донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
13.04.2011 р. справа №12/214пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддівВолкова Р.В.
Новікової Р.Г., Запорощенка М.Д.
за участю представників:
від позивача: не з’явився
від відповідача:ОСОБА_4 –приватний підприємець
від третьої особи 1:не з’явився
від третьої особи 2не з’явився
розглянувши у відкритому
судовому засіданні апеляційну скаргуСуб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 м. Торез
на рішення
господарського суду Донецької області
від14 грудня 2010р.
у справі№12/214пн (суддя Склярук О.І.)
за позовомСуб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_5 м. Торез
доСуб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 м. Торез
за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаКомунального підприємства «Житлокомуненерго»м. Торез;
Торезької міської ради м. Торез
прозвільнення приміщення, стягнення витрат на сплату експлуатаційних платежів у розмірі 364грн.00коп., стягнення моральної шкоди у розмірі 5000грн.00коп.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.12.2010 р. по справі №12/214пн позовні вимоги Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_5 м. Торез задоволені частково. Зобов’язано Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичну особу ОСОБА_4 м. Торез звільнити нежитлове приміщення, вбудоване в житловий будинок площею 20,9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 шляхом вивезення особистих речей, предметів торгівлі, обладнання та передачі ключей від запорних устройств вхідної двері. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача збитки у сумі 192 грн.88 коп. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням та наполягаючи на тому, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_4 м. Торез звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оспорюване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
12.04.2011р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення, відповідно до яких Торезька міська рада м. Торез вважає, що апеляційна скарга Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 м. Торез не підлягає задоволенню. Також, зазначає, що на даний час вбудоване нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, придбано Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_4 м. Торез на підставі договору купівлі-продажу, укладеному між останньою та Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_5 м. Торез. Водночас, третя особа 2 просила розглянути апеляційну скаргу без участі представника Торезької міської ради.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2011р. по справі №12/214пн було порушено апеляційне провадження.
В судовому засіданні 13.04.2011 року відповідач підтримав правову позицію, викладену у апеляційній скарзі. Представники позивача та третіх осіб не з’явилися у судове засідання, про час та місце проведення якого були повідомлені належним чином.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, письмові пояснення, заслухавши у судовому засіданні відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.
Між Комунальним підприємством «Житлокомуненерго»м. Торез (далі - орендодавець) та Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_4 м. Торез (далі - орендар) був підписаний договір оренди індивідуально-визначеного майна №20 від 01.01.2009р.
Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно площею 20,9м2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. В пункті 10.1 сторони узгодили, що цей договір діє з 01.01.2009р. до 31.12.2009р.
Відповідно до п. 2.2 вищезгаданого договору передача майна в оренду не тягне за собою передачу орендарю права власності на це майно. Власником орендного майна залишається територіальна громада міста, а орендар володіє та користується в продовж строку оренди.
При цьому, згідно пункту 4.6 договору оренди індивідуально-визначеного майна №20 від 01.01.2009р. орендар зобов’язаний при припиненні або розірванні договору повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.
Пунктом 10.5 договору встановлено, що пролонгація договору можлива за умовою повідомлення про це орендодавця у письмовій формі за 1 місяць до закінчення його строку.
05.06.2009р. між територіальною громадою міста Торез (продавець) та Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_5 м. Торез був укладений договір купівлі–продажу №1199, відповідно до якого позивач набув у власність нежиле приміщення, вбудоване в житловий будинок загальною площею 20,9кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Як вбачається з матеріалів справи, право власності на спірне майно перейшло до покупця (позивача у справі) 18.06.2009р.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач набув право власності саме за правочином (договором купівлі-продажу №1199 від 05.06.2009р.), який, в силу ст. 204 Цивільного кодексу України та у встановленому законом порядку не розірваний та не визнаний недійсним, тому є правомірним.
Згідно зі ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За приписами ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання та місцезнаходження майна.
Відповідно до положень ст. 319 Цивільного кодексу України, власник користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Як про це вже було позначено вище, право власності на спірне майно перейшло до позивача, як покупця 18.06.09р. Правочин, за яким позивач набув це право власності, у встановленому законном порядку не розірвано та не визнано недійсним.
Положеннями ст. 320 Цивільного кодексу України визначено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності .
Відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Доказів пролонгації договору оренди індивідуально-визначеного майна №20 від 01.01.2009р. на новий строк відповідачем до матеріалів справи не надано.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що відповідачем, без належних правових підстав в теперішній час, використовується нежитлове приміщення загальною площею 20,9кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке належить позивачу на праві власності та що строк дії договору оренди скінчився 31.12.2009р.
Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Правовим наслідком припинення договору оренди у разі закінчення строку його дії та відмови сторони від його продовження є зобов’язання орендаря повернути орендодавцеві об’єкт оренди.
Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаних кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Обов’язковість дотримання зазначених умов договору встановлена приписами статті 629 Цивільного кодексу України.
Оскільки відповідач підписав договір оренди, він прийняв на себе всі зобов`язання, передбачені умовами договору, у тому числі і зобов’язання в випадку припинення або розірвання договору оренди №20 від 01.01.2009р. повернути орендоване майно орендодавцю в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, в порядку встановленому чинним законодавством.
Всупереч умовам договору №20 від 01.01.2009р. відповідач орендне майно не повернув.
Належних (у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України) доказів правомірності перебування та користування відповідачем спірним нежитловим вбудованим приміщенням з інших підстав до матеріалів справи не надано.
Вірним є і висновок суду першої інстанції про стягнення з Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 м. Торез збитків у сумі 192грн.88коп. з огляду на наступне.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
У відповідності до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.
Згідно ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Між Комунальним підприємством «Житлокомуненерго»м. Торез (власником дому) та Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ОСОБА_5 м. Торез (співвласником дому) був підписаний договір спільного користування будинком та прибудинковою територією №650 від 05.06.2009р.
За умовами цього договору співвласник дома зобов’язується приймати участь в загальних витратах КП «Житлокомуненерго»по технічному обслуговуванню житлового будинку та придомовій території.
Позивач просив місцевий суд стягнути з відповідача збитки, які складаються зі сплати експлуатаційних платежів у сумі 364грн. за період з 05.06.2009р.
Відповідно до статті 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов’язки наймодавця.
Отже, зміна власника приміщення не призводить до автоматичного розірвання або припинення договору оренди.
Умовами договору оренди №20 від 01.01.2009р., який діяв до 31.12.2009р. не було передбачено обов’язку орендаря відшкодовувати власнику (балансоутримувачу приміщення) витрати, які він поніс на утримання свого майна.
Відповідач не надав суду доказів виконання зобов’язання по поверненню позивачу об’єкту оренди відповідно до вимог договору, а саме в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, в порядку встановленому чинним законодавством.
З вищевикладеного вбачається, що позивачем понесені збитки у розмірі коштів, які він сплатив балансоутримувачу після припинення строку дії договору оренди №20 від 01.01.2009р. В зв’язку з чим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог тільки на суму 192грн.88коп.
Стосовно вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000грн., суд першої інстанції дійшов законного висновку, що вони не підлягають задоволенню з підстав їх необґрунтованості.
З огляду на наведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування судового рішення від 14.12.2010р. у справі №12/214пн колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 м. Торез на рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2010р. у справі №12/214пн - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2010р. у справі №12/214пн - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий Р.В. Волков
Судді: Р.Г. Новікова
М.Д. Запорощенко
Надруковано 7 примірників: 1 –позивачу; 1 –відповідачу; 2 –третім особам; 1 - у справу, 1 –ДАГС; 1 –господарському суду