2-190/11                                                                                                                                                       Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 02 березня 2011 року         року                                         Бахмацький районний суд Чернігівської області

в складі:  

               головуючої судді - Глушко О.І.                                

               при секретарі -  Макаренко Ю.Г.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в місті Бахмачі цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про   визнання права власності на нерухоме  майно,

В С Т А Н О В И В:

             ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом  до ОСОБА_2 про  визнання  права власності на нерухоме  майно. В своїй заяві вказала, що перебуваючи з 15 листопада 2003 року  в зареєстрованому  шлюбі  з  відповідачем,  ними  сумісно  була придбана  квартира за АДРЕСА_1, яка є  об»єктом  спільної сумісної  власності   подружжя. Всі   правовстановлюючі  документи були  оформлені  на відповідача і на  даний  час  вона  належить  йому  на праві  приватної власності. У зазначеному житлі вона  сама та  їх неповнолітня донька  зареєстровані з  17 березня  2006 року  і  по даний  час, де, фактично, вони проживали до  вересня 2010 року а  також  сплачували рахунки за  житлово-комунальні  послуги. Відповідно до норм  чинного законодавства, враховуючи, що  вищевказана  квартира є об»єктом спільної  сумісної  власності подружжя,  просить  визнати  за нею  право власності на 1\2 частину зазначеної  квартири.

             Позивачка ОСОБА_1  в   судове засідання не з«явилася.

             Представник  позивачки-адвокат  ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні  вимоги  підтримав  у  повному  обсязі  і  просив  суд задовольнити їх  із зазначених  у  позові  підстав, а також стягнути з  відповідача  на  користь позивачки  понесені  судові  витрати, які  підтверджені  документально. Зазначив також, що про  порушення  своїх  прав, як  співвласника квартири, позивачці стало  відомо у  вересня 2010 року, коли відповідач   попередив її, що має намір  продати  квартиру, так як  це  тільки  його власність   і  запропонував   звільнити її.

             Відповідач  ОСОБА_2   в судове засідання не з»явився, але надав до  суду заперечення  проти  позову, де  просить відмовити  в  його задоволенні  в повному  обсязі, оскільки, на  його думку, позивачкою    пропущено  строк позовної давності, який відповідно  до  норми ч. 2 ст.   72 СК України  встановлений  у  три роки з часу розірвання шлюбу.

            Представник  відповідача   ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала  проти вимог  позову  і  просила  суд  відмовити в  його  задоволенні  в  повному  обсязі, посилаючись на те, що  шлюб  між  сторонами  був розірваний   у 2007 році, і  виходячи  з  цього позивачка  пропустила  строк  для  звернення до  суду з  даними  вимогами, оскільки   нормою ч. 2 ст.  72 СК України передбачено  такий  строк у  три роки.  

             Вислухавши  представників  сторін, вивчивши  матеріали справи, суд вважає, що позовні  вимоги слід задовольнити, виходячи з наступного.

             Як  встановлено  в судовому засіданні   сторони перебували  у  зареєстрованому шлюбі, починаючи з 15  листопада   2003 року, що  підтверджується  копією  свідоцтва про  укладення  шлюбу (а.с.15). Під час  шлюбу 19.10.2005 року   ними   спільно  на  підставі  договору купівлі - продажу була  придбана  квартира за АДРЕСА_1, яка  зареєстрована  на ім»я відповідача ОСОБА_2 (а. с. 8-9). Факт придбання  вказаного  житла  саме  під  час  зареєстрованого  шлюбу  не заперечується  і представником  відповідача.  Як  вбачається  з  будинкової  книги вказаного житла,   позивачка ОСОБА_1, яка змінила  своє  прізвище в зв»язку з  укладенням  29 травня  2009 року шлюбу (а.с. 18), зареєстрована  у  спірній квартирі з 17.03.2006 року   і  по даний  час (а.с.14).

             Нормою ч.3 ст. 368 ЦК України передбачено, що   майно, набуте  подружжям за час  шлюбу, є  їхньою  спільною  сумісною  власністю, якщо  інше  не  встановлено   договором або законом.

             Відповідно до  ст.  60  СК України «Майно, набуте  подружжям за час шлюбу, належить   дружині  та  чоловікові     на праві спільної  сумісної  власності   незалежно від  того, що один з них  не мав з  поважної причини   самостійного заробітку. Кожна річ, набута  за час  шлюбу, крім  речей  індивідуального користування, є  об»єктом  права   спільної сумісної  власності  подружжя».

            Пунктом 15  Постанови Пленуму  Верховного Суду   України від 21.12.2007 року за № 11 «Про  практику  застосування судами  законодавства  при розгляді  справ  про право на  шлюб,   визнання  його недійсним та  поділ  спільного майна подружжя»  встановлено, що початок  позовної давності  для  вимоги  про  поділ спільного майна  подружжя, шлюб   якого розірвано, обчислюється не   дати  прийняття  постанови  державного  органу РАЦС чи з дати  набрання рішенням законної  сили,  а  від  дня, коли  один  із  співвласників  дізнався  або  міг дізнатися  про порушення  свого права, що  передбачено  також і  частиною 2  статті 72  СК України.

          Відповідно до  ч.2  ст. 72 СК України «До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня коли один  із співвласників  дізнався  або  міг  дізнатися про порушення свого права власності».

           Враховуючи, що  позивачці ОСОБА_1  про порушення  свого права як  співвласника квартири, стало  відомо  саме  у  вересні  2010 року, під  час, коли відповідач запропонував їй звільнити  вказану    квартиру в зв»язку з наміром  її продажу,  тому на думку суду,  остання  звернулася  до  суду за захистом  своїх  прав  у   межах  строку  позовної  давності, передбаченого ч. 2 ст. 72 СК України  та ППВСУ за №  11  від 21.12.2007 року  «Про  практику  застосування судами  законодавства  при розгляді  справ  про право на  шлюб,   визнання  його недійсним та  поділ  спільного майна подружжя».

           Згідно з  ч. 1 ст. 70  СК України «У разі поділу  майна, що є  об»єктом  права  спільної сумісної власності   подружжя, частки  майна дружини та  чоловіка  є  рівними, якщо  інше не  визначено  домовленістю  між ними або  шлюбним  договором».

             Оскільки   сторонами  спірна  квартира  була  придбана саме   під  час  шлюбу, то   за  позивачкою  слід  визнати право  власності на 1\2 її частину,  а іншу 1\2 частину  залишити у  власності ОСОБА_2.

            Відповідно до  ст. 88 ЦПК України «Стороні,  на користь якої  ухвалено  рішення, суд  присуджує  з  другої сторони  понесені нею  і  документально  підтверджені  судові  витрати. Якщо  позов  задоволено  частково, судові  витрати   присуджуються  позивачеві  пропорційно  до  розміру  задоволених  позовних  вимог, а відповідачеві - пропорційно   до  тієї  частини  позовних  вимог, у  задоволення  яких  позивачеві відмовлено.

              Виходячи  з положення   ст.  88 ЦПК України, враховуючи, що   позовні  вимоги   задоволено  у повному обсязі, а також враховуючи  категорію    справи, об»єм роботи  представника  позивача, суд  вважає за необхідне  стягнути з ОСОБА_2   на користь позивачки  1192   гривні 11 копійок, із яких 120 гривень  витрати  по сплаті  ІТЗ, 72 гривні  11 копійок  по  сплаті  держмита  та  1000 гривень  за надання  правової допомоги, які підтверджені документально.

            Накладену   в порядку забезпечення позову ухвалою суду від  11 лютого 2011 року заборону  ОСОБА_2 на вчинення будь-яких правочинів з квартирою за АДРЕСА_1  зняти після   набранням  рішення  законної сили   і  оформленням  позивачкою ОСОБА_1 права власності на вказану  квартиру.

             Керуючись  ст.ст. 10,  60, 61, 88, 154,  212-215, ЦПК України, ст. ст. 368 ч.3 ЦК України, ст.ст.  60, 70 ч.1, 72 ч.2  СК, п. 15  Постанови Пленуму  Верховного Суду   України від 21.12.2007 року за № 11 «Про  практику  застосування судами  законодавства  при розгляді  справ  про право на  шлюб,   визнання  його недійсним та  поділ  спільного майна подружжя»  суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні   вимоги  ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про   визнання права власності на нерухоме  майно  задовольнити  повністю.   

Визнати  за ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою  м. Бахмач   право власності  на 1\2  частину квартири за АДРЕСА_1,  а іншу 1\2 частину  зазначеної   квартири  залишити у власності   ОСОБА_2.

           Стягнути з ОСОБА_2  на користь  ОСОБА_1   1192 (одну тисячу сто дев»яносто дві)  гривні 11 копійок  в рахунок  повернення   коштів по  сплаті  судових  витрат.

          Накладену   в порядку забезпечення позову ухвалою суду від  11 лютого 2011 року заборону  ОСОБА_2 на вчинення будь-яких правочинів з квартирою за АДРЕСА_1  зняти після   набранням  рішення  законної сили   і  оформленням  позивачкою ОСОБА_1 права власності на вказану  квартиру.

             Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області через   Бахмацький районний суд Чернігівської області на протязі  десяти днів з  моменту  його проголошення.  

                                    Суддя                                                                        О.І. Глушко