Справа № 2-а-773/11

                                                                          ПОСТАНОВА

                                                                    ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

             21.04.2011року         

 Євпаторійський міський суд АР Крим

 у складі головуючої  судді                                         БІЛЕЙ В. П.

 при секретарі                                                               КУТУРОВОЇ В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії адміністративну справу  за  адміністративним позовом   ОСОБА_1   до Головного  Управління Пенсійного фонду України в    АР Крим, Управління пенсійного фонду України в м. Євпаторія  про визнання протиправними дій та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу «Дітям війни»за період з   01 серпня 2010 року по  01   лютого 2011 року, та забезпечити її виплату в майбутньому,

                                                                         ВСТАНОВИВ:

До Євпаторійського міського суду АР Крим звернувся позивач  з позовом до   Головного Управління пенсійного фонду України в   АР Крим про визнання протиправними дій та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу «Дітям війни».   

Свої вимоги мотивує тим, що маючи статус «дитини війни»відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком..  Згідно п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»дію статті 6 Закону  «Про соціальний захист дітей війни»було припинено,  але Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № «Про соціальний захист дітей війни»6-рп2007, п.12 ст. 71 Закону  України «Про державний бюджет України на 2007 рік»визнано неконституційним.  Тому просить визнати протиправними дії  Управління Пенсійного Фонду України в м. Євпаторії АР Крим та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити  недоплачену  як дитині війни щомісячну соціальну допомогу з 01.07.2010 року по 01.02.2011 року,  та  зобов’язати  відповідача проводити  нарахування  підвищення до пенсії  у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком і забезпечити її  виплату  у майбутньому. Просить розглянути справу у її  відсутності.

Ухвалою суду від 12.03.2011 року до участі в справі в якості другого відповідача залучено Управління пенсійного фонду України в м. Євпаторії.

В судове засідання позивач не з’явилася. Про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву з клопотанням про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

       Відповідачі  до  судового засідання не з’явилися,  про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та розпискою,  про причину неявки в судове засідання не повідомили, на адресу суду не надано заяв, клопотань та  заперечень на позов.  В матеріалах справи знаходиться заперечення на позов від відповідача ГУ ПФУ України в АР Крим, які подано 03.03.2011

Відповідно до ч.4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача –суб’єкта  владних повноважень належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що адміністративний позов  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом   встановлені   такі факти та відповідні їм правовідносини.   

Ухвалою Євпаторійського міського суду АР Крим від  07.02.2011 року позовні вимоги в частині періоду з 01.07.2010  року до  31.07.2010 року включно залишено без розгляду.   

Встановлено, що  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1,   має статус «дитини війни»(а.с 7). У  зв’язку  з  чим,   має  право   на  пільги   та  соціальні   гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», від 18.11.2004 року № 2195-1У, а  саме право на підвищення пенсії  на   30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст. 6 вказаного Закону.   

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до положень  ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.   

З набранням чинності 01 січня 2006 року Закону № 2195 дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була призупинена на 2006 рік Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», а після внесення до останнього змін  було передбачено поетапне запровадження такого підвищення.   

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір підвищення пенсії склав 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.   

Проте, рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008р. визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»щодо викладення положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в новій редакції.   

Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на усій території України, та є остаточними і не можуть бути оскаржені.   

Таким чином, враховуючи преюдиціальне значення рішення Конституційного Суду України для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного Закону, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача перерахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-IV від 18 листопада 2004р.   

У  2010, 2011 роках дія ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не призупинялася, а застосування відповідачем положень Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, який має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України.   

З матеріалів справи  вбачається, що  позивачка до 24.10.2010 року перебувала на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в м. Євпаторії та отримувала пенсію за віком відповідно до закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з 25.10.201 року по теперішній час перебуває на обліку в ГУ ПФУ в АР Крим, та отримує пенсію по втраті годувальника відповідно до закону України» Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби і деяких інших осіб».  Відповідачі  будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у 2010, 2011 роках  не здійснювали, а також не проводили виплату. За таких обставин суд вважає, що відповідачі припустилися  бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.   

Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004,  є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною  війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.

Право на отримання підвищення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленого статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004, не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.

Таким чином, стаття 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 (дати прийняття рішення Конституційного Суду України) діє у попередній редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Положення статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком і невизначеність на законодавчому рівні іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови у реалізації конституційної гарантії.

Неврегулювання на законодавчому рівні порядку здійснення підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії особам, які мають статус дітей війни, відсутність коштів для забезпечення виплат підвищення до пенсії, не може бути підставою для невиконання відповідачами  завдань, покладених на них Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Головним розпорядником коштів для виплати підвищення, передбаченого статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, є Пенсійний фонд України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі у відповідні періоди,  виплачували щомісячно позивачеві,  як дитині війни, підвищення до пенсії на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону №2195-IV, який має вищу юридичну силу.     

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про проявлення відповідачами бездіяльності щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснити за вказані періоди перерахунок надбавки до пенсії позивачу та виплатити  пенсії у розмірі, встановленому ст.6 Закону №2195-IV.   

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.     

За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.     

Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання  підвищення  до пенсії.   

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.     

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.     

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.     

Отже, обов'язок по нарахуванню та виплаті  підвищення  до пенсії, яке передбачено Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.   

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення  до пенсії та поклала виконання цього обов'язку  на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.     

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань  перед позивачем.             Крім того, відповідачами, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на них  обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.   

Згідно п.1, п. 2 ч. 1 ст. 162 КАС України , у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, зобов’язання відповідача вчинити певні дії.

Таким чином суд вважає, що порушення права позивача на отримання допомоги до пенсії у розмірі, передбаченому законом, може бути поновлено шляхом визнання  протиправною бездіяльності Головного Управління Пенсійного фонду України в  АР Крим и Управління пенсійного фонду України в м. Євпаторії, та  зобов'язання відповідачів виконати певні дії, а саме провести нарахування та відповідні виплати.

Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання відповідача ГУ ПФУ в АР Крим, нараховувати позивачу щомісячне підвищення, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в подальшому при нарахуванні пенсії, суд зазначає що вони не підлягають задоволенню, так як рішення суду є наслідком правового регулювання чинних відносин, з метою захисту вже порушеного права, відповідно позовні вимоги на майбутнє не можуть бути задоволені судом, оскільки рішення суду не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому, змінювати правове    регулювання суспільних відносин.

Судові витрати у справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України.     

На підставі ст. ст. 1, 3, 43, 48, 17,53, 55, ч. 1 ст. 85, п. 19 ч.1 ст. 92, 64 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Рішення Конституційного Суду України 22 травня 2008 року, керуючись ст.ст. 11, 69-71, 122, 160, 162 КАС України, суд   

                                                                 ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги    ОСОБА_1     до  Головного Управління Пенсійного фонду України в   АР Крим, Управління пенсійного фонду України в м. Євпаторії про визнання протиправними дій та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу «Дітям війни»за період з   01 серпня 2010 року по 01  лютого  2011 року, та забезпечити її виплату у майбутньому - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність  Управління пенсійного фонду України в м. Євпаторії АР Крим   щодо невиплати в повному обсязі щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_1    у  період  з  01 серпня  2010 року по 24 жовтня 2010 року.   

Зобов'язати  Управління Пенсійного Фонду України в   м. Євпаторія АР Крим  здійснити нарахування щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_1,   встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з розрахунку встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування " та провести відповідні виплати за період з  01 серпня  2010 року по  24 жовтня 2010  року, за виключенням виплаченого підвищення за вказаний період.     

Визнати протиправною бездіяльність  Головного Управління пенсійного фонду України в  АР Крим   щодо невиплати в повному обсязі щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_1    у  період  з   25 жовтня 2010 року по  01 лютого 2011 року.   

Зобов'язати   Головне Управління Пенсійного Фонду України в  АР Крим  здійснити нарахування щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_1,   встановленого ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з розрахунку встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування " та провести відповідні виплати за період з  25 жовтня   2010 року по   01 лютого 2011 року, за виключенням виплаченого підвищення за вказаний період.     

В іншій частині позовних вимог   - відмовити.

Стягнути з  Державного бюджету України на користь  ОСОБА_1,       витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.   

Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом 10 днів з дня отримання копії цієї постанови до Севастопольського адміністративного апеляційного суду через Євпаторійський міський суд АР Крим.  

                               СУДДЯ                                                                В.П.БІЛЕЙ