Справа № 11-260 Головуючий у І інстанції Стасенко
Категорія 42 Доповідач у 2 інстанції Димарецький
УХВАЛА
Іменем України
3 березня 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - АВРАМЕНКА М.Г.
суддів: ДИМАРЕЦЬКОГО В.М. та МАТЮШКА М.П.
з участю прокурора СКРИПКИ І.М., засудженого ОСОБА_2, розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора ІГНАТЬЄВА О.М., засудженого ОСОБА_2 на вирок Бородянського районного суду Київської області від 15 грудня 2010 року, яким
ОСОБА_2, який
народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Каган
Бухарської області Республіка Узбекистан,
розлучений, має на утриманні неповнолітню
дитину, раніше не судимий
засуджений за ст. 286 ч. 3 КК України до позбавлення волі строком на 9 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 судом задоволені частково, постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілих: ОСОБА_3 - на відшкодування майнової шкоди 10712 грн. 12 коп., моральної шкоди - 5 000 грн.; ОСОБА_4 - на відшкодування майнової шкоди 5 000 грн., моральної шкоди - 250 000 грн.; ОСОБА_5 - на відшкодування майнової шкоди 13 000 грн., моральної шкоди - 100 000 грн. Також судом прийнято рішення про стягнення із засудженого на користь потерпілої ОСОБА_5 у зв’язку із втратою годувальника 800 грн. щомісячно, починаючи з 1 липня 2007 року, довічно. Цим же вироком вирішено питання про речові докази та судовим витратам.
ОСОБА_2 судом визнано винним та засуджено за вчинення ним злочину при наступних обставинах.
9 вересня 2006 року, приблизно о 21-й год. 56 хв., в м. Житомирі ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем ,,Мерседес-Бенс” реєстраційний номер НОМЕР_1, порушуючи вимоги п.п. 1.5, 2.3 ,,б”, 8.7.3 ,,е”, 8.10, 12.3, 16.3 Правил дорожнього руху, рухаючись по вулиці Київській в напрямку центра міста, на перехресті з вулицею Хлібною проявив неуважність, виїхав на перехрестя на червоний сигнал світлофора і при виникненні небезпеки для руху, яку він спроможний був об’єктивно виявити, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, який рухався по вулиці Хлібній зліва направо відносно напрямку руху автомобіля під керуванням ОСОБА_2. Внаслідок зіткнення пасажирам автомобіля ВАЗ-2102: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 були заподіяні тілесні ушкодження від яких вони померли в лікарні, а водію вказаного автомобіля ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості.
В апеляції прокурор, який приймав участь у розгляді справи, не оспорюючи вирок стосовно ОСОБА_2, в частині юридичної кваліфікації дій засудженого і доведеності його вини у вчиненому, ставить питання про скасування вироку стосовно засудженого, в частині призначеного йому покарання внаслідок його м”якості та просить постановити в цій частині свій вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за вчинення злочину, передбаченого ст. 286 ч.3 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
В апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_2 просить скасувати вирок, як незаконний та повернути кримінальну справу на додаткове розслідування до Генеральної прокуратури України, у зв’язку з порушенням вимог ст. 112 КПК України. В обґрунтування апеляції посилається на наступне.
Вирок суду відносно нього (ОСОБА_2) постановлений з порушенням вимог КПК України, зокрема: допущена однобічність та неповнота досудового та судового слідства, судом першої інстанції належним чином не досліджені обставини, зазначені в ухвалі апеляційного суду, проігнороване зауваження суду апеляційної інстанції стосовно належного проведення попереднього розгляду кримінальної справи. Так, його (ОСОБА_2), як учасника процесу, в порушення положень ст. 240 КПК України не було повідомлено про день попереднього розгляду справи, в якому він бажав прийняти участь. Суд, на думку апелянта, умисно позбавив його можливості в ході попереднього розгляду звернути увагу суду на вимоги п.5 ст. 237 КПК України, а саме на те, що при порушенні кримінальної справи, провадженні досудового слідства умисно допущені порушення КПК України, без усунення яких справа не могла бути призначена до судового розгляду. Так, кримінальну справу порушено, а досудове слідство проведено не уповноваженими на те особами, які підлягали відводу, оскільки на момент ДТП він (ОСОБА_2) перебував на посаді начальника слідчого відділу прокуратури Житомирської області, а тому у відповідності до ст. 112 КПК України досудове слідство повинно було проводитись слідчими прокуратури, у зв’язку з чим справа повинна бути направлена на додаткове розслідування у зв’язку з порушенням підслідності. З цього приводу ним в судовому засіданні було внесено клопотання, однак головуючий, будучи упередженим клопотання не задовольнив. Одночасно головуючий умисно порушив ст. 369 КПК України та постановив вирок, що не відповідає фактичним обставинам справи, зокрема: висновки суду не підтверджені доказами, дослідженими у судовому засіданні; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; при наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні і відкинув інші; висновки суду, викладені у вироку містять істотні суперечності. Також зазначає, що головуючий в суді першої інстанції провів відверто упереджене та необ’єктивне дослідження доказів, поклавши на себе обов’язки судді та прокурора одночасно. Показником упереджених та незаконних дій суду є також рішення щодо речового доказу по справі - автомобіля ,,Мерседес” д.н НОМЕР_1, а саме залишення останнього на майданчику ДАІ до вирішення питання про відшкодування шкоди. Таке рішення апелянт вважає незаконним та просить апеляційний суд повернути вказаний речовий доказ - автомобіль ,,Мерседес” д.н НОМЕР_1 його власнику - ОСОБА_9
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала апеляцію державного обвинувача та заперечувала апеляцію ОСОБА_2, пояснення засудженого про необхідність скасування вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.
Ствердження засудженого ОСОБА_2 про те, що він засуджений незаконно є безпідставними, оскільки висновок суду першої інстанції про винуватість останього в інкримінованому йому злочині відповідає, в супереч заяві апелянта, фактичним обставинам справи і грунтується на достатньо повно та об’єктивно досліджених в судовому засіданні, належним чином оцінених та наведених у вироку доказах, які зібрані по справі.
В обгрунтування висновку про винність засудженого в скоєному судом першої інстанції обгрунтовано покладені покази потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_4, свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, які узгоджуються між собою та є взаємодоповнюваними, а також підтверджуються іншими зібраними по справі та наведеними у вироку доказами: протоколами огляду місця події та транспортних засобів, висновками судово-медичних, автотехнічних та траспортно-трасологічних експертиз, протоколом медичного огляду ОСОБА_2 на предмет вживання ним алкоголю.
Дослідивши всі наявні по справі докази, у тому числі і ті, які ставляться під сумнів засудженим, а також і ті, які він наводить у своє виправдання, суд першої інстанції давши їм відповідну оцінку, вірно прийшов до висновку про порушення ОСОБА_2 правил безпеки дорожнього руху, що спричинило загибель кількох осіб та правильно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 286 КК України.
Що ж до доводів засудженого щодо недоведеності його вини у вчиненому, то вони були предметом дослідження в судовому засіданні і знайшли своє відображення у вироку.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що під час досудового слідства, під час попереднього розгляду справи та при розгляді справи по суті не допущено таких порушень КПК України, які були б підставою для скасування вироку.
Вимога засудженого про повернення речового доказу - автомобіля ,,Мерседес” д.н НОМЕР_1 гр. ОСОБА_9 не може бути задоволена, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 81 КПК України спір про належність речових доказів, що підлягають поверненню вирішується в порядку цивільного судочинства.
Що стосується призначеного ОСОБА_2 покарання, то воно відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про його особу і є необхідним для виправлення засудженого та запобігання новим злочинам.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Вирок Бородянського районного суду Київської області від 15 грудня 2010 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляції засудженого та прокурора - без задоволення.
З оригіналом згідно,
Суддя апеляційного суду
Київської області В.М. ДИМАРЕЦЬКИЙ