Справа № 11-97 Головуючий у І інстанції Галич
Категорія 42 Доповідач у 2 інстанції Димарецький
УХВАЛА
Іменем України
26 січня 2011 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - ІГНАТЮКА О.В.
суддів: ДИМАРЕЦЬКОГО В.М. та КАПІЧОН О.М.
з участю прокурора НЕЧЕПОРЕНКО С.П., засудженого ОСОБА_2, захисника - адвоката ОСОБА_3, представника ВАТ НАСК ,,Оранта” МОСКАЛЕНКО І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора КУЛАКІВСЬКОГО К.О., представника ВАТ НАСК ,,Оранта” МОСКАЛЕНКО І.М. на вирок Ставищенського районного суду Київської області від 20 жовтня 2010 року, яким
ОСОБА_2, який
народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1., одружений,
має на утриманні двох неповнолітніх дітей,
раніше не судимий
засуджений за ст. 286 ч. 1 КК України до обмеження волі строком на 2 (два) роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю в 1 (один) рік. Відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України на засудженого ОСОБА_2 судом покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.
Судом цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 задоволений частково, постановлено стягнути на її користь з НАСК ,,Оранта” 45129 грн. 39 коп. (24990 грн. за пошкоджений автомобіль, 2274 грн. 75 коп. витрати на придбання ліків, 15314 грн. витрати на лікування потерпілої, які були затрачені засудженим, 2550 грн. за спричинену потерпілій моральну шкоду); з СВК ,,Світанок” - 15767 грн. 45 коп. (7853 грн. 69 коп. за пошкоджений автомобіль, 700 грн. за проведення експертизи по автомобілю, 3900 грн. за поїздки до суду та в лікарню, 2000 грн. затрати на допомогу адвоката). Крім того, на користь ОСОБА_5 судом постановлено стягнути з засудженого 7450 грн. моральної шкоди.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 судом задоволений частково, постановлено стягнути на її користь моральну шкоду: 2550 грн. з НАСК ,,Оранта”; 2450 грн. з засудженого ОСОБА_2
Як зазначено у вироку, ОСОБА_2 засуджено за вчинення ним злочину при наступних обставинах.
03 жовтня 2009 року, близько 19 год., ОСОБА_2 керував на підставі подорожнього листа №1366 від 03 жовтня 2009 року технічно справним автомобілем САЗ - 3507 д.н. НОМЕР_2, який належить СВК ,,Світанок”. Рухаючись по другорядній польовій дорозі в напрямку головної дороги Ставище - Житомир, в межах Ставищенського району Київської області, під”їхавши до вказаного перехрестя, ОСОБА_2, в порушення вимог п.п. 1.5. 1.10, 2.3, 16.11 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, не реагував на її зміну, не надав дороги автомобілю, який рухався по головній дорозі в напрямку автодороги Київ-Одеса, виїхав на перехрестя і допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_1, яким керувала водій ОСОБА_5 В наслідок зіткнення остання, а також пасажир автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_6 отримали тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
В апеляції прокурор КУЛАКІВСЬКИЙ К.О., не оспорюючи вирок стосовно ОСОБА_2, в частині юридичної кваліфікації дій засудженого і доведеності його вини у вчиненому, ставить питання про скасування вироку стосовно засудженого, в частині призначеного йому покарання та просить постановити новий вирок, яким визнати останнього винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і призначити покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням строком на 1 рік, поклавши на нього обов’язки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України. В обґрунтування вказаних вимог, апелянт посилається на те, що суд 1-ї інстанції не врахував повною мірою ступінь тяжкості та обставин вчиненого ОСОБА_2 злочину. Також апелянтом звертається увага в апеляції на суперечності, викладені у вироку, зокрема в мотивувальній частині вироку суду зазначено, що на ОСОБА_2 необхідно покласти обов’язки, передбачені п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України, а в резолютивній частині вироку зазначено, що на ОСОБА_2 покласти обов’язки відповідно до п.п. 2, 3 ч.1 ст. 76 КК України.
