Справа № 2-а-1007/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          "08" квітня 2011 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді -                      Катющенко В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про визнання діянь (бездіяльності й відмову в перерахунку) протиправними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни з 15 серпня 2010 року по 28 лютого 2011 року включно та виплачувати її повністю в подальшому, -

                                                              В С Т А Н О В И В:

15 лютого 2011 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про визнання діянь (бездіяльності й відмову в перерахунку) протиправними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни з 09 липня 2007 року по 28 лютого 2011 року включно та виплачувати її повністю в подальшому. 21 березня 2011 року у відповідності до вимог ст. 15-1 КАС України вказана позовна заява визначена судді Катющенко В.П.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є дитиною війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, зазначене підвищення спочатку взагалі не виплачувалось, а згодом, почало виплачуватися у значно меншому розмірі. Вона звернулася з відповідною заявою до відповідача, у якій просила перерахувати і виплатити їй щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком за період, починаючи з 09 липня 2007 року. Відповідач, посилаючись на Закони України про Державний бюджет України на відповідні роки, постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відмовив у задоволенні прохань, викладених у її заяві.

         Вважаючи зазначену відмову такою, що порушує її права, позивач просить суд зобов’язати Управління Пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної державної допомоги, відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 28 лютого 2011 року та виплачувати її повністю в подальшому.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 березня 2011 року позовна заява ОСОБА_1 в частині позовних вимог в частині позовних вимог про зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 15 серпня 2010 року залишена без розгляду, з підстав пропуску строку звернення до суду із позовною заявою.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 березня 2011 року відкрито провадження у вказаній справі, закінчено підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 08 квітня 2011 року.

До судового розгляду позивач подала до суду письмову заяву, в якій просила справу розглянути на підставі наявних в справі доказів в порядку письмового провадження, позовні вимоги, які викладені в позовній заяві, підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача до суду не з’явився, надав суду письмові заперечення, в яких проти позову заперечила в повному обсязі з підстав, викладених у запереченнях на позов, які долучено до матеріалів справи, просила справу розглядати без участі представника відповідача в порядку письмового провадження, додатково в письмових запереченнях зазначила, що позивач пропустила шестимісячний строк для звернення до суду, оскільки ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»вступив в силу 01 січня 2006 року та відповідно не отримавши соціальну допомогу, передбачену цим законом, позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав. Однак, особа не зверталася до суду за захистом своїх прав, а отже втратила право на звернення із позовом до суду про стягнення підвищення пенсії для «дітей війни»з 09 липня 2007 року, що є підставою для відмови позивачу у позові. Крім того, заперечення обґрунтовані тим, що згідно ст. 110 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік»установлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6, запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному КМУ за погодженням з Комітетом ВРУ з питань бюджету. КМУ у 2006 році не визначив порядку для виплат підвищення встановленого ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до вимог п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік»та внесених до нього змін, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, на 2007 рік було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 вказаного Закону, відповідно до якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Таким чином, в 2007 році не було передбачено підвищення до пенсій дітям війни.  Згідно ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік»та про внесення змін до деяких законодавчих актів України установлено, що з 01 січня 2008 року підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року дані положення були визнанні неконституційними, а тому обчислення пенсії з 2008 року проводиться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530. Зазначив, що відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, в той час як Пенсійний фонд України забезпечує лише ефективне використання коштів, що перебувають у його управлінні, та у межах його бюджету, який щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача на те, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 березня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині вимог про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва перерахувати і виплатити підвищення до пенсії у відповідності до вимог ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 15 серпня 2010 року - залишені без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду із позовною заявою. Таким чином, посилання відповідача, щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з підстав пропуску строку звернення до суду є безпідставними та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Суд, також звертає увагу відповідача на норми статті 100 КАС України, відповідно до яких у разі подання позову після закінчення строків, установлених законом, позов залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала не знайде підстав для поновлення строку.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, подані відповідачем заперечення на позов, з’ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, а також повідомлені відповідачем обставини, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку письмового провадження, що не суперечить вимогам ч. 4 ст. 122 КАС України.

          Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1, народилась ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.   

Позивач перебуває на обліку в УПФ України у Дніпровському районі м. Києва і отримує пенсію за віком, яку призначено відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що не заперечується і визнається  Відповідачем.

Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Отже, УПФ України у Дніпровському  районі м. Києва є належним відповідачем у даній справі.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»непрацездатні громадяни мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.         

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

Згідно з ч. 2 ст. 3 даного закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.   

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».

                   Однак, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).   

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Відповідач, здійснюючи нарахування соціальних виплат, керувався постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», пунктом 8 якої установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком.  

                Однак, враховуючи положення ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 4 ст. 9 КАС України, застосуванню підлягає правовий акт, який має вищу юридичну силу. Крім того, постановою Окружного адміністративного суду України від 15 червня 2009 року пункти 8 та 15 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»визнано незаконними. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року зазначена постанова Окружного адміністративного суду м. Києва залишена без змін.

                    Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, з 22 травня 2008 року діє Закон України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції від 18 листопада 2004 року, що набрала чинності з 01 січня 2006 року).   

                     Відповідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України.   

                Поряд з цим, у справі «Кечко проти України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.   

                Таким чином, реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом, а тому вважає в цій частини доводи відповідача безпідставними.

                 Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Відповідно до позиції Суду ЄС у справі 41/74 van Duyn v. Home Office, цей принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.   

                 Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

                 Відповідно до ст.70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», Кабінету  Міністрів  України  надано право у 2010 році відповідно встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства  визначаються  залежно  від  розміру мінімальної заробітної  плати,  в  абсолютних  сумах   у   межах   асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.   

Проте згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується дітям війни замість пенсії, визначаються не від розміру мінімальної заробітної  плати, а від мінімальної пенсії за віком. Отже, розмір визначених ст.6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни»виплат (30 % мінімальної пенсії за віком) Законом України «Про державний бюджет України на 2010рік»не був обмежений.   

Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ст.17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком. При цьому, ст.19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.  

                  Відповідно до ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

                   Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідно до ч.3 цієї статті вказаний мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.   

                  Враховуючи вищевикладене, виходячи з положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за можливе та належне застосування для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а іншого мінімального розміру пенсії законодавством не передбачено. У зв’язку з чим, суд вважає безпідставним та необґрунтованим протилежні доводи відповідача в цій частині.

                 Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії, згідно із ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов’язання  Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 15 серпня 2010 по 08 квітня 2011 року  (день винесення постанови), з урахуванням сум, виплачених у цей період.

Проте, суд вважає неможливим задовольнити вимогу позивача про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити їй підвищену щомісячну державну соціальну 30% надбавку в подальшому, оскільки вирішення спору на майбутнє не передбачено КАС України.

Судові витрати по справі, а саме –судовий збір, підлягає розподілу у відповідності до ч.1, 3 ст. 94 КАС України.

                     Керуючись Конституцію України, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст.  9-11, 16, 69-71, 86, 90, 94, 99, 158-162, 163, 183-2, 254 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В :

                   Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про визнання діянь (бездіяльності й відмову в перерахунку) протиправними та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни з 15 серпня 2010 року по 28 лютого 2011 року включно та виплачувати її повністю в подальшому –задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському  районі міста Києва щодо виплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, з порушенням вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- неправомірними.

                    Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва перерахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 15 серпня 2010 по 08 квітня 2011 року (день винесення постанови), з урахуванням сум, виплачених у цей період.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 –одну гривню сімдесят копійок.

                   Постанова суду може бути оскаржена сторонами до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва у 10-ти денний термін з дня отримання копії постанови.

           Суддя: