Справа № 22-806/2006 Головуючий у 1 інстанції Помогайбо В.О.
Категорія 41 Доповідач Песоцька Л.І.
РІШЕННЯ Іменем України
8 серпня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого судді Песоцької Л.І.
суддів Шаліної Т.О., Топалової В.В.
при секретарі Берліній Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства „Укрпромпроект" про стягнення заборгованості по заробітній платі і відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 29 травня 2006 року,
встановила:
У вересні 2005 року ОСОБА_1, посилаючись на те, що вона з 2 січня по 31 грудня 2004 року працювала у відповідача комерційним директором і за весь час роботи їй не виплачена заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку, звернулася до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача на її користь заробітної плати в сумі 6000 грн., компенсації за невикористану відпустку в сумі 500 грн. і відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 29 травня 2006 року стягнуто з Приватного підприємства „Укрпромпроект" на користь ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 6000 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 500 грн. і відшкодування моральної шкоди в розмірі 500 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення, як необгрунтоване, скасувати, в задоволенні позовів відмовити, посилається на те, що не має перед позивачкою боргу.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача Романенко Т.І, директора підприємства, і адвоката ОСОБА_2, які просили апеляційну скаргу задовольнити, обговоривши доводи скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення зміні в частині суми заборгованості по заробітній платі і компенсації за відпустку з таких підстав.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 з 2 січня по 31 грудня 2004 року працювала у приватному підприємстві „Укрпромпроект" на посаді комерційного директора з окладом 500 грн., за період роботи заробітна плата і компенсація за невикористану відпустку їй не виплачені, чим завдана моральна шкода.
Не погоджуючись з висновками суду, представник відповідача Романенко Т.І. пояснила, що позивачка була оформлена на роботу на підприємство „Укрпромпроект", але не працювала, працював її чоловік ОСОБА_3 За спірний період ОСОБА_1 була виплачена заробітна плата з утриманням прибуткового податку й інших обов'язкових
платежів. Заробітна плата виплачувалась ОСОБА_1 за видатковими ордерами і передавалась через ОСОБА_3 без довіреності.
Між тим, з пояснень позивачки ОСОБА_1, свідка ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_1 працювала у відповідача з 2 січня по 31 грудня 2004 року, але заробітна плата і компенсація за невикористану відпустку їй не виплачені.
Факт нарахування позивачці заробітної плати підтверджується довідкою відповідача, даними персоніфікованого обліку Управління пенсійного Фонду (а.с.4-5). Але документів про виплату їй нарахованої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку відповідачем не надано.
Пояснення представника відповідача про те, що бухгалтерські документи про виплату заробітної плати утримує ОСОБА_4., яка виконувала обов'язки головного бухгалтера підприємства, голослівні. З пояснень свідка ОСОБА_4 вбачається, що вона не працювала в ПП „Укрпромпроект" і не має бухгалтерських документів підприємства, за документами відповідача ОСОБА_4. на підприємстві не працювала.
Оскільки є документи про нарахування відповідачем заробітної палати позивачці за період з 2 січня по 31 грудня 2004 року, але не має документів про виплату їй заробітної плати, компенсації за відпустку суд обгрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки заробітної плати і компенсації за відпустку за спірний період.
Факт сплати з нарахованої позивачці заробітної плати прибуткового податку і інших обов'язкових платежів, що підтверджується довідками податкової інспекції (а.с.119), Управління пенсійного Фонду України в Жовтневому районі міста Маріуполя (а.с.78), Жовтневої міжрайонної філії Маріупольського міського центру зайнятості (а.с.76) не є доказом виплати заробітної плати.
Але, оскільки ці обов'язкові платежі утримані із нарахованого позивачці заробітку і відповідно перераховані, колегія суддів вважає можливим рішення суду змінити і стягнути з відповідача на користь позивачки заробітну плату за мінусом суми перерахованих обов'язкових платежів, а саме: не 6000 грн. (500 х12), а 5161 грн.44 коп. (430,12x12).
Крім того, судом неправильно визначено розмір компенсації за невикористану відпустку.
Згідно з п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року (зі змінами та доповненнями), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток або виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа наступного місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Працівникам, які пропрацювали менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Згідно з п.7 зазначеного Порядку нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток або компенсації за невикористану відпустку, тривалість яких розраховується в календарних днях, провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
З урахуванням цих положень суму компенсації за невикористану відпустку, яка підлягала виплаті позивачці, необхідно визначити виходячи із її заробітної плати за 12 місяців і кількості календарних днів в цьому періоді (500 х 12= 6000 : 356 (кількість календарних днів за мінусом святкових і неробочих) = 16,85 х 24 = 404, 49.
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, колегія суддів визначила суму компенсації за невикористану відпустку без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів.
Рішення в частині задоволення позову про відшкодування моральної шкоди
постановлене з урахуванням обставин справи, характеру дій відповідача, наведеного
позивачкою обґрунтування завданої моральної шкоди. Розмір відшкодування є
відповідним завданій моральній шкоді.
Порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування рішення, судом не допущено.
На підставі викладеного і, керуючись ст.ст.303, 307,308 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Укрпромпроект" задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 29 травня 2006 року змінити в частині стягнення з Приватного підприємства „Укрпромпроект" на користь ОСОБА_1 заробітної плати і компенсації за невикористану відпустку.
Стягнути з Приватного підприємства „Укрпромпроект" на користь ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 5161 (п'ять тисяч сто шістдесят одна) грн. 44 коп. і компенсацію за невикористану відпустку в сумі 404 (чотириста чотири) грн. 49 коп.
Сума заробітної плати визначена з відрахуванням прибуткового податку і обов'язкових платежів, компенсація за невикористану відпустку визначена без відрахування прибуткового податку і інших обов'язкових платежів.
В решті частини рішення залишити без зміни.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.