Справа №  2-200/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 квітня 2011  року                                               Обухівський районний суд Київської області в складі :

Головуючого - судді                         Кулініченко Г.В.,

при секретарі судового засідання   Денисенко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Піщана»до ОСОБА_1, треті особи –товариство з обмеженою відповідальністю «Лідербуд», товариство з обмеженою відповідальністю «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна компанія»про визнання договору дійсним, визнання права власності на об’єкт нерухомого майна,

установив:

           Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, обґрунтовуючи яку зазначив, що він, згідно договору купівлі-продажу №10-0401/КП-1 від 01 квітня 2010 року придбав у третій особи, товариства з обмеженою відповідальністю «Лідербуд»об’єкт незавершеного будівництва –двохповерховий паркінг з надбудованими торгівельними приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1. 21 травня 2010 року від відповідача на адресу позивача надійшла претензія, що ним укладений інвестиційний договір з ТзОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія»на придбання частини нерухомого майна в АДРЕСА_1, а тому укладення договору між позивачем та третьою особою є порушенням його прав і він не визнає їх договору. Відповідач ставить під сумнів набуття позивачем права власності на нерухоме майно, а тому позивач просить в судовому порядку визнати дійсним договір укладений між ним та третьою особою, визнати дії відповідача неправомірними та визнати за ним право власності на нерухоме майно.(а.с.3-5)

Представник позивача в судове засідання не з’явився, але подав письмову заяву (вхідний №4140/11 від 18 лютого 2011 року), що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить справу розглядати за їх відсутністю.

Відповідач, будучі повідомлений про час, місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, але подав письмову заяву, що заперечує проти задоволення позову та просить справу роздягати за його відсутністю. (вхідний №4109/11 від 18 лютого 2011 року).

Третя особи, будучі повідомлені про час, місце розгляду справи, в судове засідання не з’явились, про поважність неявки суд не повідомили.

Суд дослідивши та оцінивши матеріали справи встановив.

03 вересня 2008 року відповідач уклав договір про пайову участь у фінансуванні будівництва центру торгівлі, що підтверджується копією договору. (а.с.17-20)

01 квітня 2010 року між позивачем та третьою особою був укладений договір купівлі-продажу №10-0401/КП-1, що підтверджується копією договору та актами приймання-передачі документації. (а.с.6-15)

21 травня 2010 року позивач отримав претензію відповідача, що підтверджується копією претензії. (а.с.16)

          Суд дослідивши та оцінивши матеріали справи встановив, що між сторонами виникли спірні цивільні правовідносини щодо набуття позивачем права власності на набуте останнім, згідно договору купівлі-продажу нерухоме майно.

Визначивши спірні правовідносини суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, вирішуючи переданий на розгляд суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі належним позивачем. Відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у  інших осіб відповідного обов’язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов’язку від інших осіб, тим самим лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

          Згідно статті 11 ЦК України встановлено, що «цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, а підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини», правочином, згідно статті 202 ЦК України, є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, згідно статті 331 ЦК України встановлено, що «право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва», а статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів”, а згідно ст. 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється та не визнається іншою особою ”.

Згідно ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори), а згідно ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою ст. 203 ЦК України, а саме - зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Дані вимоги є договорі укладеному позивачем, що вказує на його дійсність, а тому суд вважає за необхідне визнати його таким.

Згідно статті 15 ЦК України встановлено, що «кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства», а статтею 16 ЦК України встановлено, що «кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу».

          Статтею 16 ЦК України встановлено, що способами захисту прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання  незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної  Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом», а тому суд визнаючи договір дійсним вважає за необхідне визнати за позивачем право власності на майно придбане згідно даного договору.

        Згідно статті 58 ЦПК України встановлено, що «належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування», а згідно статті 60 ЦПК України встановлено, що «кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях», позивачем не додано доказів вказуючи на протиправність дій відповідача, а тому суд вважає за необхідне в даній частині позову відмовити.

Враховуючи вищевказане, керуючись ст.ст.10,15,16,59,60,88,212,213,215 ЦПК України, ст.ст.11,15,16,202,203,215,328,331 Цивільного кодексу України, суд,

                                                                        ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Піщана»задовольнити частково .

          Визнати дійсним договір купівлі-продажу №10-0401/КП-1 від 01 квітня 2010 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідербуд»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Піщана».

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Піщана»право власності на об’єкт незавершенного будівництва по АДРЕСА_1 Київської області придбаний згідно договору купівлі-продажу №10-0401/КП-1 від 01 квітня 2010 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідербуд»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Піщана».

В інший частині позову відмовити.

          Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд на протязі десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які відсутні протягом даного строку з дня отримання копії рішення.

Суддя: