Справа № 11-105 Головуючий у І інстанції Рабець
Категорія 4 Доповідач у 2 інстанції Димарецький
УХВАЛА
Іменем України
26 січня 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - ІГНАТЮКА О.В.
суддів: ДИМАРЕЦЬКОГО В.М. та КАПІЧОН О.М.
з участю прокурора НЕЧЕПОРЕНКО С.П., адвоката ОСОБА_2, законного представника ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_2 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2010 року, яким
ОСОБА_4, який народився
ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Успенка Луганської обл.,
учень 11-го класу Мокрецької ЗОШ Броварського р-ну,
раніше не судимий, мешкає в АДРЕСА_1
засуджений до позбавлення волі строком: за ст. 121 ч.1 КК України на 5 (п’ять) років; за ст. ст. 15 ч.3, 185 ч. 3 КК України на 3 (три) роки; за ст. 185 ч. 2 КК України строком на 2 (два) роки, за ст. 185 ч. 3 КК України строком на 3 (три) роки 2 (два) місяці. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України остаточне покарання ОСОБА_4, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено судом у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п’ять) років.
Цим же вироком також засуджені: ОСОБА_5 за сукупністю вчинених злочинів, передбачених ст.ст. 15 ч. 3, 185 ч.3; 185 ч.3 КК України, із застосуванням ст. 70 ч.1 того ж КК до позбавлення волі строком на 3 (три) роки 1 (один) місяць; ОСОБА_6 за сукупністю вчинених злочинів, передбачених ст.ст. 15 ч. 3, 185 ч.3; 185 ч.3 КК України, із застосуванням ст. 70 ч.1 того ж КК до позбавлення волі строком на 3 (три) роки 3 (три) місяці. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 і ОСОБА_6 судом звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено кожному іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки, в період якого їх зобов’язано не виїжджати за межі України на постійне проживання, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з”являтися для реєстрації в ці органи.
Засудженими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2010 року в апеляційному порядку не оскаржувався.
Як зазначено у вироку суду, ОСОБА_4 вчинив злочини при наступних обставинах.
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, будучи неповнолітніми, вчинили незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна, таємне викрадення чужого майна, а ОСОБА_4, крім того, наніс потерпілому умисне тяжке тілесне ушкодження та вчинив крадіжку майна повторно.
Так, 19 квітня 2010 року, приблизно о 15 годині, неповнолітній ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходився разом з потерпілим ОСОБА_10 біля греблі на березі річки Трубіж, приблизно на відстані 150 метрів від будинку в с. Заворичі Броварського р-ну Київскої області. В процесі розмови між ними виник конфлікт, причиною якого став спір за неповернутий борг. При цьому ОСОБА_4, маючи умисел на заподіяння ОСОБА_10 тілесних ушкоджень та реалізуючи його, умисно наніс останьому один удар ножем в спину, в область правої половини грудної клітини, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани правої половини грудної клітки з розвитком гемопневмоторакса та внутрішньо легеневої гематоми, тобто тяжкі тілесні ушкодження, що є небезпечними для життя в момент заподіяння.
29 липня 2010 року, приблизно о 14 годині ОСОБА_6, перебуваючи разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 біля річки Трубіж в с. Заворочі Броварського району Київської області запропонував останнім вчинити таємне викрадення чужого майна у одному з будинків вказаного села, на що вони погодилися. Після чого ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 пішли на АДРЕСА_2, яке було огорожене металевою сіткою, помітили алюмінієву каністру ємністю 20 л вартістю 162 грн. та утятницю ємністю 5 л вартістю 72 грн., що належали потерпілому ОСОБА_7 та, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6, діючи умисно та за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, переліз через огорожу, проник на територію вказаного домоволодіння, а останні двоє залишились біля огорожі з метою спостереження за навколишньою обстановкою та попередження спільника в разі виникнення загрози вчиненню крадіжки, звідки таємно викрав перелічені речі, передав їх спільникам через огорожу, якими вони розпорядились на власний розсуд.
В цей же день, приблизно біля 19 год., ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинити таємне викрадення чужого майна з будинку АДРЕСА_3, на що останні погодилися. Відразу після цього, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, діючи умисно та повторно, попрямували на вул. Кірова до будинку АДРЕСА_3. З вищевказаною метою ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підійшли до вказаного будинку, де переконавшись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, через хвіртку ОСОБА_6 і ОСОБА_4 проникли на територію домоволодіння, що належить потерпілому ОСОБА_8, а ОСОБА_5 залишився на вулиці з метою спостереження за навколишньою обстановкою та попередження спільників у разі виникнення загрози крадіжці. Перебуваючи на території вказаного домоволодіння ОСОБА_6, діючи умисно та повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 шляхом видавлювання скла у вікні господарського приміщення, розташованому на території домоволодіння №47, проник всередину приміщення, звідки таємно викрав алюмінієву каністру ємністю 10 л вартістю 81 грн., алюмінієву каструлю ємністю 2,5 л вартістю 22 грн.50 коп., алюмінієву каструлю ємністю 3,5 л вартістю 31 грн. 50 коп. та інші речі на загальну суму 319 грн. 50 коп., що належали потерпілому ОСОБА_9, і які ОСОБА_6 передав через вікно ОСОБА_4 Викрадене майно ОСОБА_4 склав у стопку на території вказаного домоволодіння з метою в подальшому звернення на їх користь, але злочин ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 не було доведено до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки останніх помітив ОСОБА_12, який на них накричав, і вони із незалежних від їх волі причин втекли з місця крадіжки, нічого не взявши з собою.
Крім того, 30 липня 2010 року близько 11 год. ОСОБА_4 та ОСОБА_6 знаходилися на автобусній зупинці, яка розташована на перехресті вулиць Радгоспна та Залізнична в с. Заворочі Броварського району Київської області, де вони з метою доїхати в смт. Калита Броварського району Київської області зупинили автомобіль марки ,,Део-Ланос” д.н. НОМЕР_1, керований потерпілим ОСОБА_13. Сидячи на задньому сидінні вказаного автомобілю, ОСОБА_6 і ОСОБА_4 помітили там шорти, що належали потерпілому ОСОБА_13, в кишені яких знаходились кошти. Реалізуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_4, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно та повторно, таємно викрав з кишені шортів грошові кошти в сумі 279 грн., якими розпорядився на власний розсуд.
В апеляції захисник засудженого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_2, не оспорюючи вирок стосовно ОСОБА_4, в частині юридичної кваліфікації дій засудженого і доведеності його вини у вчиненому, ставить питання про зміну вироку та пом’якшення покарання його підзахисному із застосуванням в повній мірі ст. ст. 69, 75, 104 КК України. При цьому автор апеляції посилається на те, що покарання призначено ОСОБА_4 без врахування всіх обставин справи, які пом’якшують покарання, без врахування самої суспільної небезпеки злочинів проти приватної власності та взагалі без врахування обставин, які суд, згідно ч. 1 ст. 103 КК України при призначенні покарання неповнолітньому повинен враховувати. Так, на момент призначення покарання ОСОБА_4 мав наступні, передбачені ч. 1 ст. 66 КК України обставини, які пом’якшують покарання: з”явлення зі зізнанням, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину неповнолітнім. Також судом пом’якшуючими могли бути визнані і інші обставини, зокрема вчинення злочину вперше, повне визнання своєї вини у інкримінуємих злочинах, а також те, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання та реєстрації, потерпілі претензій матеріального характеру не мали, з метою отримання повної загальної освіти ОСОБА_4 займався суспільно-корисною справою-навчався у 11 класі Мокренької ЗОШ, в судовому засіданні щиросердечно попросив вибачення у потерпілих. Крім того, апелянт посилається на те, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 103 КК України при призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 вказаного КК, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього. На аналогічне звернув увагу і Пленум Верховного Суду України у п.10 постанови №5 від 16.04.2004 року. Однак ці вимоги при призначенні покарання ОСОБА_4 судом не виконані та названі обставини не враховані. Крім того, відповідно до вимог ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступень тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції відповідної статті КК за цей злочин. На аналогічне звернув увагу і Пленум Верховного Суду України у п.8 постанови № 7 від 24 жовтня 2003 року. Суд же 1-ї інстанції при призначенні покарання вказаних вимог не виконав, про що свідчать терміни призначених ОСОБА_4 покарань за кожний окремий злочин. Окрім вказаного, на думку автора апеляції, судом не враховано саму суспільну небезпеку злочинів проти приватної власності, вчинених засудженим, оскільки хоча два з вчинених останнім злочинів відносяться до категорії тяжких і один до середньої тяжкості, однак, не дивлячись на це, вони, на думку апелянта, хоча і містять ознаки злочину, але через малозначність не становлять суспільної небезпеки. В завершенні обґрунтування апеляції адвокат ОСОБА_2 не погоджується з посиланням у вироку суду 1-ї інстанції на те, що підстав для звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням суд не вбачає, оскільки вищевказані обставини свідчать про протилежне.
Заслухавши доповідача, виступи: адвоката ОСОБА_2, законного представника ОСОБА_3 в підтримку поданої апеляції, прокурора, який вважав необхідним вирок суду залишити без змін, а апеляцію - без задоволення, перевірив матеріали справи та обсудив доводи апеляції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду 1-ї інстанції про винуватість ОСОБА_4 у вчиненому, а також кваліфікація дій останнього за ст. ст. 121 ч.1; 15 ч.3, 185 ч. 3; 185 ч. 2; 185 ч. 3 КК України базуються на зібраних по справі та наведених у вироку доказах, які сторонами не оспорюються.
Торкаючись питання про справедливість покарання, яке призначене засудженому ОСОБА_4, апеляційний суд виходить з наступного.
Призначаючи засудженому ОСОБА_4 покарання, суд 1-ї інстанції, як прямо зазначено у вироку, врахував характер і ступінь небезпечності вчинених злочинів, сукупність всіх обставин їх вчинення, пом’якшуючі (щире каяття, сприяння розкриттю злочину та вставлення істини по справі, вчинення злочину, будучи неповнолітнім) та обтяжуючі (вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння) обставини, дані про його особу, а також те, що він повністю визнав вину, до кримінальної відповідальності притягується вперше. Разом з тим, при призначенні покарання ОСОБА_4 суд враховував його схильність до систематичного вчинення злочинів, в тому числі тяжких, те, що він негативно характеризується за місцем проживання та навчання, думку потерпілого ОСОБА_10 про необхідність ізоляції ОСОБА_4 від суспільства. При цьому суду були відомі і інші обставини, на які посилається в апеляції її автор. За таких даних, суд 1-ї інстанції прийшов до висновку, що підстав для звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням не вбачається.
Таким чином, прийняте рішення суду 1-ї інстанції щодо призначеного ОСОБА_4 покарання, на думку апеляційного суду, всупереч ствердженням автора апеляції, відповідає вимогам ст. ст. 65, 103 КК України, у зв’язку з чим в задоволенні апеляції адвокату слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 листопада 2010 року відносно ОСОБА_4 залишити без змін, а апеляцію адвоката ОСОБА_2 - без задоволення.
З оригіналом згідно,
Суддя апеляційного суду
Київської області В.ДИМАРЕЦЬКИЙ