1-3
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2009 року м. Київ
Військовий місцевий суд Київського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції РИМАРА Є.П., при секретарі ЛОЗІ К.А., за участю державного обвинувача - прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону майора юстиції ШЕВЛЯКОВА Д.О., прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону підполковника юстиції КУРАКІНА О.О., представника потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 -ОСОБА_9, представника потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11 - ОСОБА_12, захисника - адвоката підсудних ОСОБА_13, ОСОБА_14 - ОСОБА_15, представника Міністерства оборони України та представника військової частини А-1414 ШПЕТНОГО С. М., у відкритому судовому засіданні, в приміщенні військового суду, розглянув кримінальну справу по обвинуваченню військовослужбовців військової частини А- 1414, -
рядового запасу ОСОБА_14, який ІНФОРМАЦІЯ_1
в м. Долинське Кіровоградської обл., українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, раніше не судимого, призваного на військову службу Долинсько-Новгородківським ОМВК м. Кіровоградської обл. у вересні 2005 року, проживаючого за адресою - АДРЕСА_1, -
у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 414 КК України;
рядового запасу ОСОБА_13, який ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Тросне
Зміївського району Харківської обл., українця, громадянина України, з середньо-технічною освітою, не одруженого, раніше не судимого, призваного на військову службу Харківським РВК Харківської обл. у вересні 2005 року, проживаючого за адресою -АДРЕСА_2, -
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 425 КК України;
капітана ОСОБА_17, який ІНФОРМАЦІЯ_3 в с Маяки
Красноокнянського району Одеської обл., українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, такого, що має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого, на військовій службі з липня 1996 року, такого, що проживає за адресою: с. АДРЕСА_1, -у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 425 КК України; Судовим слідством військовий суд, -
ВСТАНОВИВ:
У відповідності до наказу командира військової частини А-1414 № 1320 від 25.11.05 року, 29 листопада 2005 року, в темний час доби, в період з 19-ї по 24-ту годину на 3-й ділянці танкової директриси 33-го військового полігону було організовано проведення стрільб курсантами 3-ї навчальної танкової роти із гармати танку контрольної вправи 1ВКС Курсу стрільб зі стрілецької зброї та бойових машин Сухопутних військ (далі - Курс) зі стрільби з місця, 125-мм осколочно-фугасним снарядом. Керівником стрільби на 3-й ділянці танкової директриси був призначений капітан ОСОБА_17. Наказом командира військової частини А-1414 № 1324 від 25.11.2005 року «Про призначення зведених екіпажів для виконання вправ стрільб із озброєння танка штатним артпострілом», рядовий ОСОБА_14 призначений навідником-оператором, а рядовий ОСОБА_13 - командиром танку Т-64Б1, стройовий номер 363.
Біля 20-ї години, у другом заїзді, на шостій навчальній доріжці, зведений екіпаж танку Т-64Б1, стройовий номер 363, у складі командира танку ОСОБА_13 та навідника-оператора ОСОБА_14 виконував вказану вправу, під час чого ОСОБА_14, знаходячись в танку на місці навідника -оператора, діючи із злочинною недбалістю, порушуючи вимоги ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. ст. 2, 10 та 18 додатку № 2 Курсу стрільб зі стрілецької зброї та бойових машин Сухопутних військ, ст. 8 Настанови по діях екіпажів при озброєнні танків Т-64Б1 (далі - Настанова),
маючи достатньо засобів для забезпечення вимог безпеки стрільби, після проведення другого артилерійського пострілу, втратив з поля зору мішені, які за перебігом часу були виключені, втратив орієнтування, однак стрільбу з гармати не припинив, продовжував пошук цілі і при цьому за горизонтальним розташуванням башти не стежив, дальність до цілі після кожного пострілу не вимірював, внаслідок чого розвернув гармату танку за межі небезпечних напрямків стрільби у тил стрільбища і здійснив постріл у вікно навчального класу, якій знаходився в тилу стрільбища.
Командир танку ОСОБА_13, знаходячись в танку на місці командира, у цей же час, маючи достатньо засобів для забезпечення вимог безпеки стрільби, діючи із злочинною недбалістю, порушуючи вимоги ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. ст. 2, 10 та 18 додатку № 2 Курсу стрільб зі стрілецької зброї та бойових машин Сухопутних військ, ст. 6 Настанови, недбало поставився до виконання своїх службових обов’язків, беззаперечно та точно правила та вимоги безпеки при стрільбі не виконував, вогнем танку не керував, безперервно за полем бою не спостерігав, цілі не розшукував та не розпізнавав, за результатами стрільби свого танку не слідкував та стрільбу не корегував, небезпеку для стрільби під час повороту башти навідником-оператором і вихід стволу башти за межі небезпечних напрямків стрільби у протилежну сторону мішеневого поля у тил стрільбища не виявив та будь-яких заходів щодо припинення стрільби не здійснив, маючи для цього об’єктивну можливість.
Керівник стрільб на ділянці капітан ОСОБА_17, володіючи в достатній мірі теоретичними та практичними навичками проведення стрільб з виконання вправ 1ВКС Курсу стрільб зі стрілецької зброї та бойових машин танковими підрозділами Сухопутних військ України, із злочинною недбалістю поставився до виконання своїх службових обов’язків, маючи достатньо засобів для забезпечення вимог безпеки стрільби, в порушення вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗС України, додатків № 1 та № 2 Курсу стрільб зі стрілецької зброї та бойових машин Сухопутних військ, розділу 6 Порадника зі служби полігонів Сухопутних військ ЗС України та інструкції керівника стрільб на ділянці, затвердженої начальником 33 військового полігону 26 вересня 2005 року, під час стрільби порядок виконання вправи, дотримання вимог безпеки екіпажем танку № 363 не контролював, за напрямком стрільби танку та зміною положення баштового ліхтаря танку № 363 не спостерігав, небезпеку для стрільби екіпажем цього танку під час повороту башти і вихід стволу пушки за межі небезпечних напрямків стрільби у протилежну сторону мішеневого поля у тил стрільбища по зміні положення баштового ліхтаря не виявив, внаслідок чого стрільбу не припинив, маючи для цього об’єктивну можливість.
В результаті порушення правил поводження із зброєю рядовим ОСОБА_14, недбалого ставлення до виконання своїх службових обов’язків рядовим ОСОБА_13 та капітаном ОСОБА_17, з танку № 363 було здійснено постріл у навчальний клас, де від розриву снаряду військовослужбовці військової частини А-1414 молодший сержант ОСОБА_18 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми голови, шиї, тулуба та кінцівок у вигляді руйнування голови та шиї, крововилив у легені та середостіння, часткового та повного відділення кінцівок, від яких загинув на місці події; рядовий ОСОБА_19 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді поєднаної вибухової травми голови, шиї, тулуба та кінцівок у формі руйнування голови, шиї та грудей, розриву шлунка, множинних розривів діафрагми, печінки та селезінки, часткового відокремлення правої верхньої кінцівки на рівні середньої третини плеча та 1-го пальця правої кісті, відкритих переломів правої великогомілкової кістки, у верхній третині та кісток правої стопи, чисельних синців, саден, ран тулуба та кінцівок, від яких загинув на місці події; рядовий ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя у вигляді поєднаної травми правої верхньої та правої нижньої кінцівок у формі відкритого перелому нігтьової фаланги другого пальця правої кісті з раною м’яких тканин даної ділянки та відкритого багато уламкового перелому обох кісток правої гомілки з раною м’яких тканин на внутрішній поверхні середньої її третини; рядовий ОСОБА_10 отримав легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров’я у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі струсу головного мозку, а також йому заподіяно реактивно-невротичний стан, який відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як таке, що потягло за собою розлад здоров’я на строк більш ніж 21 день.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_13 винним себе у вчиненні вказаного злочину визнав повністю і при цьому пояснив, що він проходив підготовку як навідник-оператор та командир танку, в тому числі і відповідний інструктаж. Як командир танку приймав участь у проведенні понад десяти стрільб і мав достатні навички, в тому числі і для контролю стрільби навідника-оператора танку.
Бойові стрільби почалися 28 листопада 2005 року ввечері. Він виконував обов’язки командира танку і до нього зауважень не було. В цей день він, як командир танку, контролював проведення біля п’яти раз виконання вправи по стрільбі з танку штатним пострілом. 29 листопада з ранку продовжувалось виконання вправ із стрільби. Після обіду у цей же день нічні стрільби продовжувались з 19-ї години. В першому заїзді екіпаж шостого танку під його керівництвом виконав вправу без зауважень. В другому заїзді навідником був ОСОБА_14. Під час виконання останнім вправи, він, ОСОБА_13, безпосереднього контролю за діями ОСОБА_14, в тому числі і за напрямком стрільби не здійснював, наведення на ціль не перепровіряв, оскільки на приладі спостереження не було налобника і
він не спостерігав за полем бою, тому що боявся, що при пострілі прибор вдарить його по голові, однак про відсутність налобника він особисто нікому не доповідав. Йому було відомо, що на ураження танкових цілей з гармати танку дається 1 хвилина 30 секунд, і що по збігу цього часу навіднику необхідно було переходити до стрільби з кулемету. ОСОБА_14 самостійно зробив два постріли з гармати. Перед третім пострілом ОСОБА_14 сказав, що ціль не бачить, а потім, що ціль знайшов. Після третього пострілу, він, ОСОБА_13, почув команду «Руки на коліна, нічого не робити». Інших команд керівника стрільби на ділянці ОСОБА_17, крім команди на початок стрільби, а потім на її закінчення, він не чув, хоча радіозв’язок був у справному стані, а з навідником він, ОСОБА_13, спілкувався голосом, зсунувши шоломофон на потилицю.
Допитаний судом підсудний ОСОБА_14 винним себе у вчиненні вказаного злочину визнав повністю і при цьому пояснив, що під час виконання бойових стрільб штатним артпострілом з танку Т-64Б1 він два постріли зробив в поле, потім втратив мішень та почав крутити башту танку вправо, вліво, для пошуку цілі, а коли знайшов мішень, то вистрилив. При цьому підсудний також показав, що йому відома була система наведення гармати та було відомо, як розміщуються мішені на мішеневому полі. До цього він стріляв із вкладного ствола 7-8 раз навідником, однак вважав, що навиків у нього було не достатньо. У той же час, він при виконанні вправи штатним снарядом на азимутальний показник положення башти танку не дивився. Положення пушки перевіряв тільки після 1-го пострілу, а перед третім його не контролював. Дальноміром він користувався лише перед першим пострілом і при цьому йому було відомо, що показники дальноміра необхідно обнуляти та заміряти дальність перед кожним пострілом. Він, ОСОБА_14, не пам’ятає, чи доповідав про втрату цілі командиру танку, однак знав, що у випадку втрати цілі він зобов’язаний зупинити стрільбу. Після третього пострілу, він, ОСОБА_14, почув команду «Руки на коліна». Інших команд керівника стрільб він не чув, а з командиром танку спілкувався голосом, оскільки для зручності спілкування зсунув танковий шолом назад. Крім того, підсудний уточнив, що перед проведенням стрільб він виконував роботи, пов’язані з завантаженням колод та вугілля в лісі 28 та 29 листопада в дощ та холодну погоду, а тому був дуже стомлений, однак про це перед виконанням стрільб нікому не доповідав.
Допитаний судом підсудний ОСОБА_17 винним себе у вчиненні вказаного злочину визнав повністю і при цьому пояснив, що практичні заняття з виконання штатних стрільб бойовими снарядами почалися ввечері 28 листопада 2005 року, а 29 листопада продовжувались зранку, а вечірні почалися о 19-ї годині. Перша вечірня зміна відстріляла нормально. Під час виконання вправи другою зміною він, ОСОБА_17, як керівник стрільби на ділянці слідкував за всіма шістьма машинами. Екіпажі стріляли по танковим мішеням, а через 1 хвилину 30 секунд танкові мішені були опущені і піднялися мішені для стрільби з кулемета. У цей час, коли решта екіпажів виконувала стрільбу з кулеметів, пролунав постріл з танкової гармати з шостої машини і він, ОСОБА_17, подав команду по радіозв’язку «шостий, піднялись кулеметні цілі, стріляй з кулемета». При цьому підсудний уточнив, що проведення пострілу з танкової гармати після того, як були опущені танкові цілі не є порушенням, за умови, що він виконаний у безпечному секторі стрільби, тому він і не акцентував уваги на шостому танку, а продовжував спостерігати за всіма машинами. Крім того, під час другого пострілу шостого танку його баштовий ліхтар був в габаритах танку, що свідчило про виконання пострілу в межах безпечного сектору стрільби. Через секунд 20-25 з боку шостої машини пролунав ще один постріл з гармати, який відрізнявся від раніше виконаних пострілів потужним звуком та вибуховою хвилею. Тоді він звернув увагу, що не видно баштового ліхтаря шостої машини, після чого подав команду «Стій, припинити вогонь, руки на коліна, нічого не рухати». Пізніше йому повідомили, що снаряд попав в учбовий клас. Підсудний суду також показав, що він знав вимоги керівних документів, які регламентують правила проведення стрільб, а курсанти під час навчання в учбовій частині спочатку проходять загальну підготовку, і вже потім підготовку за фахом та вивчають основи правил стрільби, матеріальну частину озброєння, у тому числі навчаються на тренажерах, після чого проводять підготовчі стрільби із вкладних стволів. Рівень підготовки і ОСОБА_13, і ОСОБА_14 станом на 29 листопада 2005 року був на його думку достатнім для виконання вправ зі стрільби, у тому числі штатним пострілом. Перед виконанням стрільби від ОСОБА_13 та ОСОБА_14 будь - яких скарг на неможливість виконувати вправи зі стрільби через втому, або через інші причини, не надходило.
Крім повного визнання своєї провини ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_17, їх вина у вчинених злочинах підтверджується всією сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.
Так, допитаний судом свідок ОСОБА_26, в листопаді 2005 року командир 1-го навчального батальйону, показав, що військовослужбовці ОСОБА_13 та ОСОБА_14 пройшли необхідну підготовку для успішного виконання учбової вправи для стрільби штатним артилерійським пострілом з танку Т64Б. Відсутність ОСОБА_14 на деяких заняттях могла вплинути на виконання вправи, однак його рівень підготовки для виконання вправи був достатнім. При цьому під час виконання вправ всім військовослужбовцям неодноразово доводилися міри безпеки. Перед виконанням вправи, при
інструктажі, ні ОСОБА_13, ні ОСОБА_14 не зверталися із жодними скаргами на будь які причини, які перешкоджають їм виконання вправи із стрільби, в тому числі і за станом здоров’я. ОСОБА_13 до того ж, як командир танку, не заявляв скарг на відсутність налобника на приладі спостереження за полем бою. Свідок також уточнив, що сама по собі відсутність налобника не перешкоджає веденню спостереження за полем бою.
Протоколом огляду бойової машини - танку Т64Б1, стройовий № 363, визначено, що „При внутрішньому огляді основних органів управління, приладів, вузлів і агрегатів на місці командира танку, встановлено, ..., що прилад ТКН - ЗВ, візуально зовнішніх пошкоджень не має, укомплектований повністю і знаходиться на штатному місці, налобник та два наглазники в наявності, закріплені згідно ТУ."(т.1 а/с 97-101)
У відповідності до вимог ч.2 ст. 10 Курсу стрільб зі стрілецької зброї і бойових машин Сухопутних військ (далі - Курс), „До виконання вправ із стрільб допускаються ті, хто навчається, що вивчили матеріальну частину озброєння (зброї) та боєприпасів, вимоги безпеки, основи і правила стрільби, умови вправи та здали залік". З досліджених судом доказів: т.2 а/с 21-195, вбачається, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 вивчили матеріальну частину озброєння (зброї) та боєприпасів, вимоги безпеки, основи і правила стрільби, умови вправи, здали залік та допущені до виконання вправи контрольних стрільб з озброєння танку штатним артилерійським пострілом.
Як видно з дослідженого судом журналу інструктажу посадових осіб, які призначені для керівництва та обслуговування стрільб, капітан ОСОБА_17 був проінструктований для проведення нічних стрільб 29.11.05 року в період з 19-ї по 24-ту години (т.2 а/с 221).
З дослідженого Акту проведення контрольного заняття особового складу 3-ї навчальної роти військової частини А-1414 з визначення готовості до виконання навчальних стрільб штатним артпострілом від 25.11.05 року № 4146, особовий склад 1 та 5 взводів показали добрі навички у роботі із системами управління вогнем, умінні швидко виявляти цілі, визначати вихідні установки для стрільби, прицілювання і проведення пострілу, корегування вогню і цілевказання (т.2 а/с 25-26).
Як вбачається з дослідженого судом Акту про допуск особового складу 3-ї навчальної танкової роти військової частини А-1414 до виконання вправи контрольних стрільб з озброєння танка штатним артпострілом, рядові ОСОБА_13 та ОСОБА_14 допущені до виконання вправи контрольних стрільб з озброєння танку штатним артпострілом 29.11.05 року (т.2 а/с21-24).
У відповідності до наказу командира військової частини А-1414 № 1323 від 25.11.05 року, „Про допуск особового складу НТР до виконання вправи контрольних стрільб з озброєння танку штатним артпострілом", рядові ОСОБА_13 та ОСОБА_14 допущені до виконання вправи контрольних стрільб з озброєння танку штатним артпострілом вночі 29.11.05 року (т.2 а/с106-109).
Згідно з висновком комплексної військово-статутної експертизи № 1 від 10.01.06 року, рівень підготовки (навченості) рядових військової частини А-1414 ОСОБА_13 та ОСОБА_14 з використання озброєння танку станом на 29 листопада 2005 року був задовільним і забезпечував їх здатність виконувати контрольну вправу 1ВКС Курсу вночі зі стрільби з місця по цілях, що з’являються та рухаються, 125-мм осколково-фугасним снарядом (т.4 а/с 204-215).
З дослідженого судом протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_14, видно, що в присутності спеціаліста «При виконанні вправи обвинуваченим ОСОБА_14 закінчено її виконання в рамках встановлених нормативів часу. Спеціаліст пояснив, що дії ОСОБА_14 під час виконання вправи були правильними, що підтверджує його підготовленість до стрільби» (т.3 а/с 57).
У відповідності до наказу командира військової частини А-1414 від 25.11.05 року № 1324, рядовий ОСОБА_13 був призначений командиром танку № 363 для виконання вправ із стрільби штатним артпострілом (т.2 а/с 110-114).
Статтею 28 Курсу передбачено, „Вправи з контрольних стрільб призначені: у навчальних підрозділах (військових частинах) - для визначення ступеня виучки курсантів щодо оволодіння ними зброєю та бойовою технікою під час випуску з навчального підрозділу."
Частина 2 ст. 59 Курсу передбачає, що... ті, хто навчається, укладають боєприпаси у бойові машини для одного того, хто буде виконувати вправу із стрільб, займають свої місця, оглядають озброєння, прилади стрільби та спостереження, ..., підганяють сидіння, шоломофони та налобники, перевіряють роботу засобів зв’язку.
Стаття 60 Курсу визначає, що після заняття зазначеної вогневої позиції, ті хто стріляє, отримавши команду „Вперед, " виявляють цілі та, діючи відповідно до отриманого завдання та умов вправи, ведуть по ним вогонь.
У відповідності до ч.7 ст. 49 Курсу, Керівник стрільби на ділянці, отримавши сигнал „Вогонь", подає команду - „ Вогнева позиція... до бою", ті хто навчається, діють у такий послідовності: при виконанні вправ, де передбачена стрільба з місця, ті хто навчається, займають зазначені вогневі позиції на рубежі відкриття вогню, готуються до стрільби, заряджають зброю і доповідають: „Такий-то, до бою
готовий" та діють відповідно до отриманого завдання, спостерігають у зазначеному секторі стрільби і при виявленні цілей самостійно відкривають вогонь з положень для стрільби, передбачених умовами вправи.
Як пояснив суду свідок ОСОБА_22, доцент кафедри логістики НАОУ, кандидат технічних наук, навідник при виконанні вправи 1ВКС може як за командою, так і самостійно здійснювати постріли при виконанні вправи Курсу. Командир танку спостерігає за ураженням цілі, керує навідником, коректує вогонь. Свідок уточнив, що відсутність налобника не перешкоджає виконанню вправи. ОСОБА_22 також зазначив, що до штатної стрільби допускаються ті, хто пройшов підготовчі курси, а також те що 3-х місячний курс підготовки як навідника, так і командира танку є замалим для якісного навчання.
Допитаний в якості спеціаліста ОСОБА_23, доцент кафедри сухопутних військ НАОУ, кандидат технічних наук, суду показав, що навідник не повинен отримувати дозвіл на кожен постріл і виконує постріли самостійно. Поява мішеней - для навідника є дозволом на проведення пострілу. При втраті цілі або орієнтування навідник зобов’язаний самостійно припинити вогонь. Під час стрільби в даному випадку-командир танку допомагає навіднику виконувати вправу, слідкує за мірами безпеки. Спеціаліст також показав, що відсутність налобника може впливати на виконання вправи, а щодо рівня підготовки курсантів уточнив, що за один - два місяці навчання навички як навідника, так і командира танку не будуть міцними. Крім того ОСОБА_23 суду зазначив, що в даному випадку навідник ОСОБА_14 не мав виконувати вказівку ОСОБА_13, щодо пошуку цілі, оскільки ціль не зникає, а гармата танку свого положення не змінює. Така команда може бути подана командиром танку перед виконанням вправи.
Що ж стосується керівника стрільби на ділянці, то як свідок ОСОБА_22, так і спеціаліст ОСОБА_23, кожен окремо суду пояснили, що в умовах проведення нічних стрільб, з місця знаходження керівника стрільби неможливо одночасно спостерігати за всіма шістьма машинами, що виконували вправу.
Підсудний ОСОБА_17 суду крім іншого показав, що проведення другого пострілу танком № 363, після того, як мішені для гармат впали, не порушувало ні міри безпеки, ні умови виконання вправи, оскільки постріл було проведено в напрямку мішеневого поля і за таких обставин керівнику стрільби заборонено вмішуватись в дії тих, хто стріляє. Однак він, ОСОБА_17, по радіозв’язку звернув увагу командира танку ОСОБА_13 на те, що піднялись цілі для кулемету.
Такі покази підсудного ОСОБА_17 підтверджуються дослідженими судом ст. 32 Курсу стрільб, у відповідності до вимог якої «В ході виконання вправи керівник стрільби на ділянці спостерігає за діями тих, хто стріляє, ..., керує показом цілей, та оцінює дії тих, хто навчається... Йому забороняється втручатися в дії тих хто стріляє, та членів екіпажів бойових машин, якщо вони не порушують вимог безпеки». Додатком № 2 Курсу стрільб (вимоги безпеки під час проведення стрільб), не передбачено підстав припинення вогню у випадку проведення пострілу у напрямку мішеневого поля після зникнення цілей.
З дослідженого судом протоколу відтворення обстановки та обставин події від 26 лютого 2009 року, проведеному за участю спеціалістів: офіцерів військової частини А-1815 МИКОЛАЙЧУКА, ЛІНЬКОВА, БУТЛАКА, вбачається, що під час проведення даної слідчої дії спеціалістами встановлено, що при проведенні нічних стрільб одночасно в поле зору керівника стрільби на ділянці попадає від трьох до чотирьох машин. Для контролю ходу виконання вправи відразу всіма шістьма танками, із зосередженням на кожному танку окремо, потрібно від 1 до 6 секунд.
Таким чином не спростовується висновок суду про винуватість ОСОБА_17 як твердженням спеціалістів при проведенні відтворення від 26 лютого 2009 року, так і свідка ОСОБА_22 та експерта ОСОБА_23 з того приводу, що на думку кожного із спеціалістів, керівнику стрільби не можливо контролювали хід виконання вправи всіма шістьма танками і при цьому корегувати вогонь та виконувати всі необхідні дії керівника стрільби, забезпечивши при цьому безпеку стрільби.
Приходячи до такого висновку, суд бере до уваги наступні обставини: з оголошених показів свідків - командира 1-го танку ОСОБА_24 (т.1 а/с 150-156) та техніка ремонтного взводу ОСОБА_25 (і.5 а/с 251-253) видно, що у другому нічному заїзді 29 листопада 2005 року з технічних причин вправу не виконував танк № 1, а також з того, що поворот башти танку з положення 22-52 (червоний ліхтар вийшов за габарити танку) до положення 0-76 (напрям на вікно навчального класу) займає в середньому 11, 25 секунд (т.3 а/с 220-228), а візуальний контроль всіх шести танків від 1-ї до 6-ти секунд, то такі дані, з врахуванням виконання вправи у другому нічному заїзді лише п’ятьма машинами, на думку суду свідчать про об’єктивну можливість керівника стрільби на ділянці ОСОБА_17 здійснювати постійний та своєчасний візуальний контроль за положеннями башт танків.
Згідно висновку комплексної судово-балістичної та інженерно-технічної експертизи № 174 від 12.01.06 року танку Т64Б1, стройовий № 363, гармата танку практично справна та придатна для виконання стрільби. Самовільний постріл з даної гармати не можливий (т.4 а/с231-238).
У відповідності до висновку комплексної судової трасологічної та інженерно-технічної експертизи № 173 від 12.01.06 року, нічний приціл ТКН-ЗВ у командирській башті танку Т64Б1, стройовий № 363,
змонтований правильно, на штатному місці. Окуляри та налобник в наявності. Будь-яких пошкоджень утримувача та кронштейну налобника, ознак його зняття та встановлення (трас, подряпин, ділянок порушення шару фарбника та іржі тощо) не виявлено (т.4 а/с251-255).
Таким чином, дослідивши у своїй сукупності матеріали кримінальної справи, наведене вище та всі докази з приводу пред’явленого ОСОБА_14 обвинувачення у порушенні правил поводження із зброєю що спричинило загибель двох та травмування двох осіб, а ОСОБА_13, ОСОБА_17 у недбалому ставленні до військової служби, які мали реальну можливість виконати покладені на них обов’язки та дії (бездіяльність) яких знаходяться в безпосередньому причинному зв’язку із спричиненням загибелі кількох осіб та настанням інших тяжких наслідків, а саме: спричиненні загибелі військовослужбовців ОСОБА_18, ОСОБА_19 та заподіянні інших тяжких наслідків, під якими суд розуміє завдання тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 та заподіянні легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров’я та заподіянні йому реактивно-невротичного стану, що потягло за собою розлад здоров’я на строк більш ніж 21 день, що в цілому спричинило тяжкі наслідки ОСОБА_10, суд приходить до висновку, що пред’явлене обвинувачення в повному обсязі знайшло своє підтвердження.
Крім того, при прийнятті рішення по справі, суд враховує наступне.
З висновку амбулаторної судово-психологічної експертизи № 7/07 від 12.02.07 року, вбачається, що 1. У ОСОБА_14 виявляються ознаки органічного ураження головного мозку з помірно вираженими інтелектуальним та емоційно-вольовим зниженням. 2. Індивідуальні властивості психічних процесів підсудного могли вплинути на адекватність сприйняття ним та виконання операцій вправи під час нічних стрільб 29.11.05 року. Крім того у висновках зазначено, що «у ОСОБА_14 «Вночі, в умовах ліміту часу, наявності фізичної втоми та недостатньої фізичної сформованості навичок, невпевненості у своїх діях щодо успішного виконання вправи могли мати місце ситуативні зниження психічних процесів» (т.7 а/с 239-252).
Такі висновки судово-психологічної експертизи № 7/07 також не спростовують висновок суду про винуватість підсудного ОСОБА_14 виходячи з такого.
Як вбачається з висновку проведеної судом експертизи ВЛК № 2 від 29.04.08 року, встановлено, що ОСОБА_14 за станом здоров’я на військову службу у танкові війська ЗС України на посаду навідника був призваний вірно (т.8 а/с 151-153).
З постанови військового місцевого суду Київського гарнізону від 26 березня 2008 року видно, що для проведення військово-лікарської експертизи експертам надавалися всі матеріали кримінальної справи, отже її висновки також зроблені з врахуванням даних амбулаторної судово-психологічної експертизи № 7/07, проведеної щодо ОСОБА_14. Крім того, висновки судово-психологічної експертизи носять ймовірний характер, у той же час - висновки експертизи ВЛК - категоричний характер, на підставі чого суд в основу вироку по справі кладе висновки експертизи ВЛК № 2 від 29.04.08 року.
Не спростовується також висновок суду про винуватість підсудного ОСОБА_14 і його показами та діями під час відтворення обстановки і обставин події, де останній виконав підготовчі дії для виконання стрільби: «Знаходячись на штатному місці навідника, ОСОБА_14 виконав підготовчі дії, які вмикають систему користування вогнем танку, а саме включив «перетворювач», «обчислювач», «далекомір», і натиснув кнопку «МЗ», розстопорив дзеркала і черв’ячну пару, виміряв дальність до цілі за допомогою «далекоміра», і доповів про готовність до пострілу» Присутній при відтворенні обстановки та обставин події спеціаліст ФЕДЧЕНКО, показав, що дії ОСОБА_14 під час виконання вправи були правильними, що підтверджує його підготовку до стрільби (т.3 а/с 56-58). Також на думку суду не свідчить про неготовність ОСОБА_14 до виконання вправи контрольних стрільб і його невпевненість у користуванні «далекоміром» з огляду на збіг певного терміну часу (з дати вчинення злочину 29.11.05 року до 13.01.06 року - проведення відтворення), протягом якого ОСОБА_14 не мав можливості користуватися приладами керування вогнем танку (і відповідно за відсутності сталих навиків користування приладами отримані навички втратив).
Більш того, під час допиту в судовому засіданні підсудний ОСОБА_14 показав, що після першого пострілу він далекомір скинув на позначку «нуль» (т.7 а/с 143), на підставі чого, враховуючи все зазначене вище у своїй сукупності, суд робить висновок, що такі покази ОСОБА_14 давалися з метою пом’якшення кримінальної відповідальності за вчинене, визнає надуманими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, встановленим судом, не можуть бути визнані правдивими, а відповідно не можуть бути покладеними в основу вироку по справі.
Органами досудового слідства підсудному ОСОБА_17 було пред’явлено обвинувачення також у тому, що „...до початку стрільби обов’язок контролю за безпекою стрільби та діями бойових машин шляхом спостереження за зміною положення та кольору баштових ліхтарів спостерігачам не визначив".
Однак, на думку суду, дана обставина є безпідставно інкримінованою підсудному, оскільки вимогами Курсу стрільб зі стрілецької зброї і бойових машин Сухопутних військ, в редакції, яка діяла на
момент вчинення злочину, призначення спостерігачів для контролю за безпекою стрільби та діями бойових машин шляхом спостереження за зміною положення та кольору баштових ліхтарів - не було передбачено, а тому, дана обставина підлягає виключенню із обвинувачення підсудного ОСОБА_17 як безпідставно інкримінована.
Таким чином, дії ОСОБА_14, який порушив правила поводження із зброєю, внаслідок чого було виконано постріл з гармати танку в тил стрільбища у вікно навчального класу, що спричинило загибель двох осіб - військовослужбовців ОСОБА_18, ОСОБА_19 та заподіяло тяжкі тілесні ушкодження військовослужбовцям ОСОБА_11 та ОСОБА_10, суд кваліфікує за ч.3 ст. 414 КК України.
Дії ОСОБА_13, який будучи військовою службовою особою - командиром танку та дії ОСОБА_17, який будучи військовою службовою особою - керівником стрільб на ділянці, кожен окремо, недбало поставились до виконання обов’язків військової служби, що спричинило тяжкі наслідки, під якими суд розуміє загибель військовослужбовців ОСОБА_18, ОСОБА_19 та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 та ОСОБА_10, суд кваліфікує за ч.2 ст. 425 КК України.
Потерпілими по справі ОСОБА_5, ОСОБА_4 заявлено цивільні позови про стягнення в солідарному порядку з відповідачів - Міністерства оборони України та військової частини А-1414 заподіяної злочином моральної шкоди: у розмірі по 250 000 грн. на користь кожного з відповідачів; та вимоги про стягнення з відповідачів в солідарному порядку на користь ОСОБА_4 матеріальної шкоди та сплати послуг за надання юридичної допомоги, а всього в розмірі 5 310 грн. 00 коп.
Потерпілими по справі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, заявлено цивільні позови про стягнення в солідарному порядку з відповідачів - Міністерства оборони України та військової частини А-1414 заподіяної злочином моральної та матеріальної шкоди: у розмірі по 200 000 грн. на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7, на користь ОСОБА_19 - 100 000 грн.; та вимоги про стягнення з відповідачів в солідарному порядку на користь ОСОБА_6, матеріальної шкоди та сплати послуг за надання юридичної допомоги, а всього в розмірі 3 250 грн. 00 коп.
Потерпілою ОСОБА_20 в інтересах потерпілого ОСОБА_11 заявлено цивільний позов про стягнення в солідарному порядку з відповідачів - Міністерства оборони України та військової частини А-1414 заподіяної злочином моральної та матеріальної шкоди: у розмірі 300 000 грн. на користь ОСОБА_11; та вимоги про стягнення з відповідачів в солідарному порядку на користь ОСОБА_11 витрат на сплату послуг за надання юридичної допомоги в розмірі 4 000 грн. 00 коп.
Потерпілою ОСОБА_21 в інтересах потерпілого ОСОБА_10 заявлено цивільний позов про стягнення в солідарному порядку з відповідачів - Міністерства оборони України та військової частини А-1414 заподіяної злочином моральної та матеріальної шкоди: у розмірі 300 000 грн. на користь ОСОБА_10 ; та вимоги про стягнення з відповідачів в солідарному порядку на користь ОСОБА_10 витрат на сплату послуг за надання юридичної допомоги в розмірі 4 000 грн. 00 коп.
Представник відповідачів - Міністерства оборони України та військової частини А-1414, позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_4; ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 ; позов ОСОБА_20 в інтересах ОСОБА_11; позов ОСОБА_21 в інтересах ОСОБА_10 не визнав в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників потерпілих ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, відповідача, захисника підсудних, розглянувши матеріали справи і заявлені позови, суд приходить до такого висновку.
Що стосується підстав цивільного позову щодо відшкодування моральної шкоди, то виходячи з характеру протиправних дій ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_17, ступеня їх вини у завданні смерті потерпілим ОСОБА_18, ОСОБА_19, якої вони не бажали, глибини фізичних і моральних страждань потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_4; ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, кожного окремо, тяжкості вимушених змін у їх житті у зв’язку із втратою для батьків єдиного сина, а для сестри -брата, неможливістю відновлення попереднього стану, а щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_10 суд враховує тяжкість вимушених змін у їх житті внаслідок отриманих травм, рівень душевних та психологічних страждань, отримання інвалідності внаслідок поранення, неможливості повернення їх фізичного стану у попередній стан та неможливістю отримати належну роботу та навчання, керуючись вимогами розумності та справедливості, суд вважає за необхідне на підставі ст. 23 ЦК України задовольнити позови потерпілих ОСОБА_18 та ОСОБА_19 в цій частині частково, а саме: на користь ОСОБА_5, ОСОБА_4 по 150 000 грн. кожному з позивачів, відмовивши в задоволенні решти вимог на суму 100 000 грн. кожному; на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7 - по 150 000 грн., кожному з позивачів, відмовивши в задоволенні решти позову на 50 000 грн., кожному; на користь ОСОБА_8 - 100 000 грн.; позови потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_10 задовольнити частково, а саме: стягнути на користь ОСОБА_11 та ОСОБА_10 по 100 000 грн. кожному з позивачів, відмовивши в решті суми про стягнення моральної шкоди в розмірі по 200 000 грн., ОСОБА_11 та ОСОБА_10, кожному окремо.
Приймаючи таке рішення, суд також бере до уваги суттєві прорахунки в плануванні та організації бойової підготовки військової частини А-1414, які на той час у повній мірі не забезпечували отримання військовослужбовцями частини достатніх теоретичних знань та практичних навичок.
Щодо позову потерпілих про стягнення заподіяних матеріальних збитків, заявлених у вище вказаних розмірах, пов’язаних у ОСОБА_18 та ОСОБА_19 із організацією поховання, встановленням пам’ятника, іншими, пов’язаними із цим витратами, у тому числі вимоги кожного з позивачів, пов’язані з відшкодуванням послуг юридичної допомоги, то оскільки дані вимоги підтверджуються дослідженими судом чеками, квитанціями, накладними, прибутковим ордером, в загальному на вказані суми, то суд вважає за необхідне позови потерпілих про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, задовольнити в повному обсязі, стягнувши на користь позивачів: ОСОБА_4 - 5310 грн., ОСОБА_6 - 3250 грн.; на користь ОСОБА_11 та ОСОБА_10 - по 4 000 грн., кожному.
У відповідності до вимог ст. 1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх службових обов’язків.
Військова частина А-1414 знаходиться у складі Міністерства оборони України і є юридичною особою. Порядок проходження військової служби військовослужбовцями визначається відповідно до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», у відповідності до вимог якого військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов’язки військової служби на території військової частини.
Як уточнив в судовому засіданні представник військової частини А-1414, остання веде власне фінансове господарство і на фінансово-економічному забезпеченні знаходиться у командуванні Сухопутних військ Збройних Сил України.
У судовому засіданні безспірно встановлено, що смерть потерпілих ОСОБА_18 і ОСОБА_19, та травмування потерпілих ОСОБА_20 та ОСОБА_21, було спричинена 29 листопада 2005 року, біля 20-ї години здійсненим пострілом танку № 363 у вікно навчального класу на 3-й ділянці танкової директриси 33-го військового полігону та завданими внаслідок цього тілесними ушкодженнями.
Враховуючи наведене, суд не знаходить правових підстав для покладення цивільно-правової відповідальності за дії військовослужбовців ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_17 на Міністерство оборони України, а відтак в задоволенні позову потерпілих до вказаного відповідача, як неналежного, слід відмовити.
У той же час, на підставі вимог ст. 1172 ЦК України, суд вважає необхідним задовольнити позови потерпілих до військової частини А-1414, як особи, яка у даному випадку незалежно від наявності її вини, , відшкодовує шкоду, завдану її військовослужбовцями у визначених вище розмірах.
Військовим прокурором Центрального регіону в інтересах ГВКГ до підсудних ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_17, заявлено цивільний позов про відшкодування в рівних долях коштів, витрачених на лікування потерпілого ОСОБА_11 в загальному розмірі 4 549 грн. 40 коп., а також до підсудних ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_17 позов про відшкодування в рівних долях коштів, витрачених на відновлення зруйнованої вибухом снаряду будівлі учбового класу, в загальному розмірі 788 грн.
Підсудні, кожен окремо позови військового прокурора визнали в повному обсязі, не оспорюючи в суді ні їх підстав, ні їх розміру.
Підстави та розмір зазначених позовів встановлені в судовому засіданні доказами вини кожного з підсудних понесених витратах на лікування в загальному розмірі на суму 4 549 грн. 40 коп. та у заподіянні шкоди на суму 788 грн., а відповідно позови військового прокурора за таких обставин підлягають задоволенню в повному обсязі.
У той же час, беручи до уваги неможливість визначення ступеня вини кожного з підсудних у заподіянні зазначеної шкоди, суд вважає за необхідне задовольнити вказані позови прокурора у солідарному порядку.
І Іризначаючи підсудному ОСОБА_14 покарання, суд бере до уваги і визнає обставинами, які пом’якшують покарання, те, що до кримінальної відповідальності він притягується вперше, дав в судовому засіданні негативну оцінку своїм діям, повне визнання ним своєї провини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, прохання представників потерпілих суворо не карати ОСОБА_14, а також те, що як до військової служби, так і під час її проходження підсудний характеризується в цілому позитивно.
Призначаючи підсудному ОСОБА_13 покарання, суд бере до уваги і визнає обставинами, які пом’якшують покарання, те, що до кримінальної відповідальності він притягується вперше, дав в судовому засіданні негативну оцінку своїм діям, повне визнання ним своєї провини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, прохання представників потерпілих суворо не карати ОСОБА_13, а також те, що як до військової служби, так і під час її проходження підсудний характеризується виключно з позитивної сторони.
Призначаючи підсудному ОСОБА_17 покарання, суд бере до уваги і визнає обставинами,
які пом’якшують покарання повне визнання ним своєї провини, щире каяття, акіивне сприяння розкриттю злочину, прохання представників потерпілих суворо не карати ОСОБА_17, те, що до кримінальної відповідальності він притягується вперше, має на утримані неповнолітню дитину, як до військової служби, так і під час її проходження характеризується виключно з позитивної сторони та дав в судовому засіданні негативну оцінку своїм діям. Перелічені пом’якшуючі обставини, суд визнає такими, що суттєво пом’якшують покарання та в сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ІЗБАІІІЕМ злочину.
Разом з тим, при винесенні вироку по справі, суд бере до уваги обставини вчинення підсудними ОСОБА_13 та ОСОБА_14 злочину, а саме: нетривалий строк та умови проходження останніми військової служби, вперше виконання ОСОБА_14 вправи з бойової стрільби і до того ж відразу вночі, тобто в ускладнених умовах, недостатній термін навчання за військовою спеціальністю ОСОБА_13 та ОСОБА_14, внаслідок чого вони отримали слабкі практичні навички з виконання бойових стрільб, відсутність у них життєвого та військового досвіду. Суд при прийнятті рішення також враховує і те, що ОСОБА_14 з незалежних від нього причин був задіяний на непередбачених учбовим планом вантажних роботах, а ОСОБА_13 протягом двох діб приймав участь у проведенні бойових стрільб, внаслідок чого обидва у ввечері 29 листопада 2005 року були втомлені та неуважні. При прийнятті рішення щодо підсудного ОСОБА_17 суд, крім іншого, враховує і недосконалість діючого на той час Курсу стрільб зі стрілецької зброї та бойових машин Сухопутних військ.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 324, 328, 330, 332-335 КПК України, військовий суд, -
ПРИСУДИВ:
- ОСОБА_14 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 414 КК України, за якою призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три)роки;
У відповідності із ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_14 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку в два роки не вчинить нового злочину і виконає покладений на нього обов’язок - повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_14 - підписку про невиїзд - скасувати.
- ОСОБА_13 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 425 КК України, за якою призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;
У відповідності із ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_13 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку в два роки не вчинить нового злочину і виконає покладений на нього обов’язок - повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_13 - підписку про невиїзд - скасувати.
- ОСОБА_17 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 425 КК України, за якою призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років;
У відповідності із ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_17 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку в три роки не вчинить нового злочину і виконає покладений на нього обов’язок - повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_17 - підписку про невиїзд - скасувати.
Позов потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди задовольнити в частково, стягнувши з військової частини А-1414 на їх користь по 150 000 грн., кожному з позивачів, відмовивши в задоволенні позову на суму 100 000 грн., кожному.
Позов потерпілих ОСОБА_19 про стягнення моральної шкоди задовольнити в частково, стягнувши з військової частини А-1414 на їх користь: ОСОБА_6, ОСОБА_7 - по 150 000 грн., кожному з позивачів, відмовивши в задоволенні позову на суму по 50 000 грн., кожному; позов потерпілої ОСОБА_8 - задовольнити повністю, стягнувши з військової частини А-1414 на її користь 100 000 грн.
Позови потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_10 задовольнити частково, а саме: стягнути з військової частини А-1414 на користь ОСОБА_11 та ОСОБА_10 по 100 000 грн. кожному з позивачів, відмовивши в решті суми про стягнення моральної шкоди в розмірі по 200 000 грн., кожному.
Позови потерпілих про стягнення заподіяних матеріальних збитків, задовольнити в повному обсязі, стягнувши з військової частини А-1414 на користь позивачів: ОСОБА_4 - 5310 грн., ОСОБА_6 - 3250 грн.; на користь ОСОБА_11 та ОСОБА_10 - по 4 000 грн. кожному.
В задоволенні позовів кожного з потерпілих про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заявлених до Міністерства оборони України - відмовити.
Цивільний позов військового прокурора Центрального регіону в інтересах ГВКГ, про стягнення з ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_17 в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_20, на загальну суму 4 549 грн. 40 коп. - задовольнити в повному обсязі, стягнувши з засуджених на користь ГВКГ в солідарному порядку 4 549 грн. 40 коп.
Цивільний позов військового прокурора Центрального регіону, поданий в інтересах військової частини А-1414, про стягнення з ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_17 в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної руйнуванням вибухом снаряду будівлі учбового класу, в загальному розмірі 788 грн. -задовольнити в повному обсязі, стягнувши з засуджених на користь військової частини А-1414 в солідарному порядку 788 грн.
Арешт, накладений на майно засуджених ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_17 - залишити без змін.
Речові докази по справі: зазначені у т.2 а/с 19-198-- зберігати при матеріалах кримінальної справи; - зазначені у т.2 а/с 196-199, т. 5 а/с 223-224: вісім курток, двоє штанів, натільну білизну - 4 комплекти, сорочки та кальсони, три черевики і одинадцять предметів неправильної форми та будови, натільний дерев’яний хрестик, годинник електронний, портативний радіоприймач, записник, два носовики, лейкопластир - знищити; решту, що знаходяться на відповідальному зберіганні командира військової частини А1414 - передати останньому для використання за належністю;
• - зазначені у т.2 а/с 232-233, що знаходяться на відповідальному зберіганні у начальника 33 військового полігону - передати останньому для використання за належністю.
• - грошові кошти в сумі сімнадцять гривень 10 копійок Національної валюти України - передати потерпілому ОСОБА_6
Судові витрати по справі в сумі 7 500 грн., пов’язані з проведенням судово-психологічних експертиз (т.7 а/с 227), стягнути в солідарному порядку с засуджених ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_17 в доход Українського НДІ соціальної та судової психіатрії та наркології.
Вирок може бути оскарженим та на нього може бути внесене подання у апеляційному порядку в військовий апеляційний суд Центрального регіону України через військовий місцевий суд Київського гарнізону в 15-денний строк з моменту його проголошення.