Справа № 11-388 2007р.      Головуючий у 1-й інстанції - Князев В.Б.

Категорія - 186 ч.2                           Доповідач - Голуб М.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року травня 17 дня колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - ЯщенкаВ.А.,

суддів                   - Голуба М.В., Пархоменко О.М.,

з участю прокурора - Мусієнко О.В., засуджених    - ОСОБА_1 та ОСОБА_2.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх адвокатів - ОСОБА_3., ОСОБА_4. на вирок Ковпаківського районного суду м.Суми від 21 березня 2007р. яким,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не засуджувався;

засуджений за ст. 186 ч.2 КК України на чотири роки позбавлення волі.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не засуджувався;

засуджений за ст. 186 ч.2 КК України на чотири роки позбавлення волі.

Прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 35 грн. 31 коп. на користь експертної установи за проведені експертні дослідження.

Доля речових доказів вирішена в порядку ст.81 КПК України.

Як зазначено у вироку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними і засуджені за те, що 5 листопада 2006 року біля 22 год. за попередньою змовою, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння біля магазину по вулиці Косовщинській 71 в м.Суми підійшли до незнайомого їм гр. ОСОБА_5 1968 року народження. ОСОБА_2 наніс потерпілому удар коліном в область живота, а ОСОБА_1 наніс удар кулаком в обличчя.

Після цього ОСОБА_2 знову наніс удар потерпілому кулаком по голові. Потерпілий упав на землю, ОСОБА_2 став держать його руками, а ОСОБА_1 обшукував кармани потерпілого. Коли потерпілий вирвався і хотів утекти, то ОСОБА_1 зірвав з нього цепочку із золота вартістю 1848 грн. з кулоном вартістю 378 грн. і з місця скоєння злочину втекли.

В поданій апеляції засуджений ОСОБА_1 просить суд вирок скасувати і провести нове слідство, поскільки він цепочку з потерпілого не зривав.

В поданій апеляції адвокат ОСОБА_1- ОСОБА_3 просить дії ОСОБА_1 перекваліфікувати на ст. 15 ч.2 - 186 ч.2 КК України поскільки не доведено що він зривав цепочку. Також просить застосувати ст.69 КК України та пом"якшити покарання.

В поданій апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок скасувати, поскільки суд першої інстанції не вияснив мотив скоєного мотива заволодіння майном потерпілого не було. А тому просить провести нове судове слідство, та пом"якшити покарання. Адвокат ОСОБА_4. просить вирок відносно ОСОБА_2 змінити і його дії перекваліфікувати на ч.2 ст.296 КК України та застосувати ст.75 КК України постільки суд першої інстанції не вірно кваліфікував його дії, умисла на заволодіння майном потерпілого у нього не було.

Вислухавши доповідь судді, думку засуджених ОСОБА_1 0.0. та ОСОБА_2., які просили задовольнити їх апеляції, прокурора яка вважала, що вирок суду необхідно залишити без змін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи які викладені в апеляціях, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.

Викладені у вироку суду висновки, щодо доведеності вини ОСОБА_1 та ОСОБА_2. у вчиненому злочині за зазначених обставин, підтверджені зібраними у справі та перевіреними в суді доказами не дивлячись на те, що засуджені не визнавали вини у вчиненні відкритого заволодіння майном потерпілого ОСОБА_5.

Судом обгрунтовано в основу вироку покладені покази потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Так, потерпілий на досудовому слідстві та судовому засіданні підтвердив про те, що 5 листопада 2006 року біля 22 год. він прийшов до магазину по вул. Косовщинській м.Суми.

До нього підійшли раніше незнайомі ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Першим наніс удар ОСОБА_2 коліном в живіт, а ОСОБА_1 кулаком по голові. Він хотів вирватися і втекти, але його збили з ніг і стали наносити удари, держали його, обшукували кармани, стягли через голову куртку, сорочку, майку.В цей час проходив громадянин та став кричати щоб його відпустили. Він вирвався схватив одежу і побіг додому. Його переслідував ОСОБА_2 до будинку. Дома він побачив, що на шиї відсутній ланцюжок з кулоном і зразу визвали працівників міліції. Він з дружиною пішов до магазину, де вже були працівники міліції. Тут же був затриманий ОСОБА_1, який непомітно викинув з карману його ланцюжок з кулоном. Але це помітили працівники міліції і він з дружиною. Також був затриманий і ОСОБА_2. Вони обидва були в нетверезому стані.

Свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_6 працівники міліції покази потерпілого підтвердили.

Засуджений ОСОБА_1 підтвердив суду першої інстанції про те, що він дійсно наносив удари потерпілому разом з ОСОБА_2. ОСОБА_2 утримував потерпілого і сказав йому щоб він обшукав кармани. Він ощупав кармани, але там нічого не було. Коли потерпілий побіг додому він побачив на землі ланцюжок з кулоном і забрав його, а коли затримали його, то хотів його викинути не помітно.

Із зазначеними доказами повністю погоджується і колегія суддів, адже вони не викликають сумнівів в своїй об"єктивності, достовірності та належності, а тому доводи засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також їх адвокатів про відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України не заслуговують на увагу.

Порушень вимог кримінально-процесуального законодавства по справі, за яких вирок суду підлягав би скасуванню колегія суддів не вбачає.

За таких обставин суд дійшов до обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скоїли злочин за обставин зазначених у вироку і вірно їх злочинні дії кваліфікував за ч.2 ст. 186 КК України.

Міра покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обрана судом у відповідності до вимог закону з урахуванням характеру і ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засуджених та всіх обставин, що впливають на відповідальність.

Колегія суддів вважає, що призначене в даному випадку покарання є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження нових злочинів.

Підстав вважати вирок суду несправедливим внаслідок суворості про що наголошують засуджені та їх адвокати немає.

Керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Ковпаківського районного суду м.Суми від 21 березня 2007 року відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляції засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та адвокатівОСОБА_3. та ОСОБА_4. - без задоволення.