ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2011 року Справа № 2а/0370/800/11
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мачульського В.В,
при секретарі судового засідання Іванчуку О.В.,
за участю представників відповідача Ганейчук І.В., Карпешко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» до Управління Пенсійного фонду України в м. Володимир-Волинському Волинської області про скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Державного підприємства «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» (далі – ДП «Володимир-Волинське лісомисливське господарство») звернулося з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Володимир-Волинському Волинської області (надалі УПФУ в м. Володимир-Волинському) про скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені № 223 від 15.03.2011 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.03.2011 року начальником УПФУ в м. Володимир-Волинському винесено рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду № 223, яким до ДП «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» застосовано фінансову санкцію в розмірі 157680,99 грн. та нараховано пеню в розмірі 190729,27 грн., за період з 04.07.2009 року по 20.07.2010 року.
Позивач вважає, що вказане рішення підлягає скасуванню з огляду на те, що воно винесенні без дотримання вимог чинного законодавства, оскільки відповідач виніс рішення на підставі частин 1,9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” які втратили чинність з 01.01.2011 року. Також зазначає, що відповідно до п.п. 9.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663, застосовуються органами Пенсійного фонду України до страхувальників, визначених підпунктами 2.1.1 – 2.1.3 та 2.1.5 пункту 2.1 цієї Інструкції, тобто рішення виноситься одне на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки за період з 01 по 30 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Крім цього, позивач стверджує, що сума недоїмки з 04.07.2009 по 20.07.2010 року підприємством сплачена повністю до 01.01.2011 року, що підтверджується перерахунком в Пенсійний фонд з 01.07.2009 року по 31.07.2010 року.
Представник позивача на розгляд справи не з’явилась, звернувся до суду з заявою про розгляд справи у її відсутності.
Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, оскільки зазначені суми страхових внесків, які були нараховані за відповідний період (з 04.07.2009 року по 20.07.2010 року) не були сплачені своєчасно і в повному обсязі, сплачувалися позивачем із строками затримки від 1 до 23 днів (згідно даних картки особового рахунку), що в свою чергу призвело до порушення ДП «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» законодавства, зокрема пп.6 п.2 ст. 17 Закону України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування щодо зобов’язання страхувальника нараховувати , обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. На підставі даних картки особового рахунку і було винесено рішення УПФУ в м. Володимир-Волинському № 223 від 15.03.2011 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату ДП «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» страхових внесків. Просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 ч. 1 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.
Згідно ст.17 ч. 1 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктами владних повноважень, щодо його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.
Судом встановлено, що ДП «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Згідно звітів про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України поданого ДП «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» до УПФУ в м. Володимир-Волинському за період з 04.07.2009 року по 20.07.2010 року вбачається, що позивачем самостійно вказані та обраховані сума страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Із дослідженої в судовому засіданні картки особового рахунку вбачається, що позивачем не проведено сплату у строк та в повному обсязі визначених ним сум страхових внесків за базові звітні періоди, а здійснено лише часткову їх сплату.
Відповідно до абзацу 1 п.1 ст. 14 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” N 1058-IV від 09.07.2003 року (надалі Закон України N 1058-IV – в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) страхувальниками є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону
Пунктом 1 статті 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 року №400/97 - ВР передбачено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
В силу ч. 3 ст. 18 вищевказаного Закону страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Абзацом 2 ч.6. ст. 20 Закону України N 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону є календарний місяць.
Відповідно до абз. 11 п.4.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року N 21-1 розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" за ставками для платників, зазначених у підпунктах 2.1.1, 2.1.3 та 2.1.5 пункту 2.1 Інструкції, - 33,2 відсотка від сум виплат винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
Частиною 2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі –недоїмка).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на нечинні на момент виникнення спірних правовідносин правові норми – пункт 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та пункт 9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663.
Відповідно до зазначених норм, які діяли до виникнення спірних правовідносин, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно; 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Підпунктом 2 пункту 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в редакції на момент прийняття оскарженого рішення, встановлено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до п.п. 9.1., 9.2 до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції відповідно до повноважень, якими органи Пенсійного фонду були наділені до 1 січня 2011 року. Фінансові санкції, зазначені у підпунктах 9.3.2 - 9.3.7 пункту 9.3 Інструкції, застосовуються органами Пенсійного фонду України до страхувальників, визначених підпунктами 2.1.1 - 2.1.3 та 2.1.5 пункту 2.1 цієї Інструкції.
З матеріалів справи вбачається, що за не сплату в установлені строки та в повному обсязі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування начальником УПФУ в м. Володимир-Волинському винесено рішення № 223 від 15.03.2011 року, яким до позивача на суму недоїмки застосовано фінансову санкцію в розмірі 157680,99 грн. та нараховано пеню в розмірі 190729,27 грн.
Пунктом 13 вищезазначеної статті визначено, що про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення.
Суд не погоджується з твердженням позивача на ту обставинну, що дана частина у вказаному вище Законі з 01.01.2011 року є нечинною, а тому посилання на дану норму відповідачем безпідставне, оскільки п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464-VI передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Крім цього згідно з п.6 ч.2 ст. 17 Закону України № 1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. З аналізу наведених норм Закону вбачається, що сплата страхових внесків є прямим обов’язком страхувальника. Крім цього позивачем не наведено та не додано відповідних доказів про вжиті заходи щодо погашення заборгованості зі сплати страхових внесків.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач виконав покладений на нього обов’язок щодо доведеності суду правомірності винесення оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що при винесенні рішення № 223 від 15.03.2011 року, яким до позивача були застосовані фінансові санкції та нарахована пеня за несвоєчасну сплату страхових внесків начальник УПФ України в м. Володимир-Волинському Волинської області діяла на підставі, в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.2,11,17,71,158,160,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” та Інструкції “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України” № 21-1, суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Володимир-Волинське лісомисливське господарство» до Управління Пенсійного фонду України в м. Володимир-Волинському Волинської області про скасування рішення № 223 від 15.03.2011 року, відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 19 квітня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський