Справа № 2-79/2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2007 року                                              Ананьївський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді           - Скуртова М. І.

при секретарі                                  - ЛичманЛ.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ананьєві справу за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами,  заінтересована особа Ананьївська Перша сільська рада Ананьївського району Одеської області,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1  04 грудня 2006 року звернулася до суду про визнання права власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами. Позивач посилається на те,  що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний брат,  ОСОБА_2,  який мешкав в АДРЕСА_1. Після смерті брата відкрилась спадщина на його майно,  в тому числі й на житловий будинок,  розташований по вищезазначеному адресу. На вказаний будинок брат заповіту не залишив.

Позивач є спадкоємицею за законом,  однак звернувшись до нотаріальної контори для належного оформлення спадщини,  їй було відмовлено,  оскільки відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок.

Позивач пояснила,  що дійсно свідоцтво про право власності на цей будинок не видавалося,  але збереглися документи,  пов'язані з забудовою,  а саме свідоцтво на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР на ім'я ОСОБА_2,  також рішення сесії Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області про передачу у приватну власність земельних ділянок,  що були раніше надані громадянам у користування. Крім того,  22.11.2006 року рішенням виконавчого комітету Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області №70 було вирішено оформити право приватної власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 з видачею свідоцтва про право власності на ім'я померлого ОСОБА_2. По закінченню будівництва житловий будинок до експлуатації не здавався,  правовстановлюючі документи на нього відсутні у зв'язку з тим,  що на момент побудови житлового будинку та до 1991 року його реєстрація,  здача до експлуатації та отримання правовстановлюючих документів у сільській місцевості не були обов'язковими. Таким чином,  за життя брат володів та користувався належним йому будинком без відповідного оформлення права власності.

У попередньому судовому засіданні та при розгляді справи позивач повністю підтримала свої позовні вимоги,  просить суд визнати за нею право власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами,  розташований в АДРЕСА_1.

Представник Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області в судове засідання не з'явився,  однак сільська рада надала заяву (а.с. 15) про розгляд справи у відсутність їх представника,  з позовними вимогами згодні повністю та не заперечують проти визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами,  який залишився після смерті її брата.

Суд,  заслухавши позивача,  допитавши свідка та вивчивши документи справи приходить до висновку,  що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено,  що позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2,  уродженка та мешканка м.  Ананьева Одеської області,  перебуває у шлюбі з ОСОБА_3 з 16 квітня 1964 року,  зареєстрованому Ананьївським р/в ЗАГС Одеської області,  згідно копії паспорту (а.с. 5).

Відповідно до свідоцтва про народження (а.с. 7),  ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.  Ананьєві Одеської області,  її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_5. 16 квітня 1964 року Ананьївським р/в ЗАГС Одеської області був зареєстрований шлюб між нею і ОСОБА_3,  після чого змінила прізвище на „ІНФОРМАЦІЯ_4",  що підтверджується свідоцтвом про одруження (а.с. 6).

Згідно довідки,  виданої відділом реєстрації актів цивільного стану Ананьївського районного управління юстиції Одеської області (а.с. 9),  ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3,  його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Таким чином встановлено,  що померлий ОСОБА_2 дійсно рідний брат ОСОБА_1. Також встановлено,  що він дійсно був зареєстрований і фактично мешкав в с Ананьїв - Перший Ананьївського району Одеської області по день своєї смерті,  що підтверджується довідкою Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області (а.с. 10). Відповідно до свідоцтва про смерть (а.с. 8),  ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР (а.с. 20),  забудовником вказано ОСОБА_2 і йому надана ділянка в с Ананьїв - Перший,  Ананьївського району Одеської області під забудову житлового будинку,  надвірних будівель та благоустрію ділянки. Строк будівництва 1971-1974 p.p..

Згідно рішення сесії Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області від 18.02.1997 року „Про передачу у приватну власність земельних ділянок,  що були раніше надані громадянам у користування" (а.с. 21) ОСОБА_2 було передано у безплатно у приватну власність присадибну ділянку для обслуговування житлового будинку,  господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства. Крім того,  суду надано рішення виконавчого комітету Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області від 22.11.2006 року №70 „Про оформлення права власності",  за яким було вирішено оформити право приватної власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 з видачею свідоцтва про право власності на ім'я померлого ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинковолодіння (а.с. 11).

Згідно довідки характеристики Ананьївського районного БТІ на даний час загальна вартість житлового будинку разом з господарчими будівлями та спорудами складає 12896 гривень (а.с. 12).

Так,  згідно  ст. . 328 ЦК України,  право власності набувається на підставах,  що не заборонені законом,  зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до  ст.  331 ЦК України,  право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки,  будівлі,  споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації,  право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації,  право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Так,  згідно  ст.  1218 ЦК України,  до складу спадщини входять усі права та обов'язки,  що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Допитаний судом свідок,  ОСОБА_6,  що дуже добре знає позивача і померлого,  оскільки її батько і ОСОБА_2.  рідні брати. Він працював директором цегельного заводу,  будинок -наймав людей і будував сам.  Позивач його доглядала,  він хворів і раптово помер,  тому і не встиг залишити заповіт,  однак весь час казав,  що залишить все своїй сестрі - ОСОБА_1. .

У суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів,  повідомлених свідком.  Даних про її заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні,  її показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Таким чином,  зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок,  який залишився після смерті її брата,  ОСОБА_2,  який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

На підставі викладеного,  керуючись Законом України "Про власність",   ст.  ст.  328, 331,  1218, 1261, 1268 ЦК України,   ст.  ст.  10, 11, 60, 130, 209, 212-215 ЦПК України,  суд,  -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_2,  право власності на житловий будинок,  розташований за адресою АДРЕСА_1,  разом з господарчими будівлями та спорудами,  загальною вартістю 12896 гривень,  який залишився після смерті її брата,  ОСОБА_2,  який помер 07.02.2004 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4  ст.  295 ЦПК України.