АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20 липня 2006 року                                            м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого : Ковальчука О.В., суддів : Чорного В.І., Колоса С.С., при секретарі: Мазур Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про визнання недійсним договору дарування та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козятинського міськрайонного суду від 12 травня 2006 року,

встановила:

В березні 2006 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування 3/25 частини житлового будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, який був укладений 09 квітня 2005 p., та відшкодування моральної шкоди в сумі 1000 грн., мотивуючи вимоги тим, що вона є особою похилого віку - 30.06.1937 р. народження, з важким станом здоров'я, отримує незначну пенсію, не мала наміру позбавляти себе безоплатно належної їй частини будинку, не перебуває в родинних стосунках з відповідачкою, мала намір продати зазначену частину будинку, проте відповідачка ввела її в оману щодо істотних обставин правочину, внаслідок чого угоду було укладено не відповідно до її дійсного волевиявлення про продаж, а на вкрай невигідних для неї умовах-дарування, тобто безоплатно, що позбавило її коштів, на які вона розраховувала в разі продажу.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду від 12 травня 2006 р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, ухвалите нове, яким задовольнити її позовні вимоги повністю, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права.

ОСОБА_2 подала заперечення на апеляційну скаргу, просить її відхилити, посилаючись на її безпідставність.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 9 квітня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування 3/25 частини житлового будинку НОМЕР_1 по  АДРЕСА_1, який нотаріально посвідчено.

Справа №22-1822 2006р. Категорія:  13     Рішення у суді 1 інстанції ухвалено під головуванням Воронюк В. А.

Доповідач: Ковальчук О.В.

Під час укладення зазначеної угоди ОСОБА_1 усвідомлювала значення своїх дій, її волевиявлення було вільним, наслідки укладення даної угоди їй було роз'яснено, про це вона не заперечувала в судовому засіданні. Крім того ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердила, що дана частина будинку в той час нікому не була потрібна. Таким чином на думку суду при укладенні зазначеної вище угоди вимоги ст. 203 ЦК України сторонами були дотримані.

Суд не взяв до уваги твердження представника позивачки ОСОБА_3, що ОСОБА_1. обманули, що вона мала намір продати частину зазначеного будинку, а не дарувати, оскільки позивачка ОСОБА_1 може прочитати договір, вона його підписала в присутності нотаріуса, без будь-якого психічного та фізичного тиску, домовленості про оплатне відчудження частини будинку між сторонами не було.

Суд також не взяв до уваги твердження представника позивачки, що ОСОБА_1 хвора та вчинила правочин на невигідних для себе умовах, оскільки як було встановлено із оглянутої медичної амбулаторної карти ОСОБА_1 стан її здоров'я був стабільним на протязі 1984-2005 років, а різко погіршився в лютому 2006 року, після звернення з позовною заявою до суду.

На попередньому судовому засіданні представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 пояснювала, що вона має намір продати в даний час спірну частину будинку іншій особі.

За таких обставин суд дійшов висновку, що підстав для визнання недійсним оспорюваного договору дарування немає.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення останньої.

Встановивши відсутність омани позивачки щодо обставин, які мають істотне значення, та збігу тяжких для неї обставин при укладенні оспорюваного правочину, а також, що її волевиявлення на дарування частини будинку було вільним і відповідало її внутрішній волі суд дійшов вірного висновку про відмову у позові.

Доводи апелянта зазначених висновків суду не спростовують.

Рішення постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Па підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

ух валила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Козятинського міськрайонного суду від 12 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.

Судді

/Підписи/                      

З оригіналом вірно: