Справа №2а-74/11
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2011 року місто Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді –Плавича І.В.,
при секретарі –Бабаєвій З.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ВДАI ГУМВС України в Одеській області, ІДПС Тимчіна Дмитра Олексійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, –
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом в суд до ВДАI ГУМВС України в Одеській області, ІДПС Тимчіна Дмитра Олексійовича (надалі за текстом –Тимчін Д.О.) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на наступні обставини.
09 грудня 2010 року ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «Форд», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по вулиці Чорноморців в с.Сухий Лиман Овідіопольського району Одеської області.
Але керований ОСОБА_1 автомобіль був зупинений робітником ДАІ та інспектором був складений протокол про адміністративне правопорушення, на підставі якого в подальшому було ухвалено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВН №542164.
Як пояснював позивач, себе винним він не визнає, вважає, що належним чином й у повному обсязі виконав відповідні вимоги Правил дорожнього руху України, порушення не допустив, з висновками Тимчіна Д.О. не згоден, у зв’язку з чим й звернувся з даним позовом в суд.
Позивач ОСОБА_1 у відкрите судове засідання з’явився, цілком підтримав заявлені вимоги, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Повноважний представник УДАІ УМВС України в Одеській області у відкрите судове засідання з’явилась, від імені та в інтересах суб’єкту владних повноважень заявлені вимоги не визнала, просила суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі, надала суду письмові заперечення проти позову.
Відповідач Тимчін Д.О. у відкрите судове засідання не з’явився, був повідомлений судом про розгляд відповідної адміністративної справи, причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ст. 128 ч.4 КАС України, у разі неприбуття відповідача –суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб’єктом владних повноважень.
Таким чином, вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення позивача, що викладені у відповідному позові, а також висловлені безпосередньо у судових засіданнях, оглянувши представлені суду письмові докази, суд приходить до висновку про можливість вирішення справи за відсутністю відповідача Тимчіна Д.О., а також переконаний у існуванні достатньої кількості законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі –з наступних підстав.
Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що згідно Протоколу про адміністративне правопорушення від 09 грудня 2010 року, складеного ІДПС Тимчіним Дмитром Олексійовичем, 09 грудня 2010 року о 10 годині 31 хвилина, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, керуючи автомобілем марки «Форд», реєстраційний номер НОМЕР_1, по вулиці Чорноморців, 95 в с.Сухий Лиман Овідіопольського району Одеської області, здійснив в’їзд та проїзд регульованого залізничного переїзду на заборонний (червоний) сигнал світлофору, чим порушив п.20.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України під №1306 від 10 жовтня 2001 року (надалі за текстом –ПДР України), за що передбачена адміністративна відповідальність згідно ст. 123 ч.1 КУпАП.
Дійсно, згідно п.20.5 ПДР України, рух через переїзд забороняється, якщо: а) черговий по переїзду подає сигнал заборони руху – стоїть до водія грудьми або спиною з піднятим над головою жезлом (червоним ліхтарем чи прапорцем) або з витягнутими в сторони руками; б) шлагбаум опущений або почав опускатися; в) увімкнено заборонний сигнал світлофора чи звуковий сигнал незалежно від наявності та положення шлагбаума; г) за переїздом утворився затор, який змусить водія зупинитися на переїзді; ґ) до переїзду в межах видимості наближається поїзд (локомотив, дрезина).
Разом з тим, згідно п.8.7.6. ПДР України, для регулювання руху на залізничних переїздах використовуються світлофори з двома червоними сигналами або одним біло-місячним і двома червоними, які мають такі значення: а) миготливі червоні сигнали забороняють рух транспортних засобів через переїзд; б) миготливий біло-місячний сигнал показує, що сигналізація справна і не забороняє руху транспортних засобів. При цьому, на залізничних переїздах одночасно із заборонним сигналом світлофора може бути ввімкнено звуковий сигнал, який додатково інформує учасників дорожнього руху про заборону руху через переїзд.
Згідно же п.1.10. ПДР України, залізничний переїзд –перехрещення дороги із залізничними коліями на одному рівні.
Водночас, відповідно до ст. 123 ч.1 КУпАП, в’їзд водіїв на залізничний переїзд на заборонений сигнал світлофора або жест регулювальника чи чергового по переїзду, при закритому шлагбаумі або коли до переїзду наближається поїзд –тягне за собою накладення штрафу в розмірі від двадцяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як регламентує ст. 222 ч.1 КУпАП, органи внутрішніх справ (міліція) розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, за порушення правил дорожнього руху (в тому числі –частини перша і друга статті 122 КУпАП). Разом з тим, згідно ст. 222 ч.2 п.3 КУпАП, від імені органів внутрішніх справ (міліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право, зокрема, за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, четвертою і п’ятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 122, частинами першою і другою статті 123, статтею 125, частиною першою статті 126, частинами першою і другою статті 127, частинами третьою, восьмою і дев’ятою статті 133-1 КУпАП, –працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання.
Як з приводу спору пояснював позивач безпосередньо в суді, він дійсно керував вказаним автомобілем у зазначеному місці. ОСОБА_1 пояснив, що не згоден із висновками інспектора ДПС, оскільки відповідного порушення не допустив та в’їхав на переїзд і здійснив його переїзд вже після повного підняття шлагбауму й вимкнення миготливого червоного сигналу та звукової сигналізації, про що особою було зазначено при складанні відповідного протоколу.
В письмових запереченнях відповідача, що надійшли до суду, сторона посилалась зокрема на показання технічного приладу, що має функцію відеозапису, які відтворені в електронному вигляді на носії інформації (СД-диску №б/н), представленому суду. Але ж ці показання, проаналізовані судом, беззаперечно не підтверджують висновків інспектора, а свідчать про спроможність пояснень позивача.
Тобто, з огляду на законодавче регулювання виниклих спірних питань по справі та з урахуванням встановлених фактичних обставин у справі, суд погоджується з доводами позивача, вбачає його дій правомірними й такими, що не містять в собі складу адміністративного правопорушення.
При цьому, як чітко зобов’язує ст. 71 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Висновки повноважної особи суб’єкту владних повноважень щодо обґрунтованості притягнення позивача до адміністративної відповідальності не вбачаються суду доведеними, оскільки незаперечними доказами не підтверджуються.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про помилковість та передчасність висновків Тимчіна Д.О., які в подальшому і явились підставою для ухвалення оскаржуваної позивачем Постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ВН №542164 від 09 грудня 2010 року.
Згідно ст. 287 ч.1 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Як передбачає ст. 288 ч.1 п.3 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими КУпАП.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про існування достатньої кількості законних підстав для задоволення вимог позивача та скасування оскаржуваної постанови.
При цьому, згідно ст. 293 ч.1 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і, зокрема, скасовує постанову і закриває справу.
У зв’язку з тим, що в процесі розгляду справи суд прийшов до висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, задовольняючи вимоги ОСОБА_1, суд вбачає обґрунтованим закрити провадження у відповідній справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 17, 69, 71, 86, 95, 98, 122, 128, 158, 159, 160, 163 КАС України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до ВДАI ГУМВС України в Одеській області, ІДПС Тимчіна Дмитра Олексійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення –задовольнити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВН №542164 від 09 грудня 2010 року, ухвалену ІДПС Тимчіним Дмитром Олексійовичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка передбачена ст.123 ч.1 КУпАП –скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка передбачена ст.123 ч.1 КУпАП, розпочате на підставі Протоколу про адміністративне правопорушення від 09 грудня 2010 року, складеного ІДПС Тимчіним Дмитром Олексійовичем –закрити, у зв’язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
Головуючий: