ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"12" грудня 2007 р. | Справа № 5-25/91-06-2127 |
Господарський суд Одеської області у складі:
Головуючого судді Могил С. К.
Судді Аленіна О. Ю.
Судді Літвінова С. В.
при секретарі судового засідання Іванові О. О.
За участю представників сторін:
Від позивача – Гурський М.Р., на підставі довіреності
Від відповідача –Ельчибекян І.М., на підставі довіреності
Від третьої особи –не з’явився
У судовому засіданні 27.09.2007 року оголошувалась перерва до 01.10.2007 року у відповідності з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5-25/91-06-2127 за позовом дочірньої компанії „Укртрансгаз” національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” до відповідача відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача дочірньої компанії „Газ України” національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” про стягнення 9 422 758, 12 грн.
ВСТАНОВИВ:
Дочірня компанія „Укртрансгаз” національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” про стягнення 9 422 758, 12 грн., що складає 7 434 770, 36 грн. заборгованості за послуги з транспортування природного газу у 2005 році, 505 736, 68 грн. пені, 520 433, 93 грн. штрафу, 244 858, 50 грн. 3% річних, 716 958, 65 грн. індексу інфляції.
Як зазначає позивач, між ним та відповідачем 20.01.2005 року було укладено договір № 115-9 на транспортування природного газу. Відповідно до вказаного договору позивач зобов’язався здійснити транспортування трубопровідним транспортом природного газу, від пунктів прийому –передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення –газорозподільчих станцій, а відповідач зобов’язався сплатити за транспортування встановлену плату.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ним було протранспортовано природний газ, що підтверджується щомісячними актами про виконання послуг з транспортування газу. Проте, як зазначає позивач, відповідачем було здійснено лише часткову оплату газотранспортних послуг за вказаним договором.
В ході розгляду справи позивачем було уточнено позовні вимоги, в зв’язку з чим позивач згідно своїх остаточних позовних вимог просив суд стягнути з відповідача на свою користь 4 033 275, 81 грн., основного боргу, 462 596, 78 грн., трьох відсотків річних, 1 688 640, 53 грн. інфляційних збитків, 1 324 939, 08 грн. пені, 1 490 166, 78 грн. семи відсотків штрафу.
Відповідач позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі з підстав, доводів та заперечень викладених відповідачем у відзиві та у письмових поясненнях наданих до суду. Зокрема відповідач зазначив про відсутність будь яких боргових зобов’язань перед позивачем в зв’язку зі сплатою у повному обсязі послуг наданих за договором.
Дослідивши матеріали справи, вислухав представників сторін суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи 20.01.2005 року, між дочірньою компанією „Укртрансгаз” національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” та відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Одесагаз” було укладено договір № 115-9, відповідно до умов якого позивач зобов'язався здійснювати транспортування, а відповідач зобов’язався сплатити за транспортування газу встановлену плату.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.3 договору, сторони дійшли згоди про те, що транспортування газу оформлюється актами здачі –прийому послуг по транспортуванню газу, та вказані акти є підставою для проведення розрахунків.
Як встановлено судом, у період з січня по грудень 2005 року на виконання своїх зобов’язань за договором позивачем було здійснено транспортування природного газу для потреб населення за договором. Встановлені обставини свідчать про те, що в цій частині позивач свої зобов’язання за договором виконав належним чином, своєчасно та в повному обсязі.
Пунктом 6.2 укладеного договору передбачено, що оплата транспортування газу здійснюється шляхом щоденного перерахування грошових коштів на відповідний рахунок, в порядку встановленому алгоритмом розподілу коштів, а остаточні розрахунки за фактично надані послуги проводяться протягом місяця, наступного за місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу.
Надані до суду позивачем докази свідчать про наявність заборгованості відповідача за транспортування газу з січня по грудень 2005 рок в сумі 7 434 770, 36 грн., проте, в процесі розгляду справи частина заборгованості відповідачем була погашена та залишок несплаченого боргу за транспортування газу становить 4 033 275, 81 грн., що підтверджується документальними доказами наявними в матеріалах справи.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за надані послуги з транспортування газу для потреб населення в сумі 4 033 275, 81 грн.
Щодо стягнення з відповідача 1 688 640, 53 грн. інфляційних збитків та 462 596, 78 грн. трьох відсотків річних слід зазначити наступне.
Статтею 625 Цивільного Кодексу України, визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних є обґрунтованими, але на думку суду вони не підлягають задоволенню, оскільки предметом договору № 115-9 від 20.01.2005 є надання послуг з транспортування газу призначеного для забезпечення потреб побутових споживачів - населення.
На думку суду, з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 7 червня 2000 року № 934 „Про затвердження Порядку проведення розрахунків за електричну та теплову енергію, природний газ, житлово –комунальні послуги та послуги водопостачання і водовідведення”, Закону України „Про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і комунальні послуги, що утворилася станом на 1 грудня 2006 року, Постанови Верховної Ради України „Про оплату житлово –комунальних послуг населенням України” на зазначену суму боргу інфляційні нарахування та річні не можуть бути нараховані, оскільки фактично цей борг за послуги з транспортування газу є боргом населення.
Щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 1 324 939, 08 грн. та семи відсотків штрафу у розмірі 1 490 166, 78 грн. слід зазначити наступне.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України. Натомість, згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III від 10.01.2002 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але, згідно ст. 3 названого Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності з ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Пунктом 7.3 укладеного між сторонами по справі договору за несвоєчасне проведення розрахунків передбачена сплата пені в розмірі 0.5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період за який сплачується пеня.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пунктом 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду при прийнятті рішення надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
У даному випадку слід зазначити, що Законом України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово –комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” передбачено, що заборгованість з квартирної плати та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергію, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово –комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації. Статтею 5 цього Закону встановлено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово –комунальним підприємствам на їхню заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг, а тому на суму наданих послуг з транспортування газу для населення пеня та штраф не можуть бути нараховані.
Приймаючи до уваги що частина боргу за отримані послуги відповідачем у спірному періоді була погашена, враховуючи винятковість даного випадку, майновий стан сторін за договором, значну дебіторську заборгованість перед відповідачем його споживачів за спожитий газ, а також інші обставини що були встановлені судом під час розгляду справи, що заслуговують на увагу, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та звільнити відповідача від сплати пені та 7 відсотків штрафу.
Отже, приймаючи до уваги вищенаведене, оцінюючи надані документальні докази та викладені у судових засіданнях доводи сторін в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з віднесенням судових витрат на рахунок відповідача у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 69, 77, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов дочірньої компанії „Укртрансгаз” національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” задовольнити частково.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Одесагаз”, (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1) п/р 260321552 в ОФ АБ „Укргазбанк”, МФО 328759, код 03351208 на користь дочірньої компанії „Укртрансгаз” національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1),
- 4 033 275, 81 грн. основного боргу;
- 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. державного мита;
- 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
3. В решті позову відмовити.
Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.
Рішення підписано 18.12.2007 року.
Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Головуючий суддя Могил С.К.
Суддя Аленін О. Ю.
Суддя Літвінов С. В.