Справа № 2-197/2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2007 року                                             Ананьївський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді           - Скуртова М. І.

при секретарі                                  - ЛичманЛ.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ананьєві справу за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок,  заінтересована особа Ананьївська Друга сільська рада Ананьївського району Одеської області,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 02 лютого 2007 року звернувся до суду про визнання права власності на житловий будинок. Позивач посилається на те,  що ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати,  ОСОБА_2,  яка мешкала в АДРЕСА_1. Після смерті матері відкрилась спадщина на її майно,  в тому числі й на житловий АДРЕСА_1. Вказаний будинок мати заповідала позивачу.

Позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом,  однак звернувшись до нотаріальної контори для належного оформлення спадщини,  йому було відмовлено,  оскільки відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок.

Позивач пояснив,  що дійсно свідоцтво про право власності на цей будинок не видавалося,  по закінченню будівництва у 1963 році житловий будинок до експлуатації не здавався,  правовстановлюючі документи на нього відсутні у зв'язку з тим,  що на момент побудови житлового будинку та до 1991 року його реєстрація,  здача до експлуатації та отримання правовстановлюючих документів у сільській місцевості не були обов'язковими,  достатнім було лише реєстрація в погосподарській книзі Ананьївської Другої сільської ради Ананьївського району Одеської області. Таким чином,  за життя мати володіла та користувалася належним їй будинком без відповідного оформлення права власності.

У попередньому судовому засіданні при розгляді справи представник позивача,  діюча за дорученням від 23.01.2007 року (а.с. 15),  повністю підтримала позовні вимоги,  просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами,  розташований по АДРЕСА_1.

Представник Ананьївської Другої сільської ради Ананьївського району Одеської області у попередньому судовому засіданні при розгляді справи пояснив,  що сільська рада позовні вимоги визнає повністю та не заперечують проти визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок,  який залишився після смерті його матері.

Суд,  заслухавши представника позивача,  представника сільської ради та вивчивши документи справи приходить до висновку,  що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено,  що позивач - ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_2,  уродженець м.  Ананьева Одеської області та мешканець АДРЕСА_2,  що підтверджується копією паспорту (а.с. 5).

Відповідно до свідоцтва про народження (а.с. 7) ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.  Ананьєві Одеської області,  його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Встановлено,  що ОСОБА_2 дійсно була зареєстрована і фактично мешкала в АДРЕСА_1 по день своєї смерті,  що підтверджується довідкою Ананьївської Другої сільської ради Ананьївського району Одеської області (а.с. 12),  їй належав житловий АДРЕСА_1,  що також підтверджується довідкою Ананьївської Другої сільської ради  Ананьївського  району  Одеської  області  (а.с. 13),   та

2

відповідно до свідоцтва про смерть (а.с. 10),  ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3.

Згідно проекту рішення (а.с. 8) сесії Ананьївської Другої сільської ради Ананьївського району Одеської області від 15 травня 1963 року №456 „Про передачу в користування земельних ділянок" ОСОБА_4 було надано в постійне користування присадибну ділянку в АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку,  господарських будівель та споруд та для ведення особистого підсобного господарства.

Згідно довідки характеристики Ананьївського районного БТІ на даний час загальна вартість житлового будинку разом з господарчими будівлями та спорудами складає 20834 гривні (а.с. 14).

Також судом встановлено,  що текстом заповіту від 10 лютого 2003 року ОСОБА_2 заповідала все своє майно,  а також житловий будинок в АДРЕСА_1 своєму синові ОСОБА_1 (а.с. 9).

Так,  згідно  ст. . 328 ЦК України,  право власності набувається на підставах,  що не заборонені законом,  зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до  ст.  331 ЦК України,  право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки,  будівлі,  споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації,  право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації,  право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Так,  згідно  ст.  1218 ЦК України,  до складу спадщини входять усі права та обов'язки,  що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином,  зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок,  який залишився після смерті його матері,  ОСОБА_4,  яка ІНФОРМАЦІЯ_3.

Сторонам роз'яснено вимоги  ст.  174 ЦПК України й наслідки відповідних процесуальних дій.

На підставі викладеного,  керуючись Законом України "Про власність",   ст.  ст.  328, 331,  1218, 1261, 1268 ЦК України,   ст.  ст.  10, 11, 60, 130, 174, 209, 212-215 ЦПК України,  суд,  -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_2,  право власності на житловий будинок,  розташований за адресою АДРЕСА_1,  разом з господарчими будівлями та спорудами,  загальною вартістю 20834 гривні,  який залишився після смерті його матері,  ОСОБА_4,  яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4  ст.  295 ЦПК України.