Представник ВАТ НАСК ,,Оранта” МОСКАЛЕНКО І.М. в своїй апеляції просить скасувати вирок стосовно ОСОБА_2, в частині цивільного позову ОСОБА_5, оскільки, на його думку, дане рішення є незаконним і необґрунтованим, що стало наслідком неправильної оцінки доказів, неправильного встановлення судом обставин по справі та невірного застосування та порушення норм права. При цьому автор апеляції зазначає, що при стягненні судом витрат на лікування у розмірі 2274,75 грн. суд не звернув уваги на те, що вони не відповідають лікам, що зазначені лікарем в епікризі. В той же час ст. 24 Закону України ,,Про цивільну-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів” передбачає, що у зв’язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов’язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров”я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом. Далі автором апеляції звертається увага на те, що на прохання захисту обвинуваченого з ВАТ НАСК ,,Оранта” стягнено 15314 грн., які вже було сплачено потерпілій ОСОБА_5 обвинуваченим ОСОБА_2 після ДТП з метою закриття порушеної проти нього кримінальної справи. До того ж жодний цивільний позов потерпілих не містить вимог щодо задоволення суми 15314 грн., обвинувачений та його захист не являються позивачами по справі та не можуть вимагати повернення страховою компанією понесених ними затрат на закриття кримінальної справи. Крім того, понесені витрати ОСОБА_2 у розмірі 15314 грн. необґрунтовані та не підтверджені матеріалами справи, а прийняті до уваги судом зі слів ОСОБА_2 та його захисту. В той же час відповідно до вимог ч. 4 ст. 37 Закону України ,,Про цивільну-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів” страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика. Якщо страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, здійснили такі витрати без попереднього погодження зі страховиком, страховик має право відмовити у компенсації таких витрат або зменшити їх розмір з урахуванням вимог законодавства України про порядок відшкодування такої шкоди. Згідно дослідження № 44060 ОН-16.10-5 від 16.10.2009 р. матеріальний збиток завданий власнику ВАЗ д.н. НОМЕР_1 складає 34176,84 грн., що перевищує вартість автомобіля, яка на момент ДТП складала 32766,00 грн., отже ремонт даного автомобіля є економічно недоцільним, а транспортний засіб є фізично знищеним. Відповідно до ст. 30 Закону України ,,Про цивільну-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів” транспортний засіб вважається знищеним, якщо його ремонт є технічно не можливим чи економічно необґрунтованим та власник ТЗ згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт ТЗ перевищують вартість ТЗ до ДТП. Пунктом 3 статті 30 вказаного вище закону передбачено, що якщо ТЗ визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується в розмірі, який відповідає вартості ТЗ до ДТП та витратам по евакуації ТЗ з місця ДТП, при цьому право на залишки ТЗ отримує страховик. Сума залишків за яку можливо їх реалізувати складає 4 000 грн., але як видно з вироку суду, право страховику на залишки не надано. Крім того, навіть якщо власник не погоджується з тим, що його ТЗ є фізично знищеним, то суд мав прийняти до уваги знос пошкодженого ТЗ, оскільки транспортний засіб ВАЗ д.н НОМЕР_1 перебував в експлуатації 9 років і коефіцієнт його фізичного зносу складає 41%. Згідно ст. 29 Закону України ,,Про цивільну-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів” страхова компанія відшкодовує витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом ТЗ з урахуванням зносу. Статтею 1194 ЦК України передбачається, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). В завершенні апеляції її автор просить скасувати вирок Ставищенського районного суду стосовно ОСОБА_2, в частині цивільного позову та ухвалити новий, яким задовольнити позов частково, стягнувши на користь ОСОБА_5 з НАСК ,,Оранта” 2550 грн. моральної шкоди та 24990 грн. матеріальної шкоди, право на залишки пошкодженого автомобіля надати страховій компанії, або 20990 грн. без права на залишки, а в іншій частині позову щодо НАСК ,,Оранта” відмовити.
Заслухавши доповідача, виступи: прокурора, представника НАСК ,,Оранта” в підтримку поданих апеляцій, засудженого та його захисника, які просили вирок, в частині призначеного ОСОБА_2 покарання, залишити без змін, перевірив матеріали справи та обсудив доводи апеляцій, апеляційний суд приходить до наступного.
Висновок суду 1-ї інстанції про винуватість ОСОБА_2 у вчиненому, а також кваліфікація його дій за ст. 286 ч. 1 КК України базуються на зібраних по справі та наведених у вироку доказах, які сторонами не оспорюються.
Що стосується покарання призначеного засудженому, то суд 1-ї інстанції, як зазначено у вироку, врахував при його призначенні ОСОБА_2 ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, а також те, що на його отриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей, раніше він не судимий, щиро покаявся за вчинене, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно частково відшкодував завдані ним збитки.
Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, а також належним чином мотивувавши своє рішення у вироку щодо основного покарання, а також незастосування додаткового покарання, передбачених ст. 286 ч.1 КК України, суд 1-ї інстанції прийшов до переконання, що покарання у вигляді обмеження волі, із застосуванням ст. 75 КК України є необхідною і достатньою мірою для виправлення ОСОБА_2 та попередження нових злочинів.
Таким чином, прийняте рішення суду 1-ї інстанції щодо призначеного ОСОБА_2 покарання, на думку апеляційного суду, всупереч ствердженням прокурора в апеляції, відповідає вимогам ст. 65 КК України, а тому апеляційний суд не вважає за можливе погодитись з думкою автора згаданої апеляції щодо м”якості призначеного засудженому покарання, у зв’язку з чим в задоволенні апеляції прокурору, в цій частині, слід відмовити.
Що ж до розбіжностей пунктів ч. 1 ст. 76 КК України, які допустив суд у мотивувальній та резолютивній частинах вироку, то вивченням цього питання встановлено, що в даному випадку це слід розцінити як технічну помилку, допущену судом 1-ї інстанції при виготовленні вироку, яка може бути виправлена судом в порядку виконання вироку згідно ст. 409 КПК України.
В той же час посилання в апеляції представника ВАТ НАСК ,,Оранта” на незаконність та необґрунтованість прийнятого судом 1-ї інстанції рішення, в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_5, заслуговують на увагу з наступних підстав.
Так, згідно ч. 1 ст. 28 КПК України особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред’явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою. Відповідно до ч. 3 вказаної статті КПК України цивільний позов може бути пред’явлений як під час досудового слідства і дізнання, так і під час судового розгляду справи, але до початку судового слідства.
Однак вивченням матеріалів кримінальної справи під час розгляду її в апеляційному порядку встановлено, що вищезазначені вимоги закону судом 1-ї інстанції під час розгляду справи в повній мірі виконані не були.
Так, матеріалами справи встановлено, що власником автомобіля ВАЗ 2110 д.н. НОМЕР_1, яким за дорученням керувала потерпіла ОСОБА_5 і на якому вона 3 жовтня 2009 року потрапила в дорожньо - транспортну пригоду, є гр. ОСОБА_7 Тобто саме останьому була спричинена матеріальна шкода, пов’язана з пошкодженням автомобіля ВАЗ 2110 д.н. НОМЕР_1. Однак ОСОБА_7 не під час досудового слідства, ні під час попереднього розгляду справи в суді, а також при розгляді її по суті не був визнаний та притягнутий до участі у справі в якості потерпілого (цивільного позивача) відповідно до вимог ст. ст. 49, 50 КПК України, чим істотно були порушені його права і що в кінцевому рахунку призвело до неправильного розгляду додаткової позовної заяви потерпілої ОСОБА_5 в інтересах гр. ОСОБА_7 - власника автомобіля НОМЕР_3, оскільки дана позовна заява була подана до суду не до початку судового слідства, у зв’язку з чим її прийняття до провадження судом відбулося з порушенням вимог ст. 28 ч. 3 КПК України.
Більш того, суд 1-ї інстанції, розглянувши цивільний позов ОСОБА_5, у тому числі в інтересах ОСОБА_7, та умотивувавши своє рішення в мотивувальній частині вироку, зокрема щодо стягнення з ВАТ НАСК ,,Оранта” на користь ОСОБА_7 24990 грн. за шкоду спричинену його автомобілю ВАЗ 2110 д.н. НОМЕР_1, в резолютивній частині вироку вказав про стягнення вказаної суми (24990 грн.) з ВАТ НАСК ,,Оранта” на користь ОСОБА_5 Також в мотивувальній та резолютивній частинах вироку судом було прийнято рішення про стягнення з СВК ,,Світанок” на користь ОСОБА_5 7853,69 грн. за пошкоджений автомобіль ВАЗ 2110 (різницю між лімітом відшкодування страховика та розміром завданої шкоди внаслідок пошкодження автомобіля). Вказаним рішенням суд допустив невідповідність висновків суду, фактичним обставинам справи.
Про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи свідчить також таке. Суд, визначаючи та мотивуючи своє рішення у вироку стосовно розміру матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля ВАЗ 2110 д.н. НОМЕР_1 послався на висновок автотоварознавчого дослідження від 25 травня 2010 року (Т-1, а.с. 158-172), відповідно до якого матеріальний збиток спричинений власнику вказаного автомобіля складає 32 843,69 грн. В той же час на а.с. 207-219 Т-1 мається дослідження від 12 жовтня 2009 року, згідно якого матеріальний збиток завданий власникові автомобілю ВАЗ 2110 д.н. НОМЕР_1 складає 32766,00 грн. За таких даних, а саме суперечливих доказах, суд 1-ї інстанції у своєму вироку повинен був зазначити чому він взяв до уваги один доказ і відкинув інший. Однак цього судом 1-ї інстанції зроблено не було.
Викликає сумнів у законності прийнятого судом 1-ї інстанції рішення, в частині задоволення позовних вимог потерпілої ОСОБА_5 про стягнення з НАСК ,,Оранта” коштів в сумі 15314 грн., які були, як зазначено у вироку суду, витрачені засудженим ОСОБА_2 на лікування вказаної потерпілої.
Так, вивченням матеріалів справи встановлено, що кошти, які надавались добровільно засудженим, витрачались, як на лікування потерпілої ОСОБА_5, так і потерпілої ОСОБА_6 До того ж такі дії з боку засудженого судом, як убачається з вироку, були сприйняті як добровільне відшкодування завданих збитків та згідно із ст. 66 КК України визнані судом обставиною, що пом’якшує покарання.
Крім того, суду 1-ї інстанції при розгляді вказаних вище позовних вимог необхідно було враховувати положення пункту 37.4 статті 37 Закону України ,,Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, на що посилається в апеляції і представник НАСК ,,Оранта”, страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов’язані з відшкодуванням збитків. Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика. Якщо страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, здійснили такі витрати без попереднього погодження із страховиком, страховик має право відмовити у компенсації таких витрат або зменшити їх розмір з урахуванням вимог законодавства України про порядок відшкодування такої шкоди.
Більш того, вивчення матеріалів справи, зокрема протоколу судового засідання (Т-1, а.с.296-338), свідчить також про неповноту судового слідства, в частині дослідження доказів стосовно розміру цивільного позову, заявленого потерпілою ОСОБА_5. Так, документи в обґрунтування розміру позовних вимог останньої, які мались у розпорядженні суду 1-ї інстанції, досліджувались ним в судовому засіданні лише частково (Т-1, а.с. 314-315), інші ж документи в підтвердження розміру позову ОСОБА_5 судом були тільки приєднані до матеріалів справи (Т-1, а.с. 311 - 312, 321-322 ), але в судовому засіданні не досліджувались.
Крім того, матеріалами справи встановлено, що автомобіль марки САЗ –3507 д.н. НОМЕР_2, на якому РЕКЛІЗОН вчинив ДТП, належить сільськогосподарському виробничому кооперативу ,,Світанок” цивільно-правова-відповідальність якого відповідно до Закону України ,,Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” була застрахована Полісом № ВС/ 5921644 в страховій компанії ,,Оранта” (Т-1, а.с. 23). Крім того, в момент ДТП РЕКЛІЗОН знаходився при виконанні ним своїх трудових (службових) обов’язків.
Пунктом 2 ст. 1187 ЦК України передбачено відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Пунктом 1 статті 1172 ЦК України передбачено, що юридична особа, повинна відшкодувати шкоду, завдану відповідно їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.
Згідно п.2, п.п.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоду завдано ушкодженням здоров”я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Статтею 1, пунктом 1.3 Закону України ,,Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що за шкоду, яка заподіяна здоров”ю, майну потерпілих транспортним засобом внаслідок дорожньо - транспортної пригоди відповідальність несе власник цього транспортного засобу.
Таким чином, якщо працівником вчинено злочин під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків , майнову відповідальність за заподіяну ним матеріальну і моральну шкоду, поряд із страховою компанією, в частині різниці між сумою відшкодування, визначеного судом, та сумою, яка має бути відшкодована відповідно до угоди та норм Закону України ,,Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, несе юридична особа - в даному випадку СВК ,,Світанок”.
В той же час, суд 1-ї інстанції у вироку хоча і послався на ряд норм закону, якими треба було керуватись при вирішенні цивільних позовів, але допустив неправильне їх застосування, що також призвело до неправильного вирішення заявлених потерпілими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по справі цивільних позовів.
Крім того, суд 1-ї інстанції вказавши у вироку (Т-1, а.с. 341), що пошкоджений автомобіль не може використовуватись за призначенням, фактично, як справедливо зазначає автор апеляції від НАСК ,,Оранта”, визнав, що в даному випадку мало місце знищення автомобіля ВАЗ 2110 д.н. НОМЕР_1, оскільки його ремонт є економічно необґрунтованим.
Згідно ст. 30, п.30.2 Закону України ,,Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця ДТП.
Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, то відповідно до ст. 30, п.30.3 вказаного вище Закону, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам по евакуації транспортного засобу з місця ДТП. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик чи МТСБУ. На останнє звертає увагу апеляційного суду і представник НАСК ,,Оранта” в своїй апеляції.
Суд же 1-ї інстанції при вирішенні питання щодо речових доказів по справі, зокрема автомобіля ВАЗ 2110 д.н. НОМЕР_1, на вищезазначені вимоги Закону уваги не звернув, належним чином це питання в судовому засіданні не з”ясував, а тому рішення суду щодо передачі автомобіля ВАЗ 2110 д.н. НОМЕР_1 його власнику ОСОБА_7 є передчасним.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляції прокурора та представника ВАТ НАСК ,,Оранта” задовольнити частково.
Вирок Ставищенського районного суду Київської області від 20 жовтня 2010 року відносно ОСОБА_2, в частині вирішення судом цивільних позовів потерпілої ОСОБА_5, у тому числі в інтересах гр. ОСОБА_7, потерпілої ОСОБА_6 скасувати та справу в цій частині направити на розгляд в порядку цивільного судочинства в той же суд, але в іншому складі.
В частині рішення суду стосовно речових доказів по справі, вирок Ставищенського районного суду Київської області від 20 жовтня 2010 року змінити. Виключити з вироку рішення щодо повернення автомобіля ВАЗ 2110 державний номерний знак НОМЕР_1 його власнику гр. ОСОБА_7, залишивши вказаний автомобіль на збереженні на майданчику тимчасового тримання Ставищенського РВ ГУМВС України в Київській області до прийняття судом рішення по вищевказаним цивільним позовам.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Головуючий (підпис)
Судді (підпис)
З оригіналом згідно,
Суддя апеляційного суду
Київської області В.ДИМАРЕЦЬКИЙ