ПОСТАНОВА

Апеляційного суду Вінницької області

справа      № 22АС-625

категорія 22                                        оскаржуване рішення під головуванням

Байдака В.Г.

доповідач Чорний В.І.

19   липня   2006   р.   колегія   суддів   судової   палати   з   цивільних   справ

апеляційного суду Вінницької області у складі :

Головуючого Чорного В.І.

Суддів : Іванюка М.В., Чуприни В.О.,

При секретарі Кшановській Ю.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою військової частини А0549 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 0549 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення.

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2006 р. ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом, в якому просив визнати за ним право по невиплаті грошової компенсації за харчове забезпечення та зобов'язати відповідача провести виплату заборгованості грошової компенсації за харчове забезпечення за період з березня 2000 р. по грудень 2005 р., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 426 ( про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань), а також стягнути компенсацію за продовольче забезпечення.

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 12.05.2006 р. позов був задоволений.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду , посилаючись на те, що суд не дав належної оцінки зібраним доказам, невірно застосував норми матеріального права, а тому неправильно вирішив спір. Просить ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в позові.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне задоволити скаргу з наступних підстав.

За висновком суду, вимоги позивача про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення підлягають задоволенню, оскілки невідмінена дія ч.2 ст.9 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в частині отриманні військовослужбовцями продовольчих пайків.

Проте погодитись з таким висновком суду не можна, з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається , що ОСОБА_1 працював на посаді начальника зміни відділу бойового чергування, збору і обробки інформації польового командного пункту командного центру Повітряних Сил Збройних Сил України, яка знаходиться на забезпеченні у відповідача.

Відповідно до норм харчування №1, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 426 ( про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань)  право на харчування за рахунок держави мають військовослужбовці офіцерського складу, прапорщики, мічмани і військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу які проходять військову службу за контрактом, працівники авіації МНС, які постійно працюють на аеродромах, полігонах, технічних і стартових позиціях і безпосередньо обслуговують літальні апарати та забезпечують їх польоти.

Отже за правилами зазначеної постанови нарахування грошової компенсації за продовольче забезпечення та продовольчий пайок не передбачено.

Виплата грошової компенсації за речове майно і продовольчий пайок передбачалась  ч.2   ст.   9   ЗУ   «Про   соціальний   та правовий   захист.  військовослужбовців та членів їх сімей».

    Однак ЗУ «Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 р., дію положення ч.2ст. 9 названого закону призупинено:

За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягали, однак суд  не взяв до уваги вимоги закону і постановив рішення; яке їх порушує.

Ураховуючи, що фактичні  обставини, встановлені судом правильно, проте не правильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів  вважає за необхідне постановлене судове рішення скасувати та ухвалити   нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 199, 202, 205, 207 КАС України , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу військової частини А0549 задовольнити.

Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 12.05.2006 р. скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному провадженні до Вишого адміністративного суді України протягом одного місяця.