Справа № 22-Ц-476 2007р.    Головуючий у 1-й інстанції - Бакланов Р.В.

Категорія - 23                                    Суддя-доповідач - Батюк А.В.

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

16 травня 2007 року                                                                              м.Суми

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - БатюкаА.В.,

суддів                   - Лузан Л.В., Крамаренка В.І.,

з участю секретаря

судового засідання - Назарової О.М.,

та осіб, які приймають

участь у справі - позивачки ОСОБА_1. та її

представника ОСОБА_4., відповідачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_5., третьої особи:

представника ЖЕКу Троценка О.М., представників КП

"Лебединтеплоенерго" Любивого П.О., Пільгуй Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного

суду    цивільну    справу    за    апеляційною    скаргою    ОСОБА_1

на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 26 лютого

2007 року

у справі за позовом                   ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3

третіх осіб:

Житлово-експлуатаційна контора виконкому

Лебединської міськради

Комунальне підприємство "Лебединтеплоенерго"

виконкому Лебединської міськради про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

ВСТАНОВИЛА:

15 грудня 2006р. ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом про стягнення 14160 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

 

В обгрунтування позову зазначалось, що позивачка проживає в квартирі АДРЕСА_1, а відповідачі -поверхом вище в квартирі АДРЕСА_2. 5 листопада 2006р. під час перевірки ЖЕКом мережі опалення сталося залиття квартири № 13 з квартири АДРЕСА_2 внаслідок чого була пошкоджена квартира і меблі, які знаходились в ній.

Рішенням суду в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. було відмовлено в зв"язку з недоведеністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просила скасувати рішення суду та ухвалити нове задовольнивши повністю позовні вимоги.

При цьому в скарзі вказувалось, що рішення суду постановлене судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд не вірно встановив обставини справи, не взяв до уваги надані нею докази про розмір збитків, не взяв до уваги, що вина відповідачів ЖЕКу, та КП "Лебединтеплоенерго" - в заподіянні шкоди доказана повністю.

Вислухавши ОСОБА_1., яка просила скасувати рішення суду та ухвалити нове стягнувши з відповідачів та третіх осіб 10000 грн. матеріальної шкоди, в частині відшкодування моральної шкоди позов не підтримала, пояснивши, що 10000 грн. буде достатньо їй для відшкодування і моральної шкоди, разом, вислухавши ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_5., представників ЖЕКу, КП "Лебединтеплоенерго", які просили залишити рішення суду без зміни, а апеляційну скаргу відхилити, колегія суддів перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню і по справі необхідно ухвалити нове рішення з слідуючих підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1. на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 (а.с.7).

Відповідачі проживають поверхом вище у квартирі АДРЕСА_2.

Згідно довідки виконкому Лебединської міськради від 17 січня 2007 року № 144 21 грудня 2005 року виконавчим комітетом міської ради було прийняте рішення про видачу свідоцтва про право власності на житло ОСОБА_2 та членам його сім"ї. ОСОБА_3., ОСОБА_6. але платіжні доручення на списання житлових чеків не виписувались і свідоцтво про право власності на житло не отримувалось (а.с.57).

 

Відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992р. з послідуючими змінами, передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішення відповідних органів приватизації (п.З ст.8) і ця передача оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотарільного посвідчення (п.5 ст.8).

Як вбачається з акту ЖЕКу від 20 жовтня 2006 року, який фактично був складений 20 листопада 2006р., що вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, 5 листопада 2006 року квартиронаймач ОСОБА_2 залив водою квартиру позивачки (а.с.10).

Згідно висновку товарознавчого дослідження спеціаліста № 493 від 4 грудня 2006 року сума матеріальних збитків, які завдані майну (меблям) в результаті залиття, становить 5463 грн. 06 коп. (а.с. 13-19).

У відповідності до висновку № 1315 спеціаліста - будівельника від 4 грудня 2006 року величина матеріальних збитків по квартирі, належній ОСОБА_1., внаслідок залиття складає 7697 грн. (а.с.21-36).

Відповідно до ч.І, ч.2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заявдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоду звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Як вбачається з матеріалів справи, що 5 листопада 2006р. відбулось залиття квартири та меблів, які були в квартирі АДРЕСА_1 з квартири АДРЕСА_2, яка розташована поверхом вище, через кран "Маєвського" з батареї системи теплопостачання.

Підтвердженням цьому є акт ЖЕКу (а.с.10), покази свідків ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9 (а.с.96-99), проти чого не заперечили і сторони в судовому засіданні апеляційного суду.

Місцевим судом 23.02.2007р. в квартирі ОСОБА_2 була виявлена батарея опалення, з якої стався витік води і яка має сліди усунення пошкодження (а.с. 116) в місці знаходження крану "Маєвського".

 

Колегія суддів вважає, що майнова шкода ОСОБА_1. заподіяна з вини відповідачів - жильців квартири АДРЕСА_2.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги є споживачами житлово-комунальних послуг.

Тобто незалежно від того чи квартира є приватною власністю, чи комунальною - відповідачі є споживачами житлово-комунальних послуг.

Згідно п.9 ч.З ст. 20 зазначеного Закону споживач зобов"язаний своєчасно проводити підготовку жилого будинку, помешкання (в якому він проживає або яке належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період.

З матеріалів справи вбачається, що пуск системи опалення будинку № 7 по пров.Верстатників у м.Лебедин був здійснений 2.11.2006р., що підтвердили особи, які беруть участь у справі.

Відповідно до повідомлення КП "Лебединтеплоенерго" тиск в подаючому трубопроводі на котельні 2-5 листопада 2006р. був 5,0 Кгс/см-2, а в зворотньому 3,0 Кгс/см-2, що відповідає встановленим нормам і не спростовується сторонами (а.с.75).

Про заповнення системи опалення водою адміністрація ЖЕКу повідомляла жильців будинку шляхом письмового оголошення (а.с.93), що підтвердили в судовому засіданні і самі строки.

Відповідно до п.32.6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених Постановою Кабміну України від 21.07.2005р. № 630 виконавець (в даному випадку КП "Лебединтеплоенерго) зобов"язаний проводити два рази на рік перевірку стану внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку із складанням відповідного акта.

Такий акт представники КП "Лебединтеплоенерго" та ЖЕКу склали 8.08.2006р. (а.с.77), який до цього часу ніким не спростований.

При цьому слід звернути увагу, що в обов"язки третіх осіб по справі

входить       перевірка      внутрішньобудинкових                    систем,       а      не

внутрішньоквартирних.

 

Згідно до ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" внутрішньобудинкові системи - це мережі, арматура на них, прилади та обладания, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які знаходяться в межах будинку, споруди.

Виходячи зі змісту п.13 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій затверджених Постановою Кабміну України 12 липня 2005р. № 560 внутрішньобудинкові системи вважаються від зовнішньої стіни будинку до внутрішньої стіни квартири, а внутрішньоквартирні - від зовнішньої стіни квартири до санітарно-технічного обладания.

Відповідно до цього Порядку до формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій враховуються витрати на технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем, в т.ч. і теплопостачання.

До цих витрат, також, включаються витрати на ліквідацію аварій на внутрушньоквартирних мережах, а витрат на обслуговування внутрішньоквартирних мереж, в т.ч. і з теплопостачання, не включаються.

З цього слідує, що в обов"язки ЖЕКу не входить поточне технічне обслуговування внутрішньоквартирних мереж, якщо це не передбачено договором.

Пітвердження наявності договорних відносин з цього приводу між ЖЕКом і ОСОБА_2, сторони не надали.

Мешканці квартири АДРЕСА_2 не зверталися до ЖЕКу з приводу несправності, ремонту, підготовки до експлуатації в осінньо-зимовий період системи теплопостачання та її неналежного технічного стану в межах квартири, проти чого не заперечують сторони.

Відповідачі не проконтролювали технічний стан системи теплопостачання в квартирі перед експлуатацією в осінньо-зимовий період, що вбачається з матеріалів справи.

З цього слідує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 порушили вимоги і п.18 Правил користування приміщенням жилих будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабміну України від 8 жовтня 1992р. № 572, яким передбачено, що при появі неполадок в квартирі їх

 

власники, наймачі, орендарі зобов'язані приймати заходи до їх усунення власними силами або силами підприємств по обслуговуванню житла.

Виходячи з викладеного, є всі підстави вважати, що залиття квартири та майна позивачки відбулося з вини відповідачів.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і постановляючи рішення суд допустив неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а тому на підставі п.З, п.4 ч.І ст.309 ЦПК України необхідно рішення суду скасувати та ухвалити нове, задовольнивши позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1. 10000 грн., з врахуванням уточнення нею позовних вимог в судовому засіданні апеляційного суду.

Зазначений розмір відшкодування не перевищує розміру матеріальної шкоди, який вбачається із висновків спеціалістів.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру матеріальної шкоди ОСОБА_1. надала висновок спеціаліста -товарознавця з приводу пошкодження майна (меблів) внаслідок залиття 5.11.2006р. та висновок спеціаліста будівельника про розмір матеріальних збитків по квартирі внаслідок її залиття 5.11.2006р. Збитки відповідно, склали 5463 грн. 06 коп. ( а.с. 13-19) і 7697 грн. (а.с.21-36), що в загальній сумі становить 13.160 грн. 06 коп.

Колегія суддів вважає, що ці висновки спеціалістів є належними доказами по справі у відповідності до вимог ст.ст. 57, 58, 59 ЦПК України.

Не можно погодитись, що ці докази одержані з порушенням порядку, встановленого законом згідно ст. 59 ЦПК України.

При цьому слід врахувати, що це висновки спеціалістів, а не експертів і позивачка мала право звернутись за їх отриманням поза межами судового розгляду, що не суперечить вимогам закону.

Ці висновки нічим не спростовуються, інших доказів з приводу розміру майнової шкоди в матеріалах справи немає.

Всупереч ст.60 ЦПК України відповідачі не довели ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх заперечень.

 

Призначення товарознавчої та будівельної експертизи не є обов'язковим у відповідності до ст. 145 ЦПК України, а особи, які беруть участь у справі не звертались до суду з заявою про призначення експертиз згідно ст. 143 ЦПК України.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що є всі підстави для стягнення з відповідачів в солідарному порядку на користь позивачки 10000 грн. матеріальної шкоди, що відповідає уточненим позовним вимогам ОСОБА_1., обставинам справи та доказам наявним у справі.

У відповідності до вимог ст.ст. 79, 88 ЦПК України позивачці підлягають відшкодуванню судові витрати - це 100 грн. судового збору в зв"язку з зверненням до суду, 50 грн. судового збору за розгляд справи в апеляційному суді і 60 грн. оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в місцевому та апеляційному суді, а всього 210 грн., які необхідно стягнути по 105 грн. з кожного з відповідачів.

Керуючись ст.ст. 305, 304, п.3, п.4 ч.І ст.309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Лебединського районного суду Сумської області від 26 лютого 2007р. в даній справі та ухвалити нове.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10000 грн. матеріальної шкоди, в солідарному порядку.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 105 грн. судових витрат, з кожного.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 2 місяців з часу проголошення.