Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
Справа № 2а-712/10/0114
12.11.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Цикуренка А.С.,
суддів Шереніна Ю.Л. ,
Яковенко С.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим на постанову Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Петров М.О. ) від 09.02.10 у справі № 2а-712/10/0114
за позовом ОСОБА_4 (АДРЕСА_1,97115)
до Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим (вул. Лісова, 5,Нижньогірський,Автономна Республіка Крим,97100)
про нарахування та виплату підвищення до пенсії "Дітям війни"
ВСТАНОВИВ:
Постановою Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 09.02.2010 у справі №2-а-712/10/0114 позов задоволено частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим що виразились у невиконанні вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" незаконними. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим провести донарахування та виплатити ОСОБА_4 щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленому статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 27.10.2008 по 30.09.2009 у розмірі 1195 грн. 20 коп. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим в подальшому нараховувати та виплачувати ОСОБА_4 щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленому статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим звернулося з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Також вказує, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 цього Закону, застосовується виключно для визначення розміру пенсії.
Відповідно до частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.
Враховуючи наявні у справі матеріали, судова колегія визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Колегія суддів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Нижньогірським районним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як слідує із матеріалів справи, позивач просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав; зобов’язати відповідача Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим нарахувати та стягнути на її користь недоплачену щомісячну соціальну допомогу за 2008-2009 в сумі 1958 грн. 70 коп. Зобов’язати відповідача виконувати нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату з січня 2009 року.
Правової статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-1У із змінами та доповненнями. Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дитина війни –особа, яка є громадянином України та який на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто станом на час закінчення Другої світової війни йому було менше 18 років, тому він є особою, яка віднесена до категорії осіб, визнаних дітьми війни.
Відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-У, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, позивач має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI від 28.12.2007 текст статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладений в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни ”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI від 28.12.2007 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
При цьому, Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті Закону України про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002року №8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.
Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є Пенсійний фонд України (у 2006 році - бюджетна програма КПКВ 64881030 "Відшкодування на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд", у 2007 році бюджетна програма КПКВ 3508100 "Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами").
Право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленого статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004, не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Отже, позивач має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, так як має відповідний статус.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у наступному розмірі: з 1 січня 470 грн., з 1 квітня 481грн., з 1 липня 482грн., з 1 жовтня 498 грн.
Таким чином судова колегія вважає за необхідне встановити період підвищення до пенсії, який підлягає донарахуванню позивачу з жовтня по грудень 2008.
Що стосується позовних вимог про стягнення грошової допомоги за 2009 рік, судова колегія вважає можливим погодитися з висновками суду першої інстанції щодо їх задоволення, оскільки після визнання 22.05.2008 неконституційними змін, які обмежували право позивача на 30% підвищення мінімальної пенсії за віком, інших нормативно-правових актів та змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, обмежуючих права осіб, на яких розповсюджується його дія запроваджено не було.
Таким чином, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни позивачу слід здійснити за період з січня по жовтень 2009 року включно, тобто з часу виникнення у позивача права на отримання грошової допомоги у 2009.
Законом України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” на 2009 рік встановлено мінімальну пенсію за віком з 01.01.2009. по 31.10.2009 у розмірі 498грн.
Отже позивачу підлягає нарахуванню та виплати підвищення до пенсії за період з жовтня по грудень 2008 року та з січня по жовтень 2009.
Також суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача в подальшому проводити нарахування та виплату державної соціальної допомоги у розмірі 30%, оскільки стаття 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є діючою.
Але судова колегія не погоджується з висновком суду щодо зобов’язання відповідача в подальшому проводити нарахування та виплату державної соціальної допомоги з 01.01.09року у розмірі 30%, згідно ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” оскільки відповідно до пункту 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Судова колегія зазначає, що позивачем не заявлено вимог про визнання протиправним дій відповідача. Судова колегія вважає, що рішення щодо зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити державну соціальну допомогу помісячно забезпечує повний захист прав позивача
Судова колегія зазначає, що позивачем не заявлено вимог про визнання протиправним дій відповідача. Судова колегія вважає, що рішення щодо зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити державну соціальну допомогу помісячно забезпечує повний захист прав позивача
Таким чином, законодавством передбачено захист прав та інтересів особи, які порушені, але не встановлення права на майбутнє.
Відповідно до статті 201 частини 1 пункту 1 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильно по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норми матеріального чи процесуального права.
Враховуючи допущену судом порушення норм матеріального права колегія суддів вважає за необхідне змінити судове рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні по підставах пункту 1 частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 195,196, п.2 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.201, ч.2 ст. 205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.
Постанову Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 09.02.2010 у справі №2-а-712/10/0114 змінити, виклавши її в наступної редакції:
Зобов’язати відповідача Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_4 державну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 01.10.2008 по 31.12.2008 у розмірі 298,80 грн. та з січня по жовтень 2009 року у розмірі 1011,00 грн.
В інший частині позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту проголошення.
Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко
Судді підпис Ю.Л.Шеренін
підпис С.Ю. Яковенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя А.С. Цикуренко