Справа № 22-1851 2006 р.                                         Рішення ухвалено під головуванням

Категорія______ 40                                                                 Токар Л. В.

Доповідач  Пащенко Л.В.

УХВАЛА

Апеляційного суду Вінницької області від 10.07.2006 року.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Нагорняка В. А.

Суддів:    Пащенко Л.В., Мартьянової Л.І.

При секретарі: Мазур Ю.О.

За участю -_____________________________________

Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1                                                                           

на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 травня 2006 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до торгівельно-виробничого

товариства з обмеженою відповідальністю «Південний Буг».про поновлення, на роботі,

зміну формулювання звільнення, виплати середньої заробітної плати за вимушений

прогул, оплату лікарняних, відшкодування моральної шкоди, -

Встановила:

В березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до торгівельно-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю «Південний Буг» про поновлення на роботі, зміну формулювання звільнення, виплати середньої заробітної плати за вимушений прогул, оплату лікарняних, відшкодування моральної шкоди.

В заяві зазначав, що працював у відповідача вантажником в ресторані «Їжко» з квітня 2003 року.

Так сталось, що 03.08.2003 року ввечері в парку його було побито, внаслідок чого він отримав черепно-мозкову травму і знаходився спочатку в залізничній лікарні з 03.08. по 13.08.2003 року, а потім на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Жмеринської ЦРЛ з 14.08 по 28.08.2003 року. Написав 02.09.2003 року заяву про звільнення за власним бажанням. Однак звільнення вважає незаконним.

Тому просив суд зобов'язати відповідача поновити його на роботі, стягнути 600 грн. неоплаченого лікарняного листа за період з 03.08. по 31.10.2003 року, оскільки продовжував лікуватись, 200 грн. за час вимушеного прогулу з 03.08. по 02.09.2003 року, моральну шкоду у розмірі 3000 грн. та 100 грн. за юридичну допомогу.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 травня 2006 року а задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду, як постановлене з порушенням вимог закону, скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає по слідуючих підставах.

При вирішенні спору, судом встановлено, що позивач знаходився з відповідачем в трудових відносинах, працюючи на 0,5 ставки вантажника в ресторані «їжко» - з 01.04.2003 року згідно наказу №НОМЕР_1

А 02.09.2003 року позивачем особисто була подана заява про звільнення за власним бажанням із зазначенням дати звільнення з - 04.08.2003року.

Наказом №НОМЕР_2 ОСОБА_1 було звільнено з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України згідно поданої заяви з нарахуванням компенсації за невикористану відпустку - 4 місяці, 8 календарних днів. І 02.09.2003 року позивач отримав трудову книжку.

З копій лікарняних листів вбачається, що з 14.08. по 28.08.2003 року та з 15.09. по 03.10.2003 року і з 08.10. по 17.10.2003 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в Жмеринській ЦРЛ з приводу отриманої черепно-мозкової травми.

Проте судом встановлено, що оригінали лікарняних листів відсутні як у позивача, так і у відповідача, що підтверджено поясненнями сторін в судовому засіданні.

Відмовляючи в позові, суд врахував вищевказані обставини та правильно виходив з того, що трудовий договір було розірвано за волевиявленням ОСОБА_1, що було прийняти відповідачем і що при його звільненні вимоги трудового законодавства порушенні не були. Тобто не було підстав для задоволення його позовних вимог.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що судом було досліджено питання щодо пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом своїх прав, передбаченого трудовий законодавством, оскільки з моменту його звільнення з роботи до моменту звернення ним до суду пройшло 2,5 роки. Однак позивач не зміг пояснити взагалі з яких причин пропустив цей строк (протокол судового засідання - ах. 56).

Таким чином, суд повно з'ясував обставини справи, права і обов'язки сторін, перевірив їх доводи і заперечення, дав належну оцінку доказам і ухвалив рішення, яке відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги безпідставні, необгрунтовані і висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 травня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Верховний Суд України