Справа №  2-8/11  

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м  У к р а ї н и

31 березня 2011 року                                                                                   м.Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

у складі  головуючого - судді                     Лошак О.О.          

з участю   секретаря                                              Макар С.В.

представників відповідача –позивача         ОСОБА_1,ОСОБА_2

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в залі суду в  м.Рогатині цивільну справу за позовом  публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»до ОСОБА_3  про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення і зняття з реєстрації відповідача із квартири АДРЕСА_1, зустрічним позовом  ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк»про розірвання кредитної угоди, договору траншу, договору іпотеки, визнання не чинними п.4,5, 4.6, 4.3, 2.2.5 договору траншу,  -

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»звернулося до Рогатинського районного суду із позовом до ОСОБА_3  про звернення стягнення на предмет іпотеки –квартиру №3 загальною площею 129,4 м2, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки  Публічним акціонерним товариством  комерційним банком «ПриватБанком»з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також надання „ПриватБанку” всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, виселення відповідача, який зареєстрований і проживає в квартирі АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Рогатинського РВ УМВС та стягнення з відповідача по справі судових витрат –судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.

ОСОБА_3 звернулася із зустрічним позовом  до публічного акціонерного товариства «ПриватБанку»про розірвання кредитної угоди та договору траншу, договору іпотеки,  визнання нечинними п.п.4.5, 4.6, 4.3, 2.2.5 договору траншу.

Ухвалою Рогатинського районного суду від  29 грудня 2010 року ці два позови об’єднані в одне провадження.

У позовній заяві  ПАТ КБ «ПриватБанку»зазначено, що 18 жовтня 2007 року між відповідачем по справі ОСОБА_3 та публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанком»було укладено кредитну угоду №184 КК  про надання строкового кредиту на загальну суму 25 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16% на рік на суму залишку кредиту з терміном повернення кредиту до 23 жовтня 2012  року.

Відповідно до договору іпотеки від 18 жовтня 2007 року , укладеного між Публічним акціонерним товариством  комерційним банком «ПриватБанк»та ОСОБА_3, остання надала в іпотеку належне їй майно, а саме –квартиру №3 загальною площею 129,4 м2, яка розташована за адресою  АДРЕСА_1.

Умови договору позивачем по справі ПАТ КБ «ПриватБанк»виконано повністю. Відповідачка, в терміни, встановлені кредитним договором, кошти не повертала, графіку погашення заборгованості не дотримувалася.

У зв’язку із  порушенням зобов’язань за кредитним договором сума заборгованості станом на 02.02.2011 року становить 211 553  гривні 14 копійок. З них заборгованість по тілу кредиту 91 167 гривень 78 копійок, нараховані відсотки 1136 гривень 19 копійок.  Прострочене тіло кредиту 66 509 гривень 90 копійок, прострочені відсотки 49 567 гривень 75 копійок. Пеня 3171 гривня 52 копійки. Просили позов задовольнити повністю.

Зустрічного позову ОСОБА_3 не визнали зовсім, направили на адресу суду заперечення в якому зазначено, що відповідно до ч.2 ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до п.1 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банк має право здійснювати операції з валютними цінностями. Дозвіл на право здійснення операцій, визначених п.1-4 ч.2 та ч.4 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»,. видано ПАТ КБ «Приватбанк»за №22-3 від 21.09.2009 року. У додатку 1.2 до дозволу включено право на здійснення операцій з валютними цінностями. При наданні кредиту ОСОБА_3 була ознайомлена  з умовами надання кредиту і їй було видано довідку про сукупну вартість кредиту. На час отримання коштів ОСОБА_3 засвідчила своїм особистим підписом прийнятність умов кредиту.  Сторони кредитного договору від 13.08.2007 року  дійшли згоди і про те, що даний договір може бути змінений або розірваний з ініціативи однієї з сторін у встановленому законом і даним договором порядку. В задоволенні зустрічного позову   ОСОБА_3  просили відмовити повністю. У судове засідання представник ПАТ КБ „ПриватБанку” не прибув,  розгляд справи просили провести у відсутності представника, про що направили на адресу суду письмове клопотання.

Представники відповідача позову ПАТ КБ „ПриватБанку” не визнали зовсім, вважають його таким, що пред’явлений передчасно, оскільки не закінчився термін дії договору. Крім того, кредитний договір надано банком в іноземній валюті, а єдиним законним засобом платежу на території України є гривня. Тому вважає, що угоду №146 КК, укладену 10.08.2007 року слід вважати гривневою. Незаконними є п.2.2.5,4.5,4.6 кредитної угоди і 4.5, 4.6 договору траншу в яких зазначено, що позичальник сплачує банку винагороду за відкриття позичкового рахунка в розмірі 3787,50 та за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 0,5% від суми траншу 631,25 грн. Тому сума заборгованості підлягає зменшенню на 4 418.75 грн. Несвоєчасна сплата  кредиту зумовлена світовою фінансовою кризою, тобто з причини, яка не залежить від споживача, що є підставою звільнення ОСОБА_3 від відповідальності у виді фінансових санкцій. В квартирі проживає неповнолітня дочка  ОСОБА_3 Ця квартира є їхнім єдиним житлом. Просили в задоволенні первісного позову відмовити повністю. Зустрічний позов задовольнити.

Суд, вислухавши пояснення представників відповідача, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.  

Судом встановлено, що  між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_3 18 жовтня 2007  року було укладено договір № 184 КК про надання строкового кредиту.

Відповідно до укладено договору про надання строкового кредиту ПриватБанк надав  ОСОБА_3 кредит  на суму 25000 доларів США.

У відповідності до п.1.3 вищезазначеного  договору про надання строкового кредиту термін повного погашення кредиту 23 жовтня 2012 року.

Відповідно  до додатку №1 до  договору траншу №184 КК-1 від 18.10.2007  року  позичальник зобов’язувалася щомісячно, починаючи з 05.11.2007 року до 05.10.2012 року сплачувати кредит в рівних сумах  по 604 долари щомісячно,  до 17.10.2012 року оплатити залишок в сумі 314,17 долари зі сплатою  відсотків щомісячно.

Письмовою заявою ОСОБА_3 підтверджено отримання кредиту на суму 25 000 доларів США.

З розрахунку розміру заборгованості позичальника ОСОБА_3 вбачається, що  станом на 02.02.2011 року становить 211 553  гривні 14 копійок. З них заборгованість по тілу кредиту 91 167 гривень 78 копійок, нараховані відсотки 1136 гривень 19 копійок.  Прострочене тіло кредиту 66 509 гривень 90 копійок, прострочені відсотки 49 567 гривень 75 копійок. Пеня 3171 гривня 52 копійки.

Відповідно до договору  іпотеки від 18.10.2007 року ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором надала в іпотеку належне їй на праві власності майно –чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 25.12.2006 року Рогатинською міською радою, ОСОБА_3 є власником чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 129, 4 м2, житловою площею 70,6 м2. Квартира зареєстрована в Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. В квартирі ОСОБА_3 проживає одна, що підтверджується довідкою №2106, виданою виконавчим комітетом Рогатинської міської ради 10.10.2007 року.

Право банку  при невиконанні позичальником своїх зобов’язань зі сплати кредиту   вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів та неустойки передбачено п.2.3.3, укладеної між сторонами кредитної угоди.  

Відповідно до п.2.3.9 кредитної угоди, при настанні подій, зазначених у п.2.3.3 даної Угоди, Банк має право стягнути кредит до настання термінів, передбачених п.1.3 даної Угоди і договорів про видачу Траншів. В тому числі шляхом звернення стягнення на закладене  майно.

          Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

          Незважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, відповідач ОСОБА_3 систематично порушувала строки та розмір погашення кредиту та сплати процентів, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором.

          За змістом ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.   

           Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

           Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

 Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

        Порушивши умови договору та закону, відповідачка зобов’язання за вказаним договором належним чином не виконала.

          При порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту та по сплаті процентів за користування кредитними коштами, винагороди останній зобов'язався сплатити банку (позивачу) пеню у розмірі 0,2% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня.

  У відповідності до п.2.3.3 банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за час фактичного користування кредитом, пені і штрафних санкцій у випадку прострочення платежу з оплати чергового платежу щонайменше на один календарний місяць.

За змістом ч.2 ст. 1054 та ч. 2 ст.1050 ЦК України наслідком порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Позивачем станом на 02.02.2011 року проведено розрахунок заборгованості за кредитним договором №184 КК від 18.10.2007 року, відповідно до якого нараховано всю суму заборгованості відповідачки ОСОБА_3  перед банком за кредитними зобов'язаннями в розмірі 26638,94 доларів США, що еквівалентно 211553,14 грн., а саме: заборгованість по тілу кредиту 11 479,92 долари США (91 167,78 грн.), нараховані відсотки 143,07 долари США (1136,19 грн.), прострочене тіло –8374,98 долари США (66509,90), прострочені відсотки 6241,61 долари США (49 567,75 грн.), пеня 399,36 долари США (3171,52 грн.)

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості  ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором відповідачкою, представниками відповідачки суду  не представлено.

          Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Види забезпечення виконання зобов'язання визначені ч.1 ст. 546 ЦК України і такими є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

В забезпечення виконання кредитної угоди №184КК від 18.10.2007 року  між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, згідно якого         ОСОБА_3  передала в іпотеку банку квартиру №3 за адресою АДРЕСА_1, яка згідно договору купівлі-продажу від  25.07.2006 року за Р№4087 належить відповідачці.

Відповідно до ст. 33 Закону України “Про іпотеку”, якою визначено підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов’язання забезпеченого іпотекою, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. За рахунок предмета іпотеки він має право задовольнити в повному обсязі свої вимоги з урахуванням сплати відсотків, неустойки, збитків та іншого. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 589 ЦК України встановлено, що у разі невиконання зобов’язання забезпеченого заставою, заставодержатель (іпотекодержатель) набуває право звернення стягнення на предмет застави (іпотеки). За рахунок предмета застави, іпотеки він має право задовольнити в повному обсязі свої вимоги з урахуванням сплати відсотків, неустойки, збитків та іншого.   

Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спосіб реалізації предмета застави, іпотеки встановлений ст. 591 ЦК України та ст. 39 Закону України “Про іпотеку”.

Зміна або розірвання договору відповідно до вимог ст.651 ЦК України допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. За частиною другою статті 652 ЦК України передбачено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов:

1)          В момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2)          Зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після її виникнення при всій турботливості і обачності, які від неї вимагалися;

3)          Виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4)          Із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідна наявність усіх перелічених умов одночасно. Вимагаючи розірвання договору у разі істотної зміни обставин  на позивача покладається, у відповідності до вимог ст.60 ЦПК України, обов’язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ст.109 Житлового кодексу звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають в ньому, зобов’язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

          За таких обставин позовна вимога в частині виселення відповідача із займаного приміщення, зняття з реєстраційного обліку є передчасною, а тому не підлягає до задоволення.

          Відповідно до положень ст. ст. 16, 20 ЦК України передбачено право особи захистити своє порушене право шляхом звернення до суду. При цьому право на захист особа здійснює на свій розсуд. В даному випадку позивач просить про захист його порушеного права шляхом звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки.

         З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки є обгрунтованою та підлягає задоволенню. В задоволенні позову в частині  виселення ОСОБА_3 із займаної квартири, зняття її з реєстраційного обліку слід відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк»підлягає до задоволення в частині визнання недійсними п.п.4.5, 4.6. кредитного договору, оскільки відповідно до п.3.6 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за №541/13808 банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (прийняття платежу від споживача тощо) або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Суд приходить до висновку, що п.4.5,4.6 кредитного договору, відповідно до якого позичальник сплачує Банку винагороду за відкриття позичкового рахунку за кожним договором про видачу траншу в сумі 3787 гривень, 50 копійок та за  розрахунково-касове  обслуговування в розмірі 0.5% від суми траншу –631, 25 грн. є нечинними. Сума в розмірі (3787,50+631,25) 4418,75  гривень підлягає зарахуванню в рахунок погашення кредиту.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства»батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов’язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання. Таким чином, батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування розпоряджатися майновими правами дітей.  Однак у судовому засіданні встановлено, що дитина ОСОБА_3  не мала майнових прав на будинковолодіння, одноосібним власником якого є ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві –пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

               На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 16, 20. 526, 527 ч.1, 546 ч.1, 548 ч.1, 589, 590, 591, 611, 651,652, 1050 ч.2, 1054 ч.2 Цивільного Кодексу України, ст. ст.  10, 11, 60, 88 ч.1,212.214 ЦПК України, суд, –

вирішив:

       Позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” до ОСОБА_3 задовольнити частково.

     Звернути стягнення по  заборгованості за кредитною угодою №184 КК від 18.10.2007 року, укладеним між ПАТ КБ “Приват Банк” і ОСОБА_3 станом на 02.02.2011 року в сумі 207134.39 гривні на предмет іпотеки —квартиру, яка згідно договору купівлі-продажу від 25.07.2006 року за реєстром №4087, належить відповідачці ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженці та жительці АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк»з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також надання ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

     Стягнути з ОСОБА_3, уродженки та жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, місцезнаходження якого: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, з зарахуванням на р/р 64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 —1700 грн. витрат по оплаті судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.       

           В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3  до ПАТКБ «ПриватБанк»задовольнити частково. Визнати не чинними п.4,5; 4,6 кредитної угоди №184 КК від 18 жовтня 2007 року, зарахувати суму в розмірі 4418,75  гривень  в рахунок погашення кредиту. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк»на користь ОСОБА_3  51 гривню судового збору 120 гривень витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано –Франківського апеляційного суду через Рогатинський районний суд шляхом подачі в 10 –денний строк з дня проголошення  рішення апеляційної скарги, особами. які брали участь у справі, але не були присутні при постановленні рішення у це й же строк з часу отримання ними копії рішення суду.

           Головуючий :                                                                                            О.О.Лошак