Справа № 22 - 752 /2006 р.                                               Головуючий І інстанції Гаврилова Г.Л.

Категорія 12                                                                                               Доповідач Песоцька Л.І

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2006 року колегія судців Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого   судді Песоцької Л.І.

суддів Меленчука В.С., Топалової В.В.

при секретарі Берліній Є.С. розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  у  місті  Маріуполі  справу  за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми завдатку за апеляційною скаргою  відповідачки   на рішення  Орджонікідзевського   районного суду міста Маріуполя від 12 травня 2005 року,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2005 року  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення подвійного завдатку в сумі 5050 грн., посилаючись на те, що 29 липня 2005 року вона за договором завдатку сплатила відповідачці 2525 грн., але з вини відповідачки договір купівлі-продажу квартири не укладений.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 12 травня 2006 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2525 грн. і відшкодування витрат на судовий збір в сумі 51 грн. В решті частини позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідачка просить рішення, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, скасувати або змінити, посилається на те, що суд неправильно дійшов висновку про те, що спірна сума є авансом і договір купівлі-продажу квартири не укладений з її вини.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_2, яка підтримала доводи апеляційної скарги, позивачки ОСОБА_1, яка просила рішення залишити без зміни, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд вказав на те, що спірна сума є авансом і підлягає поверненню, оскільки договір купівлі-продажу, в рахунок якого він був виданий, сторони не уклали. З таким висновком не можна не погодитись.

Згідно зі ст.570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Судом встановлено і не оспорюється сторонами, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 домовлялись про те, що ОСОБА_1 купить у ОСОБА_2 квартиру, у зв'язку з чим позивачка передала відповідачці в рахунок майбутнього договору 2525 грн. Договір купівлі-продажу квартири вони не уклали, але відповідачка не повертає отриману грошову суму.

Оскільки за законом завдатком визнається грошова сума або нерухоме майно, що видані кредиторові боржником в рахунок укладеного між ними договору, а між сторонами договір не укладений, а тільки була досягнута домовленість про його укладення, суд законно та обґрунтовано зазначив, що виплачена позивачкою відповідачці грошова сума є авансом, а не завдатком і підлягає безумовному поверненню.

Незгода відповідачки з висновками суду не ґрунтується на законі. Доводи в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права безпідставні.

Рішення суду відповідає вимогам ст.ст.10, 57, 60, 213-215 ЦПК України і положенням ст.ст. 570, 571 ЦК України. Підстав для його скасування або зміни не встановлено.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12 травня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з дня проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку безпосередньо у Верховний Суд України.