ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" квітня 2011 р.Справа № 5/419/04-НР
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Будішевської Л.О.,
Суддів: Бойко Л.І., Мишкіної М.А.,
при секретарі судового засідання Романів О.В.,
за участю представників сторін:
від прокуратури –Лянна О.А. –посвідчення №184,
від позивача –Авраменко Р.В. –за довіреністю,
від відповідача –не з’явився,
від третьої особи –не з’явився,
від третьої особи –не з’яився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Миколаївської області
на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 03 грудня 2007 року про затвердження мирової угоди та припинення провадження
у справі №5/419/04-НР
за позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії „Миколаївське Центральне відділення Промінвестбанку”
до відповідача Державного підприємства „Суднобудівний завод імені 61 комунара”
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Промінвестбанку України
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Фонду державного майна України
про стягнення 9782116 грн. 62 коп.
встановив:
У вересні 2004 року Промінвестбанк в особі „Миколаївського Центрального відділення Промінвестбанку” (далі-позивач) звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до Державного підприємства „Суднобудівний завод імені 61 комунара” (далі-відповідач) про стягнення заборгованості по векселям у сумі 9782116,62 грн.
04 жовтня 2004 року господарським судом Миколаївської області порушено провадження у справі за зазначеним позовом.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14 грудня 2004 року (суддя Міщенко В.І.) у позові відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2005р. рішення господарського суду Миколаївської області від 13 вересня 2004р. залишене без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 01 березня 2006р. рішення господарського суду Миколаївської області від 14 грудня 2004р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 13вересня 2005р. скасовані, справа направлена на новий розгляд.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26 червня 2006р. в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2006р. рішення господарського суду Миколаївської області від 26.06.2006р. скасоване. Позов задоволено.
Постановою Вищого господарського суду України від 24січня 2007р. рішення господарського суду Миколаївської області від 26 червня 2006р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2006р. скасовані, справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03грудня 2007р. провадження у справі припинено у зв’язку із затвердженням мирової угоди.
12 березня 2011р. на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 03.12.2007р. заступником прокурора Миколаївської області подана апеляційна скарга з клопотанням про відновлення строку на її подання.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28 березня 2011р. скаржнику відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги.
Заступник прокурора Миколаївської області вважає, що дана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права, просить її скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що при затвердженні мирової угоди судом не виконані вказівки Вищого господарського суду щодо встановлення природи зобов’язань, обставин їх виникнення та перевірки включення суми позовних вимог до кредиторської заборгованості у межах справи про банкрутство ДП „Суднобудівний завод ім. 61 комунара”.
Крім того, скаржник вважає, що від імені ДП „Суднобудівний завод ім.61 комунара” мирову угоду підписала не уповноважена особа.
В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі
Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, письмового відзиву не подав.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача та прокуратури, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Затверджуючи подану сторонами мирову угоду, господарський суд першої інстанції виходив з того, що вона не суперечить чинному законодавству, не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна.
Згідно приписів господарсько-процесуального законодавства сторонам надано право добровільного врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди –договору, який укладається з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами.
Відповідно до ст.78 Господарського процесуального кодексу України умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.
До прийняття відмови позивача від позову або затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз’яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.
Мирова угода може стосуватися лише прав і обов’язків сторін щодо предмета позову.
Задля перевірки повноважень осіб, що підписали мирову угоду суд обмежився лише наявністю наказу генерального директора ДП „Суднобудівний завод ім.61 комунара” про призначення виконуючим обов’язки генерального директора Аптекаря О.Й., не перевіривши повноваження генерального директора на видачу такого наказу.
Крім того, предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості по векселях. Однак, у мировій угоді, затвердженій ухвалою суду, сторони домовились про внесення змін у векселі про строк їх оплати.
Тобто, укладена між сторонами мирова угода не призводить до припинення спору по даній справі, оскільки її сторони не дійшли згоди щодо врегулювання з додержанням вимог законодавства існуючого між ними спору, а домовились про зміну зобов’язань за векселями.
Беручи до уваги викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що мирова угода, затверджена ухвалою господарського суду Миколаївської області 03.12.2007р. не відповідає вимогам законодавства України , а тому підлягає скасуванню.
Що стосується вимог апеляційної скарги в частині прийняття постанови про відмову в позові, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст.106 ГПК України у випадку скасування апеляційною інстанцією ухвали про припинення провадження у справі справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Таким чином, вимоги апеляційної скарги в частині прийняття постанови про відмову в позові задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України,
апеляційний господарський суд,
постановив :
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 03 грудня 2007р. скасувати.
Справу передати на розгляд господарського суду Миколаївської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Будішевська Л.О.
Суддя Бойко Л.І.
Суддя Мишкіна М.А.