Справа № 2-а-355/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          "28" лютого 2011 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді -                      Катющенко В.П.

розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни з 01 січня 2006 року по 31 січня 2011 року та виплачувати її в подальшому, -

                                                              В С Т А Н О В И В:

          Позивач, ОСОБА_1, звернулася 20 січня 2011 року до Дніпровського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни з 01 січня 2006 року по 31 січня 2011 року та виплачувати її в подальшому.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є дитиною війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, зазначене підвищення спочатку взагалі не виплачувалось, а згодом, почало виплачуватися у значно меншому розмірі. Вона звернулася з відповідною заявою до відповідача, у якій просила перерахувати і виплатити їй щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком за період, починаючи з січня 2006 року. Відповідач, посилаючись на Закони України про Державний бюджет України на відповідні роки, постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відмовив у задоволенні прохань, викладених у її заяві.

         Вважаючи зазначену відмову такою, що порушує його права, позивач просить суд визнати діяння (бездіяльність та відмову) Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва щодо нарахування й виплати недоплаченої державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною та зобов’язати здійснити нарахування та виплату щомісячної державної соціальної державної допомоги, відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2006 року по 31 січня 2011 року та нараховувати і виплачувати 30% надбавку до пенсії як дитині війни у повному розмірі в подальшому та стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 гривні 40 копійок.

15 лютого 2011 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито скорочене провадження в адміністративній справі.

17 лютого 2011 року відповідачем, Управлінням Пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва, була отримана копія ухвали суду від 15 лютого 2011 року, копія адміністративної позовної заяви ОСОБА_1  та копії доданих до неї  документів.

23 лютого 2011 року до Дніпровського районного суду м. Києва, надійшли заперечення Управління Пенсійного Фонду України в Дніпровському районі м. Києва, відповідно до яких відповідач просить відмовити у позові при цьому посилається на пропущення позивачем шестимісячного строку для звернення до суду, оскільки ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»вступив в силу 01 січня 2006 року та відповідно не отримавши соціальну допомогу, передбачену цим законом, позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав. Однак, особа не зверталася до суду за захистом своїх прав, а отже втратила право на звернення із позовом до суду про стягнення підвищення пенсії для «дітей війни» з 01 січня 2006 року. Крім того, заперечення обґрунтовані тим, що згідно ст. 110 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік»установлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6, запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному КМУ за погодженням з Комітетом ВРУ з питань бюджету. КМУ у 2006 році не визначив порядку для виплат підвищення встановленого ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до вимог п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік»та внесених до нього змін, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом, на 2007 рік було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 вказаного Закону, відповідно до якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Таким чином, в 2007 році не було передбачено підвищення до пенсій дітям війни.  Згідно ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік»та про внесення змін до деяких законодавчих актів України установлено, що з 01 січня 2008 року підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року дані положення були визнанні неконституційними, а тому обчислення пенсії з 2008 року проводиться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530. Зазначив, що відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, в той час як Пенсійний фонд України забезпечує лише ефективне використання коштів, що перебувають у його управлінні, та у межах його бюджету, який щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 04 січня 2011 року звернулася до відповідача із заявою якій просила відновити її порушене право на отримання 30% надбавки до пенсії як державної соціальної гарантій, що визначена ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», провести відповідний перерахунок пенсії з 01 січня 2006 року, а також надати інформацію про розмір нарахованих сум отриманих ним пенсій. 06 січня 2011 року позивач отримала довідку УПФУ у Дніпровському районі м. Києва, відповідно до якої з січня 2006 року по грудень 2007 року їй не була нарахована 30% соціальна державна допомога дітям війни, а з січня 2008 по квітень 2008 року позивачу нарахована та виплачена соціальна допомога дітям війни у розмірі 47 гривень, з квітня 2008 року по червень 2008 року –48 гривень 10 копійок, з серпня 2008 року по вересень 2008 року –48 гривень 20 копійок, з жовтня 2008 року по грудень 2010 року -  49 гривень 80 копійок. 11 січня 2011 року позивач отримала відповідь на своє звернення від 04 січня 2011 року, якою у задоволенні заяви відмовлено.   

           Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що про порушення своїх прав позивач дізналася з листа відповідача від 11 січня 2011 року, та звернулася до суду з позовом про захист своїх прав 20 січня 2011 року, тобто в межах встановленого законом строку.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, подані відповідачем заперечення на позов, з’ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, а також повідомлені відповідачем обставини, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку скороченого провадження.

          Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.   

Позивач перебуває на обліку в УПФ України у Дніпровському районі м. Києва і отримує пенсію за віком, яку призначено відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», що не заперечується і визнається  Відповідачем.

Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Отже, УПФ України у Дніпровському  районі м. Києва є належним відповідачем у даній справі.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»непрацездатні громадяни мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.         

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

Згідно з ч. 2 ст. 3 даного закону державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.   

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

Пунктом. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20 грудня 2005 року № 3235- ІV, дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»зупинено.

Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-1У «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»п.17 ст.77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абз.7 ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6 –у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Згідно рішень Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №20-рп/2004 - зміна, зупинення, зменшення, скасування пільг не допускається. Положення ст. 28 Закону України “Про бюджетну систему України”, щодо заборони законом вносити зміни до чинного законодавства, означає і  неможливість зупинення дії чинних законів в частині встановлення ними пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів, крім періоду надзвичайного стану –п. 31 ч. 1 ст. 85 та п. 19 ст. 92 Конституції України.   

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»- оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також чинному законодавстві, яке не суперечить їй, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює дані правовідносини.   

Згідно зі статтями 8, 22 Конституції України та абз. 1 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 “Про незалежність судової влади” - не підлягають застосуванню судами закони та інші  нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.         

В ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»від 23 лютого 2006 року зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні ухваленому 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України»( і Кечко проти України), Європейський суд з прав людини вказав, що для держави неприпустимо пояснювати невиплату бюджетних коштів, тому посилання відповідача на відсутність коштів, не може бути підставою, для відмови в задоволенні позову.         

Таким чином, суд приходить до висновку, що неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правого акту щодо визначення порядку виплати громадянам (дітям війни) державної соціальної допомоги не може бути підставою для невиконання вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в тому числі Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік», яким дані пільги встановлені.                         Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року, який набрав чинності з 01 січня 2007 року, зокрема, ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

          Рішенням Конституційного Суду України у справі №1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29,36 частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46 статті 71, статей  98,101,103,111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян) від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 року (далі –Рішення КСУ), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) пункт 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статі 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року №489.

                Крім того, Рішенням Конституційного Суду України  визначено, що зупинення законом про Державний бюджет дії  інших законів України щодо надання пільг, компенсації і гарантії, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1,3  частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21,22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті  95 Конституції України.

А тому, Верховна Рада України не повноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Пунктом 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік»від 28 грудня 2007 року в ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»внесені зміни, відповідно до яких дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

          Рішенням Конституційного Суду України по справі №1-28/2008 від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 за конституційним поданням Верховного Суду України і 101 народного депутата щодо відповідності Конституції України окремих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік».

Проте, всупереч вимогам Закону і рішенням Конституційного Суду України, абз. 1 п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.   

Постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом, який повинен забезпечувати виконання законів шляхом конкретизованого нормативного регулювання всього комплексу суспільних відносин.

Разом з тим, у вказаній Постанові Кабінету Міністрів України, відсутнє посилання на відповідну норму закону (назва закону, номер статті та ін.), яку даний підзаконний нормативно-правовий акт регулює та конкретизує.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 червня 2009 року, у справі за позовом Пелипенка І.О., Шкірі М.Г. до Кабінету Міністрів України, Міністерства праці та соціальної політики України про визнання акту незаконним та відшкодування шкоди, пункти 8 та 15 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»визнано незаконними. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року зазначена постанова Окружного адміністративного суду м. Києва залишена без змін.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що абз. 1 п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»не регулює та не забезпечує виконання ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції від 22 травня 2008 року), яке полягає у виплаті позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, а також у 2009-2011 роках.

Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тобто відповідні норми вищезазначених Законів втратили чинність з 09 липня 2007 року та з 22 травня 2008 року, відповідно.

                     Відповідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України.   

                Поряд з цим, у справі «Кечко проти України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.   

                Таким чином, реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом, а тому вважає в цій частини доводи відповідача безпідставними.

                 Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Відповідно до позиції Суду ЄС у справі 41/74 van Duyn v. Home Office, цей принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.   

                 Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

                 Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Відповідно до ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», ст.70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», Кабінету  Міністрів  України  надано право у 2009 році та у 2010 році відповідно встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства  визначаються  залежно  від  розміру мінімальної заробітної  плати,  в  абсолютних  сумах   у   межах   асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.   

Проте згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується дітям війни замість пенсії, визначаються не від розміру мінімальної заробітної  плати, а від мінімальної пенсії за віком. Отже, розмір визначених ст.6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни»виплат (30 % мінімальної пенсії за віком) Законом України «Про державний бюджет України на 2009рік»та Законом України «Про державний бюджет України на 2010рік»не був обмежений.   

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ст.17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком. При цьому, ст.19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.  

                  Відповідно до ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

                   Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідно до ч.3 цієї статті вказаний мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.   

                  Враховуючи вищевикладене, виходячи з положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за можливе та належне застосування для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а іншого мінімального розміру пенсії законодавством не передбачено. У зв’язку з чим, суд вважає безпідставним та необґрунтованим протилежні доводи відповідача в цій частині.

                 Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії, згідно із ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

            Враховуючи, що відповідачем не надано жодних доказів того, що посадовими особами Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва вживалися будь-які дії, в тому числі щодо направлення бюджетних запитів на збільшення сум призначення виплат, проведення нарахування виплат, направлених на виконання положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому суд вважає доведеним факт протиправного діяння (бездіяльності) відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва, а також факт протиправного діяння (дій) щодо відмови позивачу в здійсненні перерахунку пенсій.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на  вимогах закону, проте враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни підлягають частковому задоволенню, а саме суд зобов’язує відповідача перерахувати та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну 30% надбавку до пенсії як дитині війни у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період часу з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 січня 2011 року, з урахуванням проведених виплат.

Разом з тим, нормами Кодексу Адміністративного судочинства України вирішення спорів на майбутнє не передбачено. Таким чином, вимоги позивача про здійснення перерахунку та виплату щомісячного підвищення до пенсії в майбутньому (в подальшому) задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягають судові витрати в сумі 3 гривні 40 копійок судового збору.

Керуючись ст.ст. 8, 22, 19 ч.2, 22, 46, 152 Конституції України, рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України»від 08 листопада 2005 року, рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №20-рп/2004, рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, ст.ст. 1, 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 серпня 1999 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20 грудня 2005 року, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 19 січня 2006т року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 року»від 19 грудня 2006 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»від 28 грудня 2007 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»від 26 грудня 2008 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27 квітня 2010 року, ст.ст. 6, 10-11, 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд,  -

П О С Т А Н О В И В :

                   Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни з 01 січня 2006 року по 31 січня 2011 року та виплачувати її в подальшому –задовольнити частково.

                  Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському  районі міста Києва щодо виплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, з порушенням вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- неправомірними.

                  Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва  перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни виходячи із розміру 30% від мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за наступні періоди: 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 січня 2011 року з урахуванням проведених виплат.                              

                     В задоволенні вимог ОСОБА_1 щодо здійснення нарахування і виплати  щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни в подальшому (на майбутнє) –відмовити.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 03 гривні 40 копійок судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена сторонами до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва у 10-ти денний термін з дня отримання копії постанови.

           Суддя: