Справа № 2-а-2055/11   

П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 31 березня 2011 року   року                                                           м. Тульчин Вінницької області

Я, суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Карнаух А.П., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні Тульчинського районного суду Вінницької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ України у Тульчинському районі Вінницької області про визнання їх дій протиправними та зобов”язання здійснити перерахунок пенсії,

                                                                     ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області про зобов”язання здійснити перерахунок пенсії, мотивуючи свої вимоги наступним. Позивач є вдовою померлого ОСОБА_2, який був потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії і був інвалідом другої групи, що викликана захворюванням, пов”язаним з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. Статею 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” було встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1,  інвалідам ІІ групи призначається державна пенсія за шкоду заподіяну здоровю у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком. Таким чином, позивач вважає, що розмір її пенсії за ст.. 54 має складати 50% від 8 мінімальних пенсій за віком, за ст. 50 –50% від мінімальної пенсії, та має право на отримання компенсації, передбаченої ст.. 52 даного Закону.

       В зв’язку з цим, позивач подала до управління ПФУ у Тульчинському районі заяву про перерахунок пенсії у вищевказаних розмірах. 01.02.2011 року управління ПФУ у Тульчинському районі дало позивачу відповідь, що вона одержує пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Розмір пенсії на 27.01.2011 року становить 750,00 грн.: 327,50 грн. –пенсія по втраті годувальника; 75,00 грн. –щомісячна компенсація за втрату годувальника; 347,50 грн. –доплата до мінімального розміру. У листі-відповіді управління ПФУ у Тульчинському районі вказало, що пенсію призначено та всі перерахунки проведено відповідно чинного законодавства.

          Такий порядок обчислення пенсії та застосування відповідачем постанов Кабміну є порушенням прав позивача, гарантованих Конституцією України. Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Статтями 22, 64 Конституції України, встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються та не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод та гарантується, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України.

        Позивач просить суд визнати дії управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області щодо відмови в перерахунку пенсії протиправними. Зобов”язати управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області здійснити перерахунок пенсії у зв’язку з втратою годувальника з 07.08.2010 року відповідно до ст.. ст.. 50, 52, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та проводити нарахування та виплату щомісячно, як державної так і додаткової пенсій у розмірах визначений ст. 54 та ст.. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

       Ознайомившись з позовною заявою, вивчивши додані до позовної заяви письмові докази, вважаю, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

 Відповідач подав до суду заперечення, в яких вказав, що адміністративний позов ОСОБА_1 не визнає, мотивуючи це тим, що управління ПФУ у Тульчинському районі проводить нарахування пенсії відповідно до чинного законодавства. Відповідач в своєму запереченні вказує, що відповідно до п. 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»було внесено зміни до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: ст.. 50 викладено в новій редакції: «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, у розмірах: інвалідам 2 групи – 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; частину третю і четверту ст.. 54 викласти в такій редакції : «У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, по 2 гр. інвалідності –130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність». Відповідач вказує, що Кабінет Міністрів України, в межах своїх владних повноважень, після прийняття Конституційним Судом України рішення №10-рп/2008, видав Постанову №530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою встановлена мінімальна пенсія по третій групі інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою 630,00 грн. Постановою Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення пенсійного забезпечення громадян»підвищено цей розмір мінімальної пенсії до 710,00 грн.

       Вивчивши матеріали справи, встановлено наступне. Позивач –ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію отримує по втраті годувальника. ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер її чоловік –ОСОБА_2, про що свідчить свідоцтво про його смерть. Чоловік позивача був постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та інвалідом другої групи захворювання, пов’язаним з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.

        Свідоцтво про одруження підтверджує те, що позивач дійсно була дружиною померлого ОСОБА_2.

        Згідно ст. 36 ч. 2 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-ІV, непрацездатними членами сім”ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.  Згідно ст. 37 даного Закону, пенсія у зв”язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім”ї –50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

         Відповідно до ст. 54 Закону України „Про статус...” державна пенсія особам, віднесеним до першої категорії, інвалідам другої групи не може бути нижчою восьми мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ст. 50 Закону України „Про статус...”, інвалідам другої групи, віднесеним до І категорії, додаткова пенсія виплачується в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Таким чином, померлий чоловік позивача за життя, будучи потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС категорія 1 та інвалідом другої групи мав би отримувати саме таку пенсію. А позивач, будучи його вдовою, має отримувати державну пенсію, додаткову пенсію та компенсацію відповідно до ст.. ст.. 50, 52, 54 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

          Позивач стверджує, що ці види пенсій їй виплачувалась в менших розмірах, ніж передбачено цією вимогою закону. В той час, відповідно до ст. 71 Закону України „Про статус...” дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.       

         Крім того, згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно ст. 64 конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.

         За таких обставин, виплата державної та додаткової пенсії позивачу в розмірах, менших, ніж визначено ст. ст.. 50, 52, 54 цього Закону, на підставі постанов Кабінету Міністрів України, що обмежували пенсійні виплати, суперечить вимогам ст. 50, 54 та ст. 71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” і її слід визнати протиправною.

   Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод  та  інтересів  особи  встановлюється  шестимісячний строк, який,  якщо  не  встановлено  інше, обчислюється з дня, коли особа  дізналася  або  повинна  була  дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

           На підстав викладеного, керуючись ст. ст. 99, 159, 183-2 КАС України, суд, -

                                                                      ПОСТАНОВИВ:

           Позов задоволити повністю.

           Визнати дії управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 державної пенсії, додаткової пенсії та компенсації відповідно до ст. ст.  50, 52, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року неправомірними.

            Зобов”язати управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 державну пенсію, додаткову пенсію та компенсацію у розмірах встановлених ст. ст. 50, 52, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року, та виплачувати їх щомісячно, починаючи з 07.08.2010 року, виплативши заборгованість за період з 07.08.2010 року по теперішній час.

            Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

            Постанова суду підлягає негайному виконанню.

            Постанова суду може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання її копії.

            Постанова суду є остаточною крім випадків її оскарження в апеляційному порядку

Суддя: