Справа №2а-455/11
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2011 року місто Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді –Плавича І.В.,
при секретарі –Бабаєвій З.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Херсонській області, ІДПС Голіка Олександра Вікторовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, –
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом в суд до УДАІ УМВС України в Херсонській області, ІДПС Голіка Олександра Вікторовича (надалі за текстом –Голіка О.В.) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на наступні обставини.
11 грудня 2010 року ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «Чері», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по а/д Херсон-Джанкой.
Але керований ОСОБА_1 автомобіль був зупинений робітником ДАІ та інспектором був складений протокол про адміністративне правопорушення, на підставі якого в подальшому було ухвалено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВТ1 №007985.
Як пояснював позивач, себе винним він не визнає, вважає, що належним чином й у повному обсязі виконав відповідні вимоги Правил дорожнього руху України, порушення не допустив, з висновками Голіка О.В. не згоден, у зв’язку з чим й звернувся з даним позовом в суд.
Позивач ОСОБА_1 у відкрите судове засідання з’явився, цілком підтримав заявлені вимоги, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Повноважний представник УДАІ УМВС України в Херсонській області у відкрите судове засідання не з’явився, установа повідомлялась судом про розгляд відповідної адміністративної справи належним чином й у встановленому законом порядку, причини неявки представника суду повідомлені не були.
Відповідач Голік О.В. у відкрите судове засідання не з’явився, був повідомлений судом про розгляд відповідної адміністративної справи, причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ст. 128 ч.4 КАС України, у разі неприбуття відповідача –суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб’єктом владних повноважень.
Таким чином, вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення позивача, що викладені у відповідному позові, а також висловлені його представником безпосередньо у судових засіданнях, оглянувши представлені суду письмові докази, суд приходить до висновку про можливість вирішення справи за відсутністю відповідачів, а також переконаний у існуванні достатньої кількості законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі –з наступних підстав.
Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що згідно Протоколу про адміністративне правопорушення від 11 грудня 2010 року, складеного ІДПС Голіком Олександром Вікторовичем, 11 грудня 2010 року о 10 годині 40 хвилин, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, керуючи автомобілем марки «Чері», реєстраційний номер НОМЕР_1, на 14 км. а/д Херсон-Джанкой, яка має дві смуги руху в одному напрямку, рухався в крайній лівій смузі при вільній правій, чим порушив п.11.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України під №1306 від 10 жовтня 2001 року (надалі за текстом –ПДР України), за що передбачена адміністративна відповідальність згідно ст. 122 ч.2 КУпАП.
Дійсно, згідно п.11.5 ПДР України, на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).
Водночас, відповідно до ст. 122 ч.2 КУпАП, Порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз’їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв’язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, –тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти п’яти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як регламентує ст. 222 ч.1 КУпАП, органи внутрішніх справ (міліція) розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, за порушення правил дорожнього руху (в тому числі –частини перша і друга статті 122 КУпАП). Разом з тим, згідно ст. 222 ч.2 п.3 КУпАП, від імені органів внутрішніх справ (міліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право, зокрема, за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, четвертою і п’ятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 122, частинами першою і другою статті 123, статтею 125, частиною першою статті 126, частинами першою і другою статті 127, частинами третьою, восьмою і дев’ятою статті 133-1 КУпАП, –працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання.
Як з приводу спору пояснювала сторона позивача безпосередньо в суді, ОСОБА_1 дійсно керував вказаним автомобілем у зазначеному місці. ОСОБА_1 не заперечував посилань Голіка О.В. щодо руху у лівій смузі дороги, але пояснив, що це було викликано дорожньою обстановкою з метою уникнення пошкодження транспортного засобу, оскільки на відповідній ділянці дороги права смуга руху була в аварійному стані через відсутність значних фрагментів дорожнього покриття, про що особою було зазначено при складанні відповідного протоколу.
З огляду на положення п.1.10 ПДР України, дорожня обстановка –сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів та їх стан), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.
При цьому, згідно п.12.3 ПДР України, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди.
З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку, що 11 грудня 2010 року у згадуваному місці позивач рухався на відповідній ділянці дороги правомірно, оскільки рух по лівій смузі при вільній правій був обумовлений дорожньою обстановкою.
Разом з тим, як стверджувала сторона позивача, після зупинки транспортного засобу інспектором ДАІ та при з’ясуванні подій, що відбулися, ОСОБА_1 клопотав перед повноважною особою про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення у зв’язку з бажанням отримати правову допомогу, що було неможливе безпосередньо на місці його зупинки. Однак Голік О.В. клопотання ОСОБА_1 невмотивовано залишив без задоволення, що також було відображено позивачем у складеному протоколі.
Відповідно до положень ст. 268 ч.1 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право, зокрема знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи тощо.
Наряду з раніше викладеним, суд вбачає, що відповідна справа про адміністративне правопорушення була розглянута з порушенням вимог закону.
При цьому, як чітко зобов’язує ст. 71 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Висновки повноважної особи суб’єкту владних повноважень щодо обґрунтованості притягнення позивача до адміністративної відповідальності не вбачаються суду доведеними, оскільки незаперечними доказами не підтверджуються.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про помилковість та передчасність висновків Голіка О.В., які в подальшому і явились підставою для ухвалення оскаржуваної позивачем Постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ВТ1 №007985 від 11 грудня 2010 року, а також про порушення ст. 268 КУпАП при розгляді справи повноважною особою.
Згідно ст. 287 ч.1 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Як передбачає ст. 288 ч.1 п.3 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України з особливостями, встановленими КУпАП.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про існування достатньої кількості законних підстав для задоволення вимог позивача та скасування оскаржуваної постанови.
При цьому, згідно ст. 293 ч.1 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і, зокрема, скасовує постанову і закриває справу.
У зв’язку з тим, що в процесі розгляду справи суд прийшов до висновку про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, задовольняючи вимоги ОСОБА_1, суд вбачає обґрунтованим закрити провадження у відповідній справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 17, 69, 71, 86, 95, 98, 122, 128, 158, 159, 160, 163 КАС України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Херсонській області, ІДПС Голіка Олександра Вікторовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення –задовольнити в повному обсязі.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВТ1 №007985 від 11 грудня 2010 року, ухвалену ІДПС Голіком Олександром Вікторовичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка передбачена ст.122 ч.2 КУпАП –скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка передбачена ст.122 ч.2 КУпАП, розпочате на підставі Протоколу про адміністративне правопорушення від 11 грудня 2010 року, складеного ІДПС Голіком Олександром Вікторовичем –закрити, у зв’язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
Головуючий: