Справа № 2/2506/165/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

11.04.2011 року                                  Деснянський районний суд м. Чернігова

в складі судді   Бечко Є.М.,

при секретарі   Чернобай Н.О.,

за участю пр-ка позивача ОСОБА_1,

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну  справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним  договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_5, приватний нотаріус ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів про надання кредиту, договорів поруки та іпотеки,

В С Т А Н О В И В :

          02.07.2009 року АКІБ «УкрСиббанк»(в теперішній час ПАТ «УкрСиббанк») звернувся до суду з позовами до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним  договором № 11099360000 від 20.12.2006 року та до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним  договором № 11365407000 від 03.07.2008 року та, уточнивши і збільшивши розмір  позовних вимог, просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11099360000 від 20.12.2006р. в сумі –61 166,39 доларів США що за курсом  НБУ складає 485 936,39 грн. та за договором про надання споживчого кредиту № 11365407000 від 03.07.2008р. в сумі –20 770,94 доларів США що за курсом  НБУ складає 165 014,73 грн., а також судові  витрати, мотивуючи, що відповідачі неналежним чином  виконують  свої зобов’язання  по поверненню кредиту та сплаті відсотків.

Ухвалою суду від  23.12.2010 року  справи були об’єднані у одне провадження.

Ухвалою від 28.01.2011 року справу  прийнято до провадження суддею Бечком Є.М. у зв’язку з закінченням повноважень судді ОСОБА_7

28.01.2011 року  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк»про визнання недійсними кредитних договорів та договорів поруки і іпотеки, мотивуючи, що вони не мали банківської ліцензії на використання іноземної валюти при здійсненні платежів за кредитними договорами, а отже кредитні договори  є незаконними, мають бути визнані недійсними, в зв’язку з чим   повинні бути  визнані недійсними і  договори  поруки та  іпотеки.

Зустрічний позов було прийнято для сумісного  розгляду з зустрічним позовом ухвалою від 31.01.2011 року.

У судових засіданнях представники позивача підтримали позов, заперечували проти задоволення  зустрічного позову.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 у судових засіданнях підтримали  зустрічний  позов,  позови банку не визнали.

Відповідачка ОСОБА_4 у судові засідання не з’являлась, надіслала на адресу суду  заяву  про розгляд справи у її відсутність.

Треті особи: приватні нотаріуси ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судове засідання не з’явились, про розгляд справи сповіщались, про відкладення розгляду справи не звертались.

Заслухавши  пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд  дійшов наступних висновків:

в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2, за договором про надання споживчого кредиту № 11099360000 від 20.12.2006 року отримав у позивача  кредит у вигляді  відновлювальної кредитної лінії у іноземній валюті на  суму  56500 дол. США на період до 19.12.2016 року,  зі  сплатою 13,3 %  відсотків річних  за  користування коштами,  згідно  графіку погашення.

З  метою  забезпечення зобов’язання 20.12.2006 року було  укладено  договори  поруки № 31205Р124 з  відповідачем ОСОБА_3 та №  31205Р123  з відповідачем ОСОБА_4

Позичальник своїх зобов’язань за договором належним не виконав, оскільки  в належні терміни не здійснював платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих відсотків що, відповідно до п. 7.1 кредитного договору, призвело до виникнення заборгованості та  нарахування відсотків і пені, що станом на 20.01.2011р. складає 61 166,39 доларів США що за курсом  НБУ, станом на 20.01.2011р. становить 485 936,39 грн. з яких:

-  кредит –45 666,93 доларів США;

-  несплачені відсотки за користування кредитом –12 471,00 доларів США;

- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом –1 528,02      доларів США;

- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом –   1 500,44 доларів США.

Відповідач ОСОБА_3, за договором про надання споживчого кредиту  № 11365407000 від 03.07.2008 року отримав у позивача  кредит у іноземній валюті на  суму  16000 дол. США на період до 02.07.2018 року,  зі  сплатою 15 %  відсотків річних  за  користування коштами,  згідно  графіку погашення.

З  метою  забезпечення зобов’язання 03.07.2008 року було  укладено  договори  поруки № 31205Р204 з  відповідачем ОСОБА_2 та №  31205Р204  з відповідачем ОСОБА_4

Позичальник своїх зобов’язань за договором належним не виконав, оскільки  в належні терміни не здійснював платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих відсотків що, відповідно до п. 4.1 кредитного договору, призвело до виникнення заборгованості та  нарахування відсотків і пені, що станом на 20.01.2011р. складає 165 014,73 грн. з них:

-  кредит –15 462,15 доларів США;

-  несплачені відсотки за користування кредитом –4 362,72 доларів США;

- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом –430,77 доларів США;

- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом –515,30 доларів США.

Також, з метою забезпечення виконання кредитних договорів між сторонами  20.12.2006 року було укладено іпотечний договір № 31205Z105, який посвідчено  приватним нотаріусом ОСОБА_5 та іпотечний договір № 31205Z170 від 03.07.2008 року, який посвідчено  приватним нотаріусом ОСОБА_6., за якими банку у іпотеку було передано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить  відповідачам на праві власності у рівних частинах.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, звертаючись з зустрічним позовом, посилаються на ст. 99 Конституції України, ст. 524 ЦК України,  зазначаючи, що грошовою одиницею України є гривня,  що зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України  гривні, що гривня, як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів.

          Відповідно до положень ч.3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Ст. 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто, відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак, у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Пунктом 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.07.2001 № 275, передбачено, що за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, до яких належить й іноземна валюта.

АТ «УкрСиббанк»має відповідні ліцензію та дозвіл, що підтверджується наданими суду копіями.

При цьому, пунктом 5.3 зазначеного Положення визначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Отже, чинне валютне законодавство України надає право банкам, які мають банківську ліцензію та письмовий дозвіл, здійснювати валютні операції, у тому числі, надавати кредити в іноземній валюті.

Посилання позивачів стосовно необхідності мати індивідуальну ліцензію банку, який здійснює кредитування в іноземній валюті, на пункт 4 статті 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», є невірним, оскільки п.п. «в»зазначеного пункту 4 статті 5 Декрету КМ України передбачає необхідність отримання індивідуальної ліцензії тільки у випадках, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Законодавством України на цей час не встановлено обмежень щодо граничних розмірів сум та термінів таких кредитів.          

Таким чином, валютна операція щодо надання кредитних коштів у іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Зазначене знайшло підтвердження  у Листах Національного Банку України «Про правомірність укладання кредитних договорів в іноземній валюті»№ 13-210/7871-22612 від 07.12.09 року та від 03.08.2010 року.

          Спірні кредитні договори позивачем 1 та позивачем 2 було укладено за їх власним волевиявленням, про що свідчать власноручні підпис позичальників у кредитних договорах. Також обрання валюти кредиту та умов повернення кредитних коштів визначено позичальниками самостійно. Про це свідчать анкети-заявки, оформлені позичальниками перед отриманням кредитів. Також підписанням кредитних договорів позичальник підтвердив свою здатність виконувати умови договорів, вважає їх справедливими по відношенню до себе, засвідчив повне розуміння своїх прав і обов’язків та повне погодження з ним.

          Тож, викладене вище на підтвердження додержання вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України під час укладання Кредитного договору  спростовує наявність підстав для визнання спірних правочинів недійсними.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Відповідно  до положень ст.ст. 1048-1052  ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути  позикодавцю позику та  сплатити  відсотки за  користування  коштами у  строк  та  у  порядку,  що  встановлені  договором.

В зв’язку з  викладеним у  позивача,  відповідно  до  умов договорів та  в силу положень ч.2 ст. 1050 ЦК України виникло право достроково вимагати в повному  обсязі сплати заборгованості  по  кредиту, процентах, сплати неустойки  та  відшкодування  збитків.

Згідно  вимог  ст.554 ЦК України поручитель несе  солідарну  відповідальність  з боржником за  невиконання  зобов’язання.

За  вказаних  обставин, суму заборгованості з відсотками та пенею по договору необхідно стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача, задовольнивши  позов у цій частині вимог повністю.

          Також з відповідачів на користь  позивача,  відповідно  до  ст.ст. 79, 88 ЦПК України належить стягнути сплачені позивачем при зверненні до суду судові  витрати,  які підтверджуються відповідними квитанціями.

В И Р І Ш И В :

          Позов ПАТ  «УкрСиббанк»задовольнити.

          Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»:

-          20770-94 дол. США заборгованості по договору про надання споживчого кредиту № 11365407000 від 03.072008 року;

-          61166-39 дол. США заборгованості по договору про  надання споживчого кредиту № 11099360000 від 20.12.2006 року;  

що разом становить 81937 (вісімдесят одну тисячу дев’ятсот тридцять сім) доларів 33 центи США,  що  за курсом НБУ складає 650951-12 грн.

          Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»1700 грн. у відшкодування судового збору, 120 грн. у відшкодування витрат на ІТЗ  судового розгляду, а разом 1820-00 грн.

          В задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4  - відмовити.

Рішення  може  бути  оскаржене до апеляційного  суду Чернігівської  області.

Апеляційна скарга на рішення суду  може бути  подана протягом десяти  днів з дня  його проголошення.

          Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя