ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"09" червня 2006 р. | Справа № 5/67-06-1907 |
За позовом: Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго”, м. Одеса.
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Одеська теплоелектроцентраль”, м. Одеса.
про стягнення 7 577 666, 30 грн.
Суддя Могил С. К.
Представники:
від позивача: Паскаль Т. В., на підставі довіреності.
від відповідача: Лисаковський В. І., на підставі довіреності.
Суть спору: про стягнення 7 577 666, 30 грн.
У судових засіданнях були оголошені перерви з 12.05.2006 року до 31.05.2006 року, з 31.05.2006 року до 06.06.2006 року та з 06.06.2006 року до 09.06.2006 року у відповідності з ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Відкрите акціонерне товариство “ЕК Одесаобленерго” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Одеська теплоелектроцентраль” заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 2 827 217, 28 грн., за перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі 4 494 882, 23 грн., за перевищення договірних величин потужності 3 007, 20 грн., пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 103 331, 25 грн., трьох відсотків річних у розмірі 34 269, 86 грн. та індексу інфляції у розмірі 114 958, 48 грн.
Відповідачем до суду було подано відзив на позовну заяву в якому відповідач позовні вимоги позивача не визнав у повному обсязі та просив суд у задоволенні позову відмовити на підставі доводів та заперечень які викладені у відзиві на позов.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.04.2006 року за письмовим клопотанням сторін строк розгляду справи було продовжено до 01.07.2006 року.
Відповідачем до суду були подані доповнення до відзиву на позовну заяву в яких відповідач позовні вимоги позивача визнав частково, в зв’язку з чим просив суд у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за перевищення договірних величин електроспоживання, перевищення граничних величин потужності, пені, річних та збитків від інфляції відмовити на підставі доводів та заперечень які викладені у доповненнях до відзиву на позов.
Позивачем до суду було подано заяву від 12.05.2006 року №21/445 про уточнення позовних вимог та заперечення на відзив, в якій позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 2 539 947, 75 грн., за перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі 4 494 882, 23 грн., за перевищення договірних величин потужності 3 007, 20 грн., пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 103 331, 25 грн., три відсотки річних у розмірі 34 269, 86 грн. та індекс інфляції у розмірі 114 958, 48 грн. Також позивач своєю заявою від 31.05.2006 року уточнив період за який стягується заборгованість за спожиту активну електроенергію.
Позивачем до суду було подано заяву від 02.06.2006 року №21/550 про уточнення позовних вимог, в якій позивач знов уточнив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 2 539 947, 75 грн., за перевищення договірних величин споживання електроенергії у розмірі 4 494 882, 23 грн., за перевищення договірних величин потужності 3 007, 20 грн., пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 103 331, 25 грн., три відсотки річних у розмірі 67 412, 25 грн. та індекс інфляції у розмірі 317 594, 90 грн.
В процесі розгляду справи з боку позивача та відповідача до суду були подані додаткові документи, які у судових засіданнях судом були розглянуті та залучені до матеріалів справи у якості документальних доказів.
Розглянув матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив:
Між ВАТ “ЕК Одесаобленерго” та ВАТ „Одеська теплоелектроцентраль” 25.04.2002 року разом з додатками був укладений договір №553 про постачання електроенергії, який діяв до укладання нового договору від 28.02.2005 року № 7 про постачання електричної енергії.
Умовами укладених договорів, позивача було зобов’язано відпускати відповідачу електричну енергію у відповідності з встановленими даними договорами умовами та величинами споживання електричної енергії, а відповідача сплачувати за фактично використану електричну енергію у строки які передбачено договорами.
У відповідності з пунктом 9.4 укладеного договору, договір від 28.02.2005 року № 7 було укладено на строк до 31 грудня 2005 року і він набрав чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. У матеріалах справи відсутні будь які заяви або листи однієї з сторін по договору про відмову від договору або припинення його дії, таким чином станом на дату подання позову договір є дійсним і обов’язковим для виконання сторонами.
Як зазначає позивач, у відповідача за 2004 рік та за 2005 року станом на 01.05.2006 року існує заборгованість за спожиту активну електроенергією у розмірі 2 827 217, 28 грн. За ствердженням позивача, станом на дату подання позову борг за активну електроенергію відповідачем не було погашено, але в процесі розгляду справи було проведено залік за яким заборгованість відповідача перед позивачем зменшилась на 287 269, 53 грн., в зв’язку з чим заборгованість відповідача за спожиту активну електроенергію у 2004 –2005 роках становить 2 539 947, 75 грн. В обґрунтування своїх вимог про стягнення заборгованості за активну електроенергію позивачем до суду були подані звіти відповідача про кількість спожитої електроенергії у спірний період, рахунки за спожиту активну електроенергію, обґрунтований розрахунок заборгованості, документальні докази щодо проведення заліку.
Крім того, позивач зазначає, що відповідачем було допущено перевищення договірних величин споживання електроенергії у квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2004 року та січні 2005 року на суму 4 494 882, 23 грн. та електричної потужності у жовтні 2003 року на суму 3 007, 20 грн., в обґрунтування чого до суду було подано лімітні повідомлення про коригування ліміту споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії, рахунки за активну електроенергію та за ПДВ, виписки з банківського рахунку позивача про надходження грошових коштів від відповідача, акт з контролю електричної потужності, розрахунок ліміту потужності, розрахунок нарахування підвищеної оплати, повідомлення про граничні рівні споживання електричної енергії та потужності, графік навантаження, зведену відомість результатів заміру активного навантаження, обґрунтовані розрахунки заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії та потужності.
Крім того, в зв’язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов’язань за договором позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 103 331, 25 грн., а також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України три відсотки річних у розмірі 67 412, 25 грн. та індекс інфляції у розмірі 317 594, 90 грн.
Ґрунтуючись на наданих документальних доказах та вимогах Закону України “Про електроенергетику”, Правил користування електроенергією, Цивільного кодексу України, умовах укладених договорів позивач згідно своїх остаточних позовних вимог просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість
- за спожиту активну електроенергію у 2004 – 2005 роках 2 539 947, 75 грн.;
- за перевищення договірних величин споживання електроенергії 4 494 881, 23 грн.;
- за перевищення договірних величин потужності 3 007, 20 грн.
- пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 103 331, 25 грн.;
- три відсотки річних у розмірі 67 412, 25 грн.;
- індекс інфляції у розмірі 317 594, 90 грн.
Відповідач позовні вимоги позивача визнав частково, а саме суму 2 747 339, 54 грн. яка складається з заборгованості за спожиту активну електроенергію з 01.03.2003 року по 31.12.2005 року Решту позовних вимог відповідач вважає необґрунтованими та безпідставними посилаючись на те, що до нього не може бути застосовано стягнення штрафних санкцій у зв’язку порушення справи про банкрутство ВАТ „Одеська теплоелектроцентраль”, оскільки ухвалою від 15.06.2001 року введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. З посиланням на ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” відповідач зазначає що протягом дії мораторію на задоволення вимог не нараховується штраф, пеня та не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.
Дослідивши матеріали справи, вислухав представників сторін, суд вважає, що позов ВАТ „ЕК Одесаобленерго” підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, між сторонами по справі разом з додатками були укладені договори від 25.04.2002 року №553 та від 28.02.2005 року № 7 про постачання електричної енергії предметом яких є умови та порядок постачання електроенергії позивачем та її оплата відповідачем.
У відповідності з умовами укладених договорів відповідача було зобов’язано проводити остаточний розрахунок за електроенергію на підставі рахунку у термін 5 днів після дати виписки рахунку.
На виконання своїх зобов’язань за договором позивачем відповідачу постачалась електроенергія у 2004 та 2005 роках. Вказані обставини підтверджуються наданими до суду звітами відповідача про кількість спожитої електроенергії та відповідними рахунками за активну електроенергію. В свою чергу відповідач розрахунки за спожиту електроенергію проводив неналежним чином в зв’язку з чим у відповідача перед позивачем станом на 01.05.2006 року, з урахуванням проведеного в процесі розгляду справи заліку на суму 287 269, 53 грн., залишилась несплаченою заборгованість за спожиту активну електроенергію у 2004 –2005 роках у розмірі 2 539 947, 75 грн. В процесі розгляду справи відповідачем не було доведено до суду належним чином відсутність цієї заборгованості, або надано докази які би спростували позовні вимоги позивача в цій частині. Доводи відповідача про наявність іншої заборгованості за активну електроенергію судом не приймаються до уваги та відхиляються, оскільки вони стосуються іншого періоду який не є предметом розгляду даної справи.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію у 2004 –2005 роках є обґрунтованими в зв’язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 2 539 947, 75 грн.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за ПДВ за 2004 –2005 роки у сумі 4 494 882, 23 грн. та за перевищення потужності у жовтні 2003 року на суму 3 007, 20 грн. слід зазначити наступне.
Як видно з укладеного договору №553 від 25.04.2002 року, який діяв до 28.02.2005 року, відповідача було зобов’язано вносити самостійно оплату за електроенергію у наступному порядку: 30% від суми заявленого місячного обсягу електроенергії за першу декаду розрахункового місяця; 30% від суми заявленого місячного обсягу електроенергії за другу декаду розрахункового місяця; 40% від суми заявленого місячного обсягу електроенергії за третю декаду розрахункового місяця з урахуванням передплати за попередні декади розрахункового місяця, а кінцевий розрахунок здійснюється за показами лічильників згідно звіту за мінусом сплаченої електроенергії протягом п’яти днів з моменту виставлення рахунку. Згідно з п. 3.5.1 укладеного договору сторони домовились про те, що розрахунковим періодом є період з 10 число місяця до такого ж числа наступного місяця. Також у вказаному пункті зазначено, що при розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття “розрахунковий період” та “календарний місяць” вважаються прирівняними.
Додатковою угодою від 24.11.2003 року до договору, якою сторони за договором встановили ліміти споживання електроенергії та потужності, передбачено, що за підсумками розрахункового періоду договірна (гранична) величина споживання електроенергії коригується постачальником до рівня фактично оплаченого за цей розрахунковий період величини спожитої електроенергії, як в сторону збільшення та і в сторону зменшення граничних величин.
В пункті 5.2 укладеного договору сторони домовились про те, що у разі споживання електроенергії та потужності, що приймає у максимумі навантажень енергосистеми, понад обсяги обумовлені цім договором на розрахунковий період, споживач сплачує енергопостачальній організації п’ятикратну вартість між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду та договірною величиною потужності і чотирикратну вартість різниці між фактично спожитою і договірною величинами електричної енергії. Оплата проводиться протягом 5 днів з моменту отримання рахунку.
Щодо стягнення санкцій за перевищення скоригованого ліміту споживання електроенергії, то такі умови також передбачено додатковою угодою від 24.11.2003 року до договору де встановлено, що у випадку перевищення скоригованих договірних величин споживання електроенергії та потужності споживач несе відповідальність згідно з частинами п’ятою і шостою ст. 26 Закону України „Про електроенергетику”.
До наведеного слід додати, що у відповідності з Правилами користування електричною енергією, які затверджено Постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 року із змінами та доповненнями внесеними постановою НКРЕ №928 від 22.08.2002 року, договірна величина споживання електричної енергії, це узгоджений в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем обсяг електричної енергії, який може бути спожитий споживачем за відповідний розрахунковий період. Гранична величина обсягу споживання –обсяг споживання електричної енергії, який визначається для споживачів постачальником електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до порядку, встановленого чинними нормативно –правовими актами. Згідно п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору. Обов'язковому погодженню з представництвом Держенергонагляду підлягають граничні величини споживання електричної енергії та потужності, розраховані для споживачів з максимальною дозволеною величиною споживання електричної потужності 750 кВт і більше та вибірково для інших споживачів, які впливають на режими електроспоживання у регіоні. Крім того, згідно п. 5.3. Правил користування електроенергією за підсумками розрахункового періоду договірна (гранична) величина споживання електричної енергії коригується постачальником електричної енергії до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електричної енергії.
Відповідно до пункту 6.1. Правил користування електричною енергією затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 року за №417/1442, договір на постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Виходячи з вищенаведеного можна зробити висновок, що проведення та застосування позивачем відносно відповідача направлених дій та процедури встановлення, проведення та доведення скоригованих договірних (граничних) величин споживання електричної енергії має здійснюватись за умови визначення у договорі між сторонами порядку встановлення, проведення та доведення скоригованих договірних (граничних) величин споживання електричної енергії.
Як видно з договору та зазначено у його умовах, між сторонами по справі були узгоджені питання щодо проведення коригування ліміту та доведення до споживача скоригованих величин споживання електричної енергії. Також у договорі передбачено умови проведення коригування ліміту споживання електроенергії у разі несвоєчасної оплати і стягнення санкцій в порядку ст. ст. 26, 27 Закону України „Про електроенергетику”, з зазначенням порядку проведення коригування, доведення скоригованої величини споживання електричної енергії, виставлення рахунків за перевищення скоригованої величини та його оплати.
Судом встановлено, що кількість та обсяги електричної енергії та потужності на кожен місяць 2004 - 2005 років між сторонами були визначені у додаткової угоді від 24.11.2003 року, яка продовжувала свою дію на підставі п. 6 угоди, а також те, що у 2004 – 2005 роках відповідачем споживалась електрична енергія.
Як свідчать матеріали справи відповідачем споживалась електроенергія, а саме:
- квітень 2004 року –176814 кВт/г;
- травень 2004 року –266074 кВт/г;
- червень 2004 року –271587 кВт/г;
- липень 2004 року –297178 кВт/г;
- серпень 2004 року –456412 кВт/г;
- вересень 2004 року –1155089 кВт/г;
- жовтень 2004 року –2421835 кВт/г;
- листопад 2004 року –2107005 кВт/г;
- січень 2005 року –54184 кВт/г;
Вказані обставини підтверджуються наданими до суду звітами відповідача про обсяги спожитої електроенергії та відповідними рахунками за активну електроенергію.
Відповідно до п. 7.8 Правил користування електроенергією остаточний розрахунок за електричну енергію здійснюється споживачами відповідно до показів розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та підтверджуються споживачем відповідно до договору. За домовленістю сторін у договорі може бути передбачений інший порядок зняття показів розрахункових засобів обліку. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку зазначається у договорі або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунку для споживачів, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію.
Як видно з матеріалів справи позивачем відповідачу були виставлені рахунки на оплату спожитої активної електроенергії. Згідно рахунків строк для їх оплати було встановлено у термін п’ять днів та відповідача було попереджено про припинення постачання електроенергії у разі прострочення їх оплати. Як видно з рахунків, їх було отримано особисто представниками відповідача.
За умовами укладеного договору сторони домовились про те, що кінцевий розрахунок за спожиту електроенергію необхідно здійснити протягом п’яти днів після дати виписки рахунку. Як видно з матеріалів справи виставлені рахунки у встановлений договором термін відповідачем були сплачені частково або сплачені понад встановлений договором та рахунком термін.
З зазначеного впливає, що відповідачем було затримано проведення оплати за спожиту електроенергію, в зв’язку з чим відповідачем були порушені умови договору в частині проведення своєчасної оплати за спожиту електроенергію у розрахунковому періоді. В зв’язку з несплатою у встановлені договором строки, позивачем відповідачу на підставі договору та додаткової угоди були скориговані договірні величини споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії, а саме:
- на квітень 2004 року –0 кВт/г;
- на травень 2004 року –109100 кВт/г;
- на червень 2004 року –0 кВт/г;
- на липень 2004 року – 0 кВт/г;
- на серпень 2004 року –0 кВт/г;
- на вересень 2004 року –0 кВт/г;
- на жовтень 2004 року –868780 кВт/г;
- на листопад 2004 року –1576955 кВт/г;
- на січень 2005 року – 0 кВт/г;
Вказані обставини підтверджуються копіями лімітних повідомлень про коригування ліміту споживання електроенергії до рівня фактично сплаченої електроенергії за розрахунковий період.
Статтею 27 Закону України “Про електроенергетику” (в редакції Закону яка діяла на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Одним з видів правопорушень в електроенергетиці є крадіжка електричної і теплової енергії, у тому числі споживання електроенергії понад договірні величини, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку. Слід зазначити, що Закони, які б відповідно до ст. 92 Конституції України визначали дії, щодо споживання електричної енергії понад граничну величину, скориговану відповідно до п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, злочином або адміністративним правопорушенням і встановлювали кримінальну або адміністративну відповідальність за такі дії відсутні.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що передбачена ч. 5 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” санкція, про що зазначається у ст. 27 названого Закону, на думку суду, за своєю природою є господарсько –правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і є штрафною санкцією.
Виходячи з наведеного, згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пунктом 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
Під час розгляду справи, судом було встановлено, що спожита електроенергія відповідачем у спірних періодах була сплачена частково, але з затриманням. Встановлені обставини підтверджуються наданими до суду виписками з банку про надходження грошових коштів від відповідача позивачу. З матеріалів справи вбачається що несплаченою залишилась лише частина заборгованості за 2004 –2005 рік, яку відповідач намагається погасити, незважаючи на скрутне фінансове становище. Крім того, як встановлено судом ВАТ „Одеська теплоелектроцентраль” є підприємством, яке надає певні послуги по забезпеченню міста Одеси тепловою енергією та має стратегічне значення для міста.
Отже, виходячи з вищенаведеного та умов укладеного між сторонами по справі договору, на думку суду, підстави для проведення коригування та обґрунтовані вимоги про стягнення ПДВ у ВАТ „ЕК Одесаобленерго” фактично існують, але приймаючи до уваги ступень виконання своїх зобов'язань за договором відповідачем, майновий стан відповідача та інші інтереси сторін по справі, що заслуговують на увагу, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір нарахованих ВАТ „ЕК Одесаобленерго” ВАТ „Одеська теплоелектроцентраль” штрафних санкцій та стягнути з ВАТ „Одеська теплоелектроцентраль” на користь ВАТ „ЕК Одесаобленерго” штрафні санкції у розмірі 1 500 000, 00 грн.
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь нарахувань за перевищення електричної потужності у жовтні 2003 року на суму 3 007, 20 грн. то слід зазначити наступне.
У відповідності з п. 7.26 Правил користування електроенергії обсяги перевищення договірних (граничних) величин споживання електричної енергії та/або рівня потужності протягом розрахункового періоду оплачуються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору. Перевищення договірних (граничних) величин визначається за оперативними документами споживача і електропередавальної організації та фіксується відповідним актом. П'ятикратна вартість різниці між обсягами фактично спожитої і договірної (граничної) величин електричної енергії, а також п'ятикратна вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною (граничною) величиною потужності зараховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом. Відповідальність за перевищення споживання ліміту потужності також передбачено п. 6 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”.
Як видно з матеріалів справи, при проведенні контролю ВАТ „Одеська ТЕЦ”, стосовно дотримання встановлених лімітів потужності, було виявлено перевищення договірної величини електричної потужності у жовтні 2003 року, про було складено акт №161 з контролю електричної потужності. Як видно з акту №161 при його складенні був присутній представник відповідача який підписав складений акт без зауважень, а тому складений акт є погодженим. У відповідності з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. З огляду матеріалів справи, можна зробити висновок, що позивачем було доведено факт перевищення лімітів потужності відповідачем, які узгоджені між позивачем та відповідачем у договорі, а тому вимоги позивача в частині стягнення 3 007, 20 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Доводи відповідача викладені у судових засіданнях під час розгляду справи, а також у відзиві на позовну заяву та додатках до нього про те, що до ВАТ „Одеська теплоелектроцентраль” не може бути застосовано стягнення штрафних санкцій у зв’язку порушенням справи про банкрутство та в зв’язку з введенням ухвалою господарського суду Одеської області від 15.06.2001 року мораторію на задоволення вимог кредиторів, а також те, що протягом дії мораторію на задоволення вимог не нараховується штраф, пеня та не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань, судом не приймаються до уваги та відхиляються виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство. Протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, не нараховуються штраф, пеня не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів). Згідно із ст. ст. 26, 27 Закону України „Про електроенергетику” п’ятикратна вартість різниці фактично спожитої електроенергії та договірної величини є видом відповідальності (санкції), але цей від відповідальності не підпадає під дію ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, оскільки його неможливо віднести ні до неустойки, ні до інших санкцій, так як останні застосовуються за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів. П’ятикратна вартість різниці фактично спожитої електроенергії та договірної величини нараховується у випадку порушення споживачем договірних зобов’язань щодо граничних обсягів споживання електроенергії, в той час згідно ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” інші санкції в період дії мораторію не нараховуються лише за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.
Також, позивач у своєї позовної заяві та в заявах про уточнення позовних вимог просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі 103 331, 25 грн., три відсотки річних у розмірі 67 412, 25 грн. та індекс інфляції у розмірі 317 594, 90 грн.
У відповідності з ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню, а саме: три відсотки річних - 67 412, 25 грн.; індекс інфляції - 317 594, 90 грн.
Щодо стягнення пені то ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України. Натомість, згідно ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III від 10.01.2002 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Але, згідно ст. 3 названого Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності з ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до пункту 4.2.1 договору, у разі несплати у терміни встановлені п. 2.2.3 –2.2.4 договору споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла у період, за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.
Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України - якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Приймаючи до уваги, що між сторонами узгоджено питання щодо стягнення пені у разі несвоєчасного виконання грошових зобов’язань за договором та встановлено розмір пені що нараховується, тому вимоги позивача в цій частині є також обґрунтованими, але суд вважає за необхідне у даному випадку також застосувати ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір нарахованої пені до 25 000, 00 грн.
Доводи відповідача про те, що нараховані три відсотки річних та індекс інфляції не можуть бути стягнуті з відповідача оскільки вказані нарахування відносяться до категорії штрафних санкцій, а протягом дії мораторію нарахування та стягнення штрафних санкцій заборонено судом не приймаються до уваги оскільки є необґрунтованими та такими що не заслуговують на увагу.
Як видно з позовних вимог позивач просить суд стягнути суму 3% річних та індекс інфляції на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до Цивільного кодексу України під неустойкою, штрафом, пенею слід розуміти грошову суму або майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником своїх зобов’язань. Виходячи з наведеного можна зробити висновок про те, що нараховані проценти відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, не є неустойкою, оскільки вони є не мірою відповідальності, а є платою за користування чужими грошовими коштами (ст. 536 Цивільного кодексу України) та стягуються незалежно від вини боржника. Що стосується нарахувань індексу інфляції, то вони також не відноситься до категорії штрафних санкцій.
Інші доводи відповідача також судом не приймаються до уваги та відхиляються оскільки вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи. Під час розгляду справи відповідачем до суду не було доведено належними доказами обставини, які би спростували позовні вимоги позивача, або підтвердили належне виконання ВАТ „Одеська ТЕЦ” своїх зобов’язань за договором. У відповідності з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій це безумовне зупинення виконання боржником всіх вимог кредиторів по зобов’язанням, строк виконання яких наступив до дня введення мораторію, а також припинення мір, направлених на забезпечення виконання цих зобов’язань. Як видно з матеріалів справи заборгованість відповідача виникла вже у період дії мораторію, після його введення ухвалою суду від 15.06.2001 року, а тому останній не може бути застосовано у даному випадку.
У відповідності з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін викладені у судових засіданнях в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з віднесенням судових витрат на рахунок позивача та відповідача, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Одеська теплоелектроцентраль”, р/р 26005301537191 в ОЦВ ПІБ ТВБВ №67 „Ленінське”, МФО 328135, код 05471158 (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26039333537265 в Одеському центральному відділенні АК ПІБ м. Одеси, МФО 328135, код 001131713 (м. Одеса, вул. Садова, 3) 2 539 947 (два мільйона п’ятсот тридцять дев’ять тисяч дев’ятсот сорок сім) грн. 75 коп. заборгованості за спожиту активну електроенергію у 2004 –2005 роках.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Одеська теплоелектроцентраль”, р/р 26005301537191 в ОЦВ ПІБ ТВБВ №67 „Ленінське”, МФО 328135, код 05471158 (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26039333537265 в Одеському центральному відділенні АК ПІБ м. Одеси, МФО 328135, код 001131713 (м. Одеса, вул. Садова, 3) 1 500 000 (один мільйон п’ятсот тисяч) грн. штрафних санкцій за перевищення ліміту споживання електроенергії у квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2004 року та січні 2005 року.
4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Одеська теплоелектроцентраль”, р/р 26005301537191 в ОЦВ ПІБ ТВБВ №67 „Ленінське”, МФО 328135, код 05471158 (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26039333537265 в Одеському центральному відділенні АК ПІБ м. Одеси, МФО 328135, код 001131713 (м. Одеса, вул. Садова, 3) 3 007 (три тисячі сім) грн. 20 коп. штрафних санкцій за перевищення ліміту потужності у жовтні 2003 року.
5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Одеська теплоелектроцентраль”, р/р 26005301537191 в ОЦВ ПІБ ТВБВ №67 „Ленінське”, МФО 328135, код 05471158 (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” р/р 26008236684 в ВАТ „МТБ” м. Іллічівськ, МФО 328168, код 001131713 (м. Одеса, вул. Садова, 3) 67 412 (шістдесят сім тисяч чотириста дванадцять) грн. 25 коп. три відсотки річних.
6. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Одеська теплоелектроцентраль”, р/р 26005301537191 в ОЦВ ПІБ ТВБВ №67 „Ленінське”, МФО 328135, код 05471158 (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” р/р 26008236684 в ВАТ „МТБ” м. Іллічівськ, МФО 328168, код 001131713 (м. Одеса, вул. Садова, 3) 317 594 (триста сімнадцять тисяч п’ятсот дев’яносто чотири) грн. 90 коп. індексу інфляції.
7. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Одеська теплоелектроцентраль”, р/р 26005301537191 в ОЦВ ПІБ ТВБВ №67 „Ленінське”, МФО 328135, код 05471158 (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” р/р 26008236684 в ВАТ „МТБ” м. Іллічівськ, МФО 328168, код 001131713 (м. Одеса, вул. Садова, 3) 25 000 (двадцять п’ять тисяч) грн. пені.
8. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Одеська теплоелектроцентраль”, р/р 26005301537191 в ОЦВ ПІБ ТВБВ №67 „Ленінське”, МФО 328135, код 05471158 (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” р/р 26008236684 в ВАТ „МТБ” м. Іллічівськ, МФО 328168, код 001131713 (м. Одеса, вул. Садова, 3) 15 745 (п’ятнадцять тисяч сімсот сорок п’ять) грн. держмита, 74 (сімдесят чотири) грн. 31 коп. витрат на ІТЗ судового процесу;
Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.
Рішення підписано 13.06.2006 року.
Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Могил С.К.