КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.04.2011 № 44/495-б
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ільєнок Т.В.
суддів: Шипка В.В.
Борисенко І.В.
при секретарі: Загрунна Л.І.
ОСОБА_1: ОСОБА_2.- дов.від 03.09.2010 б/н
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1
на ухвалу господарського суду м. Києва від 07.02.2011 року
у справі 44/495-б (суддя Чеберяк П.П.)
за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про визнання банкрутом ОСОБА_1
ВСТАНОВИВ:
21.12.2009 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду м. Києва із Заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 47 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2009 № 05-5-44/137 Заяву ОСОБА_1 про порушення провадження у справі про банкрутство повернуто без розгляду на підставі п.1 ст.9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Не погоджуючись з Ухвалою суду від 25.12.2009, заявник звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою на вищезазначену Ухвалу, в якій просив її скасувати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2010 Ухвалу господарського суду міста Києва від 25.12.2009р. скасовано. У прийнятті Заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про порушення справи про банкрутство відмовлено. Матеріали справи № 05-5-44/137 повернуто до господарського суду міста Києва.
Не погоджуючись з Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2010, заявник звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на вищезазначену Постанову від 03.03.2010 № 05-5-44/137.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2010 скасовано Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2010
№ 05-5-44/137 та Ухвалу господарського суду міста Києва від 25.12.2009
№ 05-5-44/137. Справу передано на розгляд до господарського суду міста Києва на стадію прийняття заяви про порушення справи про банкрутство.
Ухвалою суду від 11.10.2010 було прийнято Заяву ОСОБА_1 до розгляду, присвоєно справі номер 44/495-б та призначено до розгляду на 14.12.2010.
14.12.2010 розгляд справи не відбувся по технічним причинам та був перенесений на 27.12.2010.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.12.2010 відкладено розгляд справи на 17.01.2011.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.01.2011розгляд справи відкладено на 07.02.2011 у зв’язку з необхідністю витребувати додаткові докази по справі.
Господарський суд м. Києва виніс Ухвалу від 07.02.2011, якою припинив провадження у справі № 44/495-б на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80, ст. 86 ГПК України, а саме: в зв’язку з відсутністю предмету спору.
Не погоджуючись з винесеною Ухвалою суду першої інстанції від 07.02.2011,
ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати вищезазначену Ухвалу та передати справу на розгляд по суті до господарського суду м. Києва.
Апеляційна скарга мотивована на тому, що всі грошові зобов’язання
ОСОБА_1 пов’язані зі здійсненням ним підприємницької діяльності, як фізичної особи-підприємця, а тому є всі підстави для звернення до господарського суду із Заявою про визнання його банкрутом відповідно до ст. 47 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Ухвалою від 21.03.2011 Київський апеляційний господарський суд прийняв апеляційну скаргу ОСОБА_1 до провадження та призначив розгляд справи
на 29.03.2011.
У судове засідання від 29.03.2011 ОСОБА_1 та його представники не з’явилися, причину неявки не повідомили. Ухвалою КАГС від 29.03.2011 розгляд справи відкладено у зв’язку з неявкою сторін та призначено на 12.04.2011.
У судовому засіданні від 12.04.2011 представник скаржника надав пояснення по справі та просив задовольнити апеляційну скаргу Яловіцкого В.В. у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, заслухавши пояснення представника сторони по справі, дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 з наступних підстав.
За наслідками розгляду справи, колегією суддів встановлено, що громадянин України ОСОБА_1 з 19.10.2004 зареєстрований Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією, як Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець, за номером запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 2 069 000 0000 000885.
Із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що основними видами діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є :
· малярні роботи та скління;
· будівництво будівель;
· рекламна діяльність;
· покриття підлог та облицювання стін.
21.12.2009 ОСОБА_1 звернувся до господарського суду м. Києва із Заявою про визнання банкрутом, в порядку статті 47 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Під час розгляду справи у судовому засіданні від 07.02.2011 судом першої інстанції встановлено, що в обґрунтування Заяви про порушення провадження у справі про визнання банкрутом, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 посилається на наявність в неї заборгованості перед кредиторами:
1. ОСОБА_3. (код ДРФО НОМЕР_1, АДРЕСА_1) згідно договору між батьками про утримання (сплату аліментів) на дитину від 30.11.2009 - в сумі 276 000 грн. Строк виконання зобов'язання - до 06.12.2009.
2. ОСОБА_4 (код ДРФО НОМЕР_2, адреса проживання: АДРЕСА_2) згідно авторського договору № 2 від 11.01.2008 в сумі 160 000 грн. Строк виконання зобов'язання - до 08.03.2009 .
3. Акціонерним товариством «ОТП Банк» в сумі 73169,03 доларів США та
8112,78 грн. згідно кредитного договору від 21.04.2008 № ML 005/087/2008 (сума кредиту –66 244,38 доларів США, сума відсотків за користування кредитом – 6924,65 доларів США; штрафні санкції - 8112,78 грн.) Вимога забезпечена іпотекою за договором іпотеки
від 21.04.2008 № PML 005/087/2008. Строк виконання зобов'язання –17.10.2009.
4. Відкритим акціонерним товариством «Селянський банк «Дністер» в сумі
94 315,34 грн. на підставі кредитного договору від 02.03.2006 № 3357/1 Вимога забезпечена заставою (договір застави від 02.03.2006р.). Строк виконання зобов'язання 14.08.2009.
5. Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредит Коллекшн Групп» в сумі
54 449,73 гривен - згідно досудової вимоги від 02.07.09 р. Право вимоги цієї суми
TOB «Кредит Коллекшн Групп» отримало, уклавши з Акціонерним банком «ІНГ Банк Україна» договір факторингу від 20.05.200 №0 ЗФ.
Загальний розмір зобов'язань перед кредиторами строк виконання яких настав, на які посилається боржник становить 592 877,85 гривен та 73 169,03 доларів США.
Судом першої інстанції встановлено, що Кредитний договір від 21.04.2008
№ ML 005/087/2008 укладено між ЗАТ «ОТП Банк» та
Яловіцьким Володимиром Віталійовичем. Згідно договору іпотеки від 21.04.2008
№ PML 005/087/2008, укладеного на виконання вищезазначеного Кредитного договору, сторонами договору іпотеки є ЗАТ «ОТП Банк» та громадянин України - ОСОБА_1
З Договору № 3357/1 про надання кредиту на купівлю автомобілю від 02.03.2006 вбачається, що він укладений між ВАТ СКБ «Дністер» та фізичною особою -
ОСОБА_1.
На підтвердження заборгованості перед ТОВ «Кредит Коллекшн Групп» заявник подав Досудову вимогу від 02.07.2009, з якої вбачається, що вона звернена до громадянина ОСОБА_1
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що вказані договори з кредитними установами були укладені боржником не як суб’єктом підприємницької діяльності, а як фізичною особою – громадянином ОСОБА_1.
Крім того, автомобіль CITROEN C4 5P SX 1.6i, який було придбано за отримані за Кредитним договором № 3357/1 також не міг використовуватися для здійснення підприємницької діяльності боржника, оскільки був придбаний не суб’єктом підприємницької діяльності, а громадянином ОСОБА_1. для власного користування.
Зобов’язання ОСОБА_1 перед ОСОБА_3. за договором між батьками про утримання (сплату аліментів) на дитину від 30.11.2009 не може враховуватись в межах даного провадження, оскільки є особистим та не пов’язане зі здійсненням підприємницької діяльності боржника.
Як зазначено у заяві про порушення провадження справи про банкрутство підприємницька діяльність боржника здебільшого включала в себе рекламну діяльність - вироблення об'єктів зовнішньої реклами, та виробництво дерев'яних конструкцій і столярних виробів.
Згідно авторського договору від 11.01.2008 № 2., укладеного між Крюковим Т.У та боржником, та акту приймання-передачі об'єкту інтелектуальної власності (твору) від 21.01.2008, підписаного на виконання вказаного договору, предметом цього договору є створення ОСОБА_4 науково-популярного твору «Винахід та корисна модель: особливості правового режиму».В матеріалах справи відсутні докази, що свідчили б про існування зв’язку між підприємницькою діяльністю, яку здійснював боржник та предметом авторського договору від 11.01.2008 №2. між ним та ОСОБА_4
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що грошові зобов’язання громадянина ОСОБА_1, на які він посилається як на підставу визнання його банкрутом, не пов’язані з підприємницькою діяльністю Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, а тому неможливість їх виконати не може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1
Заява про порушення провадження у справі про банкрутство, що була подана до суду боржником, не містить відомостей про наявність інших підстав для порушення провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_1
За оцінкою колегією суддів, господарський суд дійшов правильного висновку, що станом на 07.02.2011 відсутні правові підстави для порушення провадження справи про банкрутство боржника - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
Відповідно до вимог ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено обов'язок сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В той же час, стаття 34 ГПК України встановлює, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду встановлено, що у матеріалах справи № 44/495-6 відсутні будь-які докази, які б могли свідчити про витрачання ОСОБА_1 заборгованих ним коштів за зазначеними ним у Заяві договорами кредитування саме на підприємницьку діяльність, а не на власні потреби (ремонт житла, придбання меблів, тощо).
Заявником також не надано суду першої інстанції будь яких додаткових доказів (первинних бухгалтерських документів, накладних, рахунків фактури, податкових накладних, платіжних доручень, тощо), які б підтверджували витрачання позичених, за раніше зазначеними договорами позики коштів, саме на підприємницьку діяльність.
Таких доказів скаржник ОСОБА_1 не представив і під час розгляду апеляційної скарги.
Згідно з преамбулою Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності –боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до вимог ст. 1 спеціального Закону України боржник – суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
Згідно з ч. 1 ст. 47 вищезазченого Закону, яка має назву «Загальні положення про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності –громадянина» правила, передбачені цією статтею застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням громадянина –суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що спеціальний Закон пов'язує можливість порушення справи про банкрутство громадянина –підприємця з наявністю доказів існування грошової заборгованості перед кредиторами саме внаслідок здійснення громадянином, який має статус суб'єкта підприємницької діяльності, господарської, підприємницької діяльності.
Відповідно до вимог статті 42 ГК України підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає , що на момент звернення боржника із Заявою про порушення справи про банкрутство ОСОБА_1 відсутні правові підстави для порушення провадження справи про банкрутство боржника - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що повторно розглянувши справу, суд першої інстанції належним чином, у повному обсязі, надав правову оцінку всій сукупності доказів, що знаходяться у матеріалах даної справи, виконав вказівки, викладені в Постанові Вищого господарського суду України від 30.03.2010, а тому, дійшов обргрунтованих висновків про припинення провадження у даній справі на підставі
п1-1 ч.1 ст.80 ГПК України. (Аналогічна правова позиція щодо застосування
п1-1 ч.1 ст.80 ГПК України викладена у Постанові ВГСУ від 07.09.2010
у справі № 10/2696).
Керуючись ст.ст. п1-1 ч.1 ст. 80, 99, 101-106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду м. Києва від 07.02.2011 у справі № 44/495-б залишити без змін.
Постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2011 у
справі № 44/495-б набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний термін.
Копію Постанови надіслати до відома: прокуратурі м. Києва, ДПА у м. Києві.
Головуючий суддя Ільєнок Т.В.
Судді Шипко В.В.
Борисенко І.В.