Справа № 22-ц-бЗ0   2007р.                         Головуючий у 1-й інстанції   Стародубцева Л.О.

Категорія 32                                                   Суддя-доповідач                         Смирнова Т.В.

УХВАЛА

іменем  України

15 травня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого - Смирнової Т.В.

суддів - Ільченко О.Ю., Криворотенко В.І.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

та осіб, які беруть участь у справі - апелянта ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Шосткинського міськрайонного суду від 26 березня 2007 року у справі за позовомОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: КП «ЖКО» про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_3 доОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: КП «ЖКО» про вселення в квартиру та усунення перешкод в користуванні нею, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Шосткинського міськрайонного суду від 26 березня 2007 року в задоволенні позовуОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 доОСОБА_1, ОСОБА_2 про вселення в квартиру та усунення перешкод в користуванні нею - задоволено.

Вирішено вселити ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_1. та ОСОБА_2. не чинити перешкод ОСОБА_3 в користуванні входом до квартири та надати ключі від вхідних дверей.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Апелянт вважає, що рішення суду не відповідає обставинам справи і наявним доказам. При цьому апелянт зазначає, що відповідач ОСОБА_3 з осені 2005 року проживає з іншою жінкою, фактично він створив іншу сім'ю, позивачка з дочкою також мають свою окрему від ОСОБА_3 сім'ю.

Ніхто не позбавляв ОСОБА_3 права проживання в спірній квартирі, ніхто не перешкоджав цьому, а він за власною ініціативою покинув це місце проживання і сам забрав всі свої речі з квартири, пішовши до іншої жінки.

Крім того, апелянт вважає, що ОСОБА_3 не мав намірів проживати в спірній квартирі, оскільки з листопада 2005 року і до теперішнього часу він не платив за комунальні послуги.

Також апелянт зазначає, що вселяючи ОСОБА_3 у спірну квартиру, суд повинен був вирішити питання про зміну договору найму, оскільки проживатиме вже дві сім'ї, а не одна, та визначити, кому в якій кімнаті проживати.

Суд першої інстанції при постановленні рішення виходив з того, що причини відсутності ОСОБА_3 понад шість місяців у спірній квартирі є поважними, оскільки його непроживання є тимчасовим і викликано загостренням морально-психологічного клімату сім'ї, що призвело до ускладнення сімейних відносин та неможливості сумісного проживання.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення апелянта ОСОБА_1., яка підтримала доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 03 березня 1989 року, від шлюбу мають доньку Кот Аліну Анатоліївну, 1986 року народження.

За рішенням профспілкового комітету АЛЛО «Свема» у 1992 році ОСОБА_1 на сім'ю з трьох чоловік була надана двокімнатна квартира АДРЕСА_1 (а.с.5).

Дана квартира не приватизована.

В даній квартирі зареєстровані наймач ОСОБА_1., члени сім'ї наймача ОСОБА_2., ОСОБА_3 (a.c.4).

В суді також встановлено, і це підтверджено сторонами у справі, що восени 2005 року між членами сім'ї Кот виникли непорозуміння, загострились відносини, що призвело до неможливості спільного проживання, в зв'язку з чим відповідач ОСОБА_3 тимчасово проживав у своєї матері, а потім у іншої жінки.

Відповідно до ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Доводи апелянта з приводу того, що відповідач створив іншу сім'ю з іншою  жінкою,  а тому  повинен  бути  визнаний  таким,  що  втратив  право

користування житловим приміщенням, колегія суддів не може прийняти до уваги з тих підстав, що по-перше, шлюб між сторонами не розірвано до цього часу і питання про це не ставилося, що свідчить про відсутність такого наміру.

По-друге, сама ж позивачка ОСОБА_1. в суді першої інстанції зазначала, що не заперечує проти повернення ОСОБА_3 в сім'ю, по-третє, відповідач ОСОБА_3 також пояснював, що бажає повернутися в сім'ю.

Крім того, з пояснень відповідача ОСОБА_3 вбачається, що його проживання в матері, а потім в іншої жінки є тимчасовим і вимушеним, оскільки позивачки створювали неможливі для спільного проживання умови, але він не втратив інтерес до спірної квартири і не мав намірів постійно проживати в іншому місці, до того ж він не проживав у квартирі, так як не мав ключа від вхідної двері.

З пояснень апелянта ОСОБА_1. в апеляційному суді вбачається, що майно подружжя не розділено, ОСОБА_3 свою частку майна не забирав з квартири, періодично він приходив в квартиру, пропонував її розділити, тобто він не втратив інтересу до спірної квартири.

Доводи апелянта з приводу того, що судом не визначено кожній стороні окремі кімнати для проживання, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки такі вимоги не були предметом позовів у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно з'ясував всі обставини, що мають значення для справи, надав правильну оцінку доказам по справі та правильно вирішив спір, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду.

Керуючись п.1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів:

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шосткинського міськрайонного суду від 26 березня 2007 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили і може бути оскаржена в касаційному

порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з

дня проголошення.