Справа № 2-131/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14.04.2011                                                                                         м.Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Криворученка Д.П., секретарі Ребус С.О., за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Городня цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та процентів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 у лютому 2011 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в сумі 84764 грн., позичених 24.03.2010 р. та трьох процентів річних в розмірі 1846 грн.

З позову виходить, що 24 березня 2010 року ОСОБА_3 позичив ОСОБА_2 грошові кошти, а саме 6700 доларів США, по курсу Національного Банку України на день надання позики 53265 грн, та 31500 грн, строком до 01 червня 2010 року. На підтвердження укладеного договору позики відповідачка видала розписку, однак у встановлений договором строк борг не повернула. При отриманні позики, ОСОБА_2 запевнювала, що труднощів у поверненні боргу не буде, так як вона виявила бажання продати належну їй квартиру по вулиці АДРЕСА_1. В підтвердження своїх намірів вона звернулася до позивача з проханням допомогти продати квартиру, для чого надала нотаріальну довіреність та правовстановлюючі документи. В добровільному порядку ОСОБА_2 відмовилась повернути борг та скасувала свою довіреність. Окрім того позивач, посилаючись на положення ст.625 ЦК України, просить стягнути з відповідачки три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. /а.с.3-4/

Відповідачкою на позов ОСОБА_3 подано письмові заперечення, які зводяться до того, що вона та позивач у свій час працювали у Городнянському відділенні АКІБ «УкрСиббанк». ОСОБА_2 працювала фахівцем з операційно-касового обслуговування, а позивач керівником відділення. З лютого 2010 року ОСОБА_3 давав відповідачці вказівки видавати ОСОБА_4 з каси банку грошові кошти, які будуть повернуті до її закриття. Декілька разів вона видавала ОСОБА_4 кошти і він їх повертав. Останній раз за наказом ОСОБА_3 в середині березня минулого року було видано з каси банку 130 000 грн, однак ці кошти повернуто не було. 23-24 березня 2010 року коли приїхали перевіряючі з обласного управління банку, то виявили нестачу грошей в касі банку і тоді ОСОБА_3, погрожуючи, дав вказівку ОСОБА_2 взяти нестачу грошей на себе. ОСОБА_2 дала пояснення перевіряючій, що гроші з каси банку видала своєму знайомому ОСОБА_4, та нібито не повірила, сказала, що без керівника ОСОБА_3 вона не могла цього зробити, і попередила, що якщо гроші не будуть повернуті до каси, то матеріали будуть передані внутрішній безпеці банку. Після цього між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відбулась розмова, як повернути гроші і він сказав, що гроші позичить у приватного нотаріуса ОСОБА_5, однак примусив ОСОБА_2 видати на його ім’я довіреність на продаж квартири та написати розписку про позику 6700 доларів США та 31500 грн. Так як ніякого виходу не було, то вона написала розписку, а ОСОБА_3 повернув до каси гроші. Після цього ОСОБА_2 звільнилася за власним бажанням, а в січні 2011 року скасувала свою довіреність. Розписка була написана під впливом обману. /а.с.21-22/               

          У судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та його представник позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні у повному обсязі. На заперечення відповідачки, позивач пояснив, що ніяких грошей з каси відділення банку ОСОБА_4 не видавали, один раз він під розписку дійсно позичав ОСОБА_4 власні гроші. Жодних нестач коштів перевірки обласного управління банку, не виявляли. Відповідачці він позичив власні гроші, та написала розписку, а потім видала нотаріально посвідчену довіреність на продаж квартири та надала документи. Також вона виписалась з квартири разом з дитиною. ОСОБА_2 постійно обіцяла повернути борг але так цього і не зробила, а коли йому стало відомо, що вона скасувала довіреність, то вирішив звернутись до суду з позовом.        

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, виклала факти зазначені в запереченнях на позов. Після дослідження судом матеріалів перевірки Городнянського РВ УМВС України в Чернігівській області, по її заяві на шахрайські дії пояснила, що дійсно писала заяву до міліції на дії ОСОБА_4, а саме про те, що він позичив у неї 80000 грн, але до цього часу не повернув і ці кошти були під заставою її квартири і вона на даний час сплачує великі відсотки, щоб не відчужували квартиру. Таку заяву і такі пояснення вона дала тому щоб примусити ОСОБА_4 повернути гроші, що були видані з каси відділення банку. Наполягає на тому, що грошей у ОСОБА_3 не позичала.       

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що є приватним нотаріусом і дійсно 25 березня 2010 року з ініціативи ОСОБА_2 вона посвідчила довіреність на ОСОБА_3 для продажу належну їй квартиру. ОСОБА_2 добровільно видала цю довіреність, про що власноруч зробила напис. 17 січня 2011 року цю довіреність було скасовано приватним нотаріусом м. Чернігова ОСОБА_6, на підставі заяви відповідачки. Ніяких грошей ОСОБА_3 вона особисто не позичала, і про позику грошей ОСОБА_2 нічого не знає.       

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що дійсно позичав у ОСОБА_3 гроші в сумі 47000 грн, про що в присутності ОСОБА_2 написав розписку. В березні 2010 року він звернувся до ОСОБА_2 з проханням позичити 80000 грн, і та погодилась та дала гроші в коридорі відділення банку. При цьому ОСОБА_3 присутній не був і він думає, що ОСОБА_2 взяла гроші з каси банку. Про те що ОСОБА_2 позичала якісь гроші у ОСОБА_3, йому нічого не відомо. Борг він ОСОБА_2 так і не повернув, розписки не писав.        

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що працює у Чернігівському управлінні «УкрСиббанк»і вкінці березня 2010 року вона приїздила з перевіркою до Городнянського відділення банку, оскільки ОСОБА_2 звільнялася і при звільненні матеріально-відповідальної особи обов’язково проводиться перевірка. Перевіркою нестач коштів в касі відділення банку виявлено не було. Наскільки їй відомо проведені раніше перевірки, також нестач коштів у Городнянському відділенні банку, не виявляли. У разі виявлення нестач грошових коштів, обов’язково складається акт, це вимога Національного Банку України. Жодних пропозицій відповідальним особам повернути кошти до каси банку не може бути запропоновано.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму  позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно вимог ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій  формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути  позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 24.03.2010 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 фактично відбулось укладання договору позики в письмовій формі, про що свідчить розписка ОСОБА_2, за якою вона одержала позику від ОСОБА_3 в сумі 6700 доларів США та 31500 грн і зобов’язувалась повернути їх в строк до 01.06.2010 р. /а.с.6, 37/   

Факт особистого написання розписки ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечує.

25 березня 2010 року ОСОБА_2 видала нотаріально посвідчену довіреність на ОСОБА_3 для продажу належної їй квартири АДРЕСА_1. В довіреності ОСОБА_2 особисто зазначила, що довіреність складена нотаріусом з її слів правильно, нею прочитана вголос і особисто підписана. 17 січня 2011 року довіреність скасована приватним нотаріусом ОСОБА_6 за заявою ОСОБА_2 /а.с.7-14, 48-54/  

З матеріалів Городнянського РВ УМВС області судом встановлено, що 07.06.2010 року ОСОБА_2 звернулась з заявою до начальника УБОЗ з проханням провести перевірку відносно ОСОБА_4, який у середині березня 2010 року позичив у неї 80000 грн і не повернув їх. Ці кошти були заставою її квартири, вона сплачує відсотки, щоб не відчужували квартиру. За результатами перевірки в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4 відмовлено, за відсутністю в його діях складу злочину. /додаток в/м №677/

Оцінивши досліджені докази, суд дійшов висновку, що заперечення ОСОБА_2 з приводу фактичного укладання договору позики з ОСОБА_3, написання нею розписки під впливом обману та видачі нотаріально посвідченої довіреності під погрозою, не підтверджені жодним належним та допустимим доказом, а її пояснення не спростовують доказів наданих стороною позивача. Зазначені твердження відповідачки спростовуються і показаннями допитаних судом свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_8   

У відповідності до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.  

За приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Станом на 24 березня 2010 року, по офіційному курсу Національного Банку України, вартість 100 доларів США становить 795,01 грн. Тобто заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 становить 84765 грн. (6700 $ х 7,95 грн + 31 500 грн.)

Три процента річних від простроченої суми 84765 грн. за 265 днів, становить 1847 грн (84765 грн : 365 : 100 % х 3% х 265).

Згідно приписів ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як  за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

          ОСОБА_3 згідно ч.2 ст.31 ЦПК України, протягом часу розгляду судом справи, не скористався правом збільшити позовні вимоги зважаючи на те, що дійсна сума боргу становить 84765 грн, а не 84764 грн, як вказано в позовній заяві і відповідно три процента річних від простроченої суми за весь час прострочення складають 1847 грн.  

Враховуючи вище наведене суд рахує, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню у повному обсязі в межах заявленого, оскільки ґрунтуються на законі та доведені у судовому засіданні доказами.  

Згідно вимог ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує другій стороні понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст.11, 16, 625, 1046-1050 ЦК України та на підставі ст.ст.10, 11, 74, 88, 209, 212-215, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :  

 Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та процентів, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики в розмірі 84764 грн. і три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення в сумі 1846 грн., а всього 86610 грн. (вісімдесят шість тисяч шістсот десять грн.)

          Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в розмірі 866,10 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя                                                                                                     Д.  П.  Криворученко

заяву задоволено повністю