ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" червня 2006 р.

Справа  № 5/82-06-2587

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „ЕК Одесаобленерго” в особі Білгород –Дністровського РЕМ, Одеська область, м. Білгород –Дністровський.

до відповідача: Приватного підприємства „Агентство –2500”, Одеська область, м. Білгород - Дністровський.  

                Про стягнення  44 360, 64 грн.

Суддя          С.К. Могил

Представники:  

Позивача: Шевченко Т. А., на підставі довіреності.

Відповідача: Гудков С. О., на підставі довіреності.

Присутня особа з боку відповідача: Тихоплав Д. Г., на підставі посвідчення.

     

Суть спору: про стягнення 44 360, 64 грн.

У судових засіданнях були оголошені перерви з 05.04.2006 року до 26.04.2006 року та з 31.05.2006 року до 09.06.2006 року у відповідності з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відкрите акціонерне товариство “ЕК Одесаобленерго” в особі Білгород –Дністровського РЕМ звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства „Агентство – 2500” на свою користь заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі 43 804, 59 грн.

Відповідачем до суду було подано відзив на позов в якому відповідач позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі в зв’язку з чим просив суд у задоволенні позову ВАТ „ЕК Одесаобленерго” відмовити у повному обсязі на підставі доводів та заперечень викладених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.05.2006 року строк розгляду справи було продовжено на один місяць до 16.06.2006 року.   

Представниками сторін по справі до суду були подані додаткові документи, які у судових засіданнях судом були розглянуті та долучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.

Розглянув матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив:

Між ВАТ “ЕК Одесаобленерго”, в особі його структурної одиниці Білгород –Дністровського РЕМ та Приватним підприємством „Агентство –2500” був укладений договір про постачання електроенергії № 963 від 27.07.2003 року.

Умовами укладеного договору, ВАТ „ЕК Одесаобленерго” було зобов’язано відпускати Приватному підприємству „Агентство –2500” електричну енергію у відповідності з встановленими даними договором умовами та величинами, а Приватне підприємство „Агентство –2500” було зобов’язано сплачувати за використану електричну енергію відповідно до умов договору та у строки, які передбачено договором.

У відповідності з пунктом 9.4 укладеного договору, договір було укладено на строк до 31.12.2003 року і він набрав чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

У матеріалах справи відсутні будь які заяви або листи однієї з сторін за договором про відмову від договору або припинення його дії, таким чином станом на дату подання позову договір з додатками є дійсним і обов’язковим для виконання сторонами.

Як зазначає ВАТ „ЕК Одесаобленерго” у своїй позовній заяві, Приватним підприємством „Агентство –2500” було допущено перевищення договірних величин споживання електроенергії за договором у грудні 2004 року на суму 43 804, 59 грн. За ствердженням позивача, зазначене перевищення сталося внаслідок проведення енергопостачальною організацією коригування ліміту споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії та доведення скоригованого ліміту до споживача. В зв’язку з неможливістю сплати боргу між позивачем та відповідачем була укладена угода про порядок погашення заборгованості від 31.01.2005 року №73/05. Позивач зазначає, що відповідач свої зобов’язання за договором та угодою не виконав, що стало підставою для звернення до суду за захистом порушених прав ВАТ „ЕК Одесаобленерго”. В обґрунтування своїх вимог позивачем до суду були подані договір про постачання електроенергії, додатки до договору, розрахунок перевищення договірних величин споживання електроенергії, лімітне повідомлення про проведення коригування ліміту споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії, рахунки за активну електроенергію та за ПДВ, звіт відповідача про обсяги спожитої електроенергії та угода про порядок погашення заборгованості від 31.01.2005 року №73/05.

Ґрунтуючись на наданих документальних доказах та вимогах Закону України “Про електроенергетику”, Порядку постачання електроенергії споживачам, Правил користування електроенергією, Цивільного кодексу України, умовах укладеного договору та угоди про порядок погашення заборгованості ВАТ „ЕК Одесаобленерго” просить суд стягнути з Приватного підприємства „Агентство –2500” на свою користь заборгованість за перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі 43 804, 59 грн.

Приватне підприємство „Агентство –2500” позовні вимоги ВАТ „ЕК Одесаобленерго” не визнало, вважає їх необґрунтованими, оскільки вважає, що постачальником електроенергії не дотримано процедури встановлення, доведення та коригування граничних величин споживання електроенергії, як передбачено Правилами користування електричної енергії та Порядком постачання електричної енергії споживачам та умовами укладеного договору, оскільки відповідачу не були доведені належним чином повідомлення про коригування ліміту споживання електроенергії. Також відповідач зазначає що угода про порядок погашення заборгованості є недійсною оскільки вона не відповідає вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України.

З підстав викладених у відзиві на позовну заяву та ґрунтуючись на вимогах Правил користування електроенергією, Порядку постачання електричної енергії споживачам, Цивільного кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” відповідач просить суд відмовити ВАТ „ЕК Одесаобленерго” у задоволенні його позовних вимог про стягнення заборгованості за перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі 43 804, 59 грн.

Дослідивши матеріали справи, вислухав представників сторін, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, між сторонами по справі був укладений договір № 963 від 27.07.2003 року про постачання електричної енергії, предметом якого є умови та порядок постачання електроенергії та оплата спожитої електроенергії.

У відповідності з пунктом 2.2.3 укладеного договору відповідача було зобов’язано проводити розрахунки за електроенергію згідно умов додатків до договору. Згідно з пунктом 1 додатку №5 до укладеного договору сторони домовились про те, що розрахунковим періодом є період з 22-23 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Також у вказаному пункті зазначено, що при розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття “розрахунковий період” та “календарний місяць” вважаються прирівняними та про те, що за дату оплати приймається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника електроенергії або дата внесення споживачем готівки в касу Постачальника. Пунктом 5 зазначеного додатку встановлено, що остаточний розрахунок за активну електроенергію та інші платежі здійснюються споживачем самостійно на протязі п’яти днів після дати виписки рахунку. Згідно п. 5.2 договору, за підсумками розрахункового періоду договірна (гранична) величина споживання електроенергії коригується постачальником до рівня фактично оплаченого за цей період обсягу електроенергії та, у разі споживання понад договірну величину, письмово доводяться до відома споживача рівень відкоригованої договірної величини споживання електроенергії. Коригування граничної величини споживання електроенергії може бути проведено як в сторону збільшення так і в сторону зменшення, в залежності від рівня здійсненої оплати за розрахунковий період. В пункті 4.2.2 укладеного договору сторони домовились про те, що за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності, Споживач сплачує Постачальнику п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої та скоригованої величини до рівня фактично оплаченої, а також п’ятикратну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду та договірною величиною потужності на поточний рахунок з спеціальним режимом використання Постачальника...

Щодо проведення коригування та стягнення санкцій за перевищення скоригованого ліміту споживання електроенергії, то такі умови також передбачені п. п. 3, 4 додатку №1 до договору.

До наведеного слід додати, що у відповідності з Правилами користування електричною енергією, які затверджено Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 року із змінами та доповненнями внесеними постановою НКРЕ №928 від 22.08.2002 року, договірна величина споживання електричної енергії, це узгоджений в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем обсяг електричної енергії, який може бути спожитий споживачем за відповідний розрахунковий період. Гранична величина обсягу споживання –обсяг споживання електричної енергії, який визначається для споживачів постачальником електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до порядку, встановленого чинними нормативно –правовими актами. Згідно п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору. Обов'язковому погодженню з представництвом Держенергонагляду підлягають граничні величини споживання електричної енергії та потужності, розраховані для споживачів з максимальною дозволеною величиною споживання електричної потужності 750 кВт і більше та вибірково для інших споживачів, які впливають на режими електроспоживання у регіоні.

Відповідно до пункту 6.1. Правил користування електричною енергією затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за №417/1442, договір на постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Виходячи з вищенаведеного можна зробити висновок, що проведення та застосування позивачем відносно відповідача направлених дій та процедури встановлення, проведення та доведення скоригованих договірних (граничних) величин споживання електричної енергії має здійснюватись за умови визначення у договорі між сторонами порядку встановлення, проведення та доведення скоригованих договірних (граничних) величин споживання електричної енергії.

Як видно з договору та зазначено у його умовах, між сторонами по справі були узгоджені питання щодо проведення коригування ліміту та доведення до споживача скоригованих величин споживання електричної енергії. Також у договорі передбачені умови проведення коригування ліміту споживання електроенергії у разі несвоєчасної оплати і стягнення санкцій в порядку ст. ст. 26, 27 Закону України „Про електроенергетику”, з зазначенням порядку проведення коригування, доведення скоригованої величини споживання електричної енергії, виставлення рахунків за перевищення скоригованої величини та його оплати.

Судом встановлено, що кількість та обсяги електричної енергії та потужності на кожен місяць 2005 року між сторонами були визначені у додатку №1 до договору, а також те, що у січні 2005 року відповідачем споживалась електрична енергія.

Як свідчать матеріали справи, в грудні 2004 року відповідачем спожито електроенергії на суму 10 951, 15 грн. без урахування ПДВ. Вказані обставини підтверджуються наданим до суду звітом відповідача про обсяги спожитої електроенергії та відповідним рахунком за активну електроенергію.

Відповідно до п. 7.8 Правил користування електроенергією остаточний розрахунок за електричну енергію здійснюється споживачами відповідно до показів розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та підтверджуються споживачем відповідно до договору. За домовленістю сторін у договорі може бути передбачений інший порядок зняття показів розрахункових засобів обліку. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку зазначається у договорі або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію.

Як видно з матеріалів справи 27.12.2004 року позивачем відповідачу було виставлено рахунок на оплату спожитої електроенергії у розмірі 10 951, 15 грн. (без урахування ПДВ –2 190, 23 грн.).  Згідно рахунку строк для його плати було встановлено у термін до 10.01.2005 року та відповідача було попереджено про припинення постачання електроенергії у разі прострочення його оплати. Як видно з рахунку, його отримано 27.12.2004 року представником відповідача –Тихоплав.

За умовами укладеного договору (додаток №5) сторони домовились про те, що кінцевий розрахунок за спожиту електроенергію необхідно здійснити протягом п’яти днів після дати виписки рахунку.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, а ст. 255 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Як вбачається з пояснень представників позивача та відповідача виставлений рахунок за грудень 2004 року відповідачем був сплачений з запізненням. З зазначеного впливає, що відповідачем було затримано проведення оплати за спожиту електроенергію, в зв’язку з чим відповідачем були порушені умови договору в частині проведення своєчасної оплати за спожиту електроенергію у розрахунковому періоді. В зв’язку з несплатою у встановлені договором строки, позивачем відповідачу на підставі договору була скоригована договірна величина споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії, що підтверджується копією лімітного повідомлення від 18.01.2005 року, яким на грудень 2004 року було скориговано величину споживання до 0 кВт/г та виставлено рахунок від 24.01.2005 року на оплату ПДВ на суму 43 804, 59 грн. Обставини щодо проведення коригування та перевищення відкоригованого ліміту споживання електроенергії на розрахунковий період також підтверджуються угодою про порядок погашення заборгованості від 31.01.2005 року №73/05 та актом звірки взаєморозрахунків від 02.02.2006 року, а тому твердження відповідача про необґрунтованість вимог позивача та незнання про коригування ліміту та його не доведення є хибними і такими що не заслуговують на увагу та спростовуються наявними матеріалами справи.

Щодо угоди, то на думку суду угода про порядок погашення заборгованості від 31.01.2005 року №73/05 є лише додатком до договору про постачання електроенергії № 963 від 27.07.2003 року якою визначено строки погашення заборгованості і ця угода не змінює зобов’язань за основним договором і не є правочином яким би були змінені умови основного договору, тобто новацією.

Статтею 27 Закону України “Про електроенергетику” (в редакції Закону яка діяла на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Одним з видів правопорушень в електроенергетиці є крадіжка електричної і теплової енергії, у тому числі споживання електроенергії понад договірні величини, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку. Слід зазначити, що Закони, які б відповідно до ст. 92 Конституції України визначали дії, щодо споживання електричної енергії понад граничну величину, скориговану відповідно до п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, злочином або адміністративним правопорушенням і встановлювали кримінальну або адміністративну відповідальність за такі дії відсутні.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що передбачена ч. 5 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” санкція, про що зазначається у ст. 27 названого Закону, на думку суду, за своєю природою є господарсько –правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і є штрафною санкцією.

Виходячи з наведеного, згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у  зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пунктом 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.  

При розгляді справи, судом було встановлено, що спожита електроенергія відповідачем у спірному періоді була повністю сплачена, але з затриманням. Отже, виходячи з вищенаведеного та умов укладеного між сторонами по справі договору, на думку суду, підстави для проведення коригування та обґрунтовані вимоги про стягнення ПДВ у ВАТ „ЕК Одесаобленерго” фактично існують, але приймаючи до уваги ступень виконання своїх зобов'язань за договорами відповідачем, майновий стан відповідача та інші інтереси сторін по справі, що заслуговують на увагу, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір нарахованих ВАТ „ЕК Одесаобленерго” Приватному підприємству „Агентство –2500” штрафних санкцій за ПДВ та стягнути з Приватного підприємства „Агентство –2500” на користь ВАТ „ЕК Одесаобленерго” штрафні санкції у розмірі 25000,00 грн.

Доводи відповідача про проведення позивачем коригування ліміту споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії з порушеннями судом не приймаються до уваги та відхиляються оскільки вони необґрунтовані та не підтверджені документально і спростовуються матеріалами справи. Під час розгляду справи відповідачем до суду не було належним чином доведено та доказано належне виконання своїх зобов’язань за договором. У відповідності з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи відповідача про те, що відповідно до ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” стягується санкція за ПДВ у двократному розмірі, а позивач незважаючи на це фактично намагається стягнути п’ятикратну вартість електроенергії, в зв’язку з чим його дії є неправомірними судом також не приймаються до уваги та відхиляються.

На момент виникнення між сторонами спірних відносин ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” передбачала стягнення санкцій за перевищення договірних величин споживання електроенергії у п’ятикратному розмірі спожитої електроенергії. Згідно з Законом України Про внесення змін до Закону України "Про електроенергетику" були внесені зміни у частину десяту ст. 24 і частинах п'ятій та шостій ст. 26 де слово "п'ятикратної" в усіх відмінках замінено словом "двократної" у відповідному відмінку. Відповідно до ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Але у даному випадку слід зазначити, що відповідно до рішення Конституційного суду України у справі №1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

У відповідності з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та викладенні у судових засіданнях доводи сторін в їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з віднесенням судових витрат на рахунок позивача та відповідача, у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 77, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Агентство –2500”, р/р 2600130101328 в відділенні Ощадбанку №6707, МФО 388034, код 25048752 (Одеська область, м. Білгород –Дністровський, вул. Першотравнева, 77) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” в особі Білгород –Дністровського РЕМ , р/р 26037333510931 в Білгород – Дністровському ПІБ, МФО 328458, код 26302282 (Одеська область, м. Білгород –Дністровський, вул. Маяковського, 42) 25 000 (двадцять п’ять тисяч) грн. штрафних санкцій за перевищення ліміту споживання електроенергії у грудні 2004 року.

3.          Стягнути з Приватного підприємства „Агентство –2500”, р/р 2600130101328 в відділенні Ощадбанку №6707, МФО 388034, код 25048752 (Одеська область, м. Білгород –Дністровський, вул. Першотравнева, 77) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” в особі Білгород –Дністровського РЕМ , р/р 26003301510931 в Білгород – Дністровському ПІБ, МФО 328458, код 26302282 (Одеська область, м. Білгород –Дністровський, вул. Маяковського, 42) 250 (двісті п’ятдесят) грн. державного мита, 67 (шістдесят сім) грн. 34 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

 

Рішення підписано 13.06.2006 року.

Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

        

Суддя                                                                                       Могил С.К.