушувати положення цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

          Таким чином, доводи Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про призначення пенсії постраждалим виключно на нормах, які встановлені Постановами Кабінету Міністрів України, не можуть прийматися судом як доказ правомірності діянь відповідача, оскільки вказані правовідносини регулюються Законами і саме Законом чітко вказаний розмір таких пенсій.

Суд також не приймає доводи відповідача про відмову позивачу у здійсненні перерахунку позивачеві  пенсії, які ґрунтуються на тому, що розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»заборонено застосовувати для визначення будь-яких інших надбавок, підвищень, додаткових пенсій, встановлених іншими нормативно-правовими актами, крім цього Закону, як доказ правомірності діянь відповідача, оскільки іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає, будь-які правовідносини регулюються виключно Законами України і мають бути застосовані відповідно до вимог Конституції України та не порушувати права та свободи громадян.

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

                  Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито»за № 7-93 від 21.01.1993 року позивач звільнений від сплати судового збору.

                  Керуючись ст. ст. 11, 17, 71, 99, 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного Судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

                   Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Дніпровському районі м. Києва про зобов’язання вчинити певні дії та зобов’язання утриматись від вчинення певних дій - задовольнити.

Визнати дії Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва по призначенню, нарахуванню, а також відмови у здійсненні перерахунку ОСОБА_1 пенсії як інваліду ІІ групи з числа учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з 01 серпня 2010 року - неправомірними.

                   Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, починаючи з 01 серпня 2010 року державної пенсії в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком,  відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  взявши за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений  ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,  який встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за відповідний період, з урахуванням проведених позивачеві виплат.

                  Постанова суду може бути оскаржена сторонами до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва у 10-ти денний термін з дня отримання копії постанови.

           Суддя